Поїхала жінка на заробітки та й залишила чоловіка одного на господарці господарювати. А було в них чимало худоби. І все треба доглядати, годувати, а корову ще й доїти. От і на бідного чоловіка впала така важка ноша. Рад не рад, бере він відро та йде корову доїти. Сів собі на кріселко та й доїть. А корова почула, що це не жінка, до якої привикла, та й перевернула відерко з молоком ногою. Розсерджений чоловік скоро зметикував, як зарадити і прив’язав корові ногу мотузкою до найближчого стовпця та й сів спокійний далі доїти, та не минуло й дві хвилини, як ситуація повторилася знову, тільки вже з другою ногою. Чоловік знайшов мотузку і прив’язав ту другу ногу до другого стовпця, так що корова стояла, з розставленими в дві сторони ногами. Задоволений своєю кмітливістю сів він далі доїти, та цього разу корова траснула його хвостом по лиці. Розлючений чолов’яга кинувся шукати мотузки та не знайшовши згадав про власний ремінь. Зв’язав ним корові хвоста, та не діставши до стовпця, побачив зверху балку. А будучи невисокого зросту, став на стілець позаду корови і закидає той ремінь через балку, але потягнувшись… штани його впали. В цей момент заходить до стайні кум, подивився тай здивований питає:
– Куме, що ти робиш?
А той кинув спочатку око на корову з розставленими ногами та піднятим хвостом догори, потім на себе, з опущеними штанами на стільці позаду корови, та й відповідає йому:
– Куме, корову граю, бо як скажу що дою – не повіриш!