Гріх

Священик спостерігає за людиною, що грає в гольф. Гравець помічає його, підходить і запитує:
– Святий отець, ви, напевно, вважаєте, що це гріх – грати в гольф в неділю?
– Син мій, грати так, як граєш ти – гріх в будь-який день тижня.

Прийшов дід до священика

Прийшов дід до священика на сповідь.
– Святий отець, грішний я!
– І в чому твій гріх, син мій?
– Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея.
– Hy, це не гріх, а навпаки – свята справа! – заспокоїв його священик.
– Але я змушував його платити мені за постій, – додав дід.
– Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!
– Дякую вас, святий отець, але в мене ще одне питання.
– Яке?
– Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?

Їде гуцул на авто

Їде гуцул на авто, на повній швидкості. Дивиться Даїшник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
– Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
– Та чого ж не поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
– Слава Йсусу.
Дід обертається
– Слава навіки!
– А що, діду, закопали того?
– Та закопав..
– Та як закопали, як во він лежить.
– Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов. В ДАІ б’ють тривогу:
– шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить до гробаря і каже:
– Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
– ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ???!!!

Прийшов дід до священика на сповідь

Прийшов дід до священика на сповідь.
– Святий отець, грішний я!
– І в чому твій гріх, сину мій?
– Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея.
– Hy, це не гріх, а навпаки – свята справа! – заспокоїв його священик.
– Але я змушував його платити мені за постій, – додав дід.
– Так, це, звичайно, недобре, але ж і ти ризикував собою, сину мій!
– Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання.
– Яке?
– Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?