У парку:
– Ма-ама, я пісяти хочу!
– Тихо, Вовочка. Ти вже великий. Не можна так говорити, кругом люди, слухають. Говори – я хочу посвистіти. Зрозумів?
– Так, так. Хочу свистіти дуже!
Мама завела Вовчку за дерево, він зробив свої справи. На тому й заспокоївся.
Ніч. У спальню батьків заходить Вовочка і смикає сплячого з краю тата за руку:
– Тато, я свистіти хочу!
Перестрашений тато, спросоння, мружачись на годинник:
– Вова, ти здурів? Пів другої ночі!
– Але я дуже хочу!
Тато пошепки намагається відігнати цей кошмар:
– Вова, мама спить, бабуся спить, всі сплять, Іди і ти спати, а завтра разом посвистом скільки хочеш.
Вовочка, схлипуючи і переступаючи:
– Тато, я не можу терпіти. Я буду прямо зараз свистіти!
Тато, перевертаючись на бік, засинаючи:
– Ну добре. Посвисти, тільки тихенько-тихенько мені на вушко.
