Дружина лає чоловіка-п’яницю. А той сидить за столом і мовчки їсть пісну зупу.
– Бачиш, пропив усі гроші до копійчини, тепер доведеться їсти зупу без м’яса.
Чоловік мовчить, задумливо дивиться в тарілку.
– Будинок розвалюється, дах треба лагодити, а ти все горілку дудлиш. Діти роздягнені, зима на носі, одежину потрібно купити.
Чоловік далі хлепче зупу.
– Свято скоро – треба б курочку купити. Солодощі дітям…
Чоловік – ні слова.
– Та й вина якого-небудь на стіл…
Чоловік здригнувся, навіть ложку випустив:
– О, що треба, то треба!