В клас заходить новий вчитель:
– Доброго дня! Мене звати Петро Петрович, я комуніст. Діти, по черзі представляйтесь так як я…
– Мене звати Маша, я комуністка…
– Мене звати Рома, я комуніст.
– Мене звати Вовочка, я націоналіст.
– Вовочка, чому ти націоналіст?!?!
– Моя мама націоналістка, мій тато націоналіст, мої друзі націоналісти і я теж націоналіст.
– Вовочка, а якби твоя мама була повією, твій тато – наркоманом, сестра – шлюхою, а друзі – геями, ким би ти був тоді?!
– Тоді б я був комуністом.
Найцінніша річ
У першому класі вчителька дає завдання: назвати і описати найціннішу річ, яка відома учням. Петрусь встав і розповів про батькову машину, Оленка – про мамине діамантове кольє. Вовочка встає і говорить:
– Менструація!
Вчителька аж поперхнулася:
– Вовочка! Та що ти таке говориш?! Ти хоч знаєш, що це таке?
Вовочка відповідає:
– Що це таке, я не знаю, але упевнений, що це – щось дуже цінне, тому що коли сьогодні вранці моя старша сестра оголосила, що вона у неї пропала, мама втратила свідомість, тата схопив інфаркт, а сусід застрілився!
© Sergiy
Мамі з татом закортіло
Мамі з татом закортіло. Посадили Вовочку на віконце. Мама:
– Вовчик, рахуй солдатиків, а ми тобі сестричку купимо і за
кожного солдатика шоколадку купимо.
Вовочка:
– Раз, два… три… чотири, – дивиться, ціла рота солдат йде.
– Ох, мамочка, і дорого вам сестричка обійдеться!
6-річний Вовочка в сльозах
6-річний Вовочка в сльозах прибігає до мами і скаржиться їй на свою молодшу сестричку:
– Вона мене за волосся схопила!
– Вовочка, ти не повинен так переживати: вона ж ще маленька і не
розуміє, що це боляче, коли тягають за волосся.
Вовочка йде. Через якийсь час з кімнати знову доноситься дитячий плач.
Мама вбігає в кімнату і питає у дітей:
– У чому справа?
Вовочка:
– Тепер вона все розуміє!
Вчителька
Вчителька:
– Діти, сьогодні ми вивчатимемо відмінки дієслів. Провідмінюємо
дієслово “співати”. Вовочка, припустимо, якщо ти співаєш, то як ти скажеш?
– Я співаю.
– Правильно. А якщо співає твоя сестричка, то як ти скажеш?
– Замовкни, падла!
Вовочка! Ти чому не вивчив вірш
– Вовочка! Ти чому не вивчив вірш Сергія Проніна “Життя Прекрасне”?
– Марь Іванна! Вчора після уроків я відразу хотів узятися за вірш, оскільки знав що в холодильнику порожньо і жерти все-рівно нічого було, коли батько повернувся додому в нашу маленьку коммуналочку засмученим з приводу його звільнення з роботи, довелося його підтримати – роздавили пляшку на двох… Потім прийшла додому мама, у якої у нас у дворі відібрали всю зарплату і преміальні. Вона все плакала, довелося її теж заспокоювати – випили другу пляшку на трьох… Коли в будинок зайшов мій старший брат з фінгалом під оком і який недавно тільки вийшов з СІЗО, мені довелося його утішати і ми довго розмовляли за цигаркою… А коли моя маленька сестричка ридаючи принесла додому нашу роздавлену кішку, я був вже настільки емоційно нестійкий, що навіть не став її втішати. Після чого вірш мені показався трохи черствим.
Підходить син до тата і питає
Підходить син до тата і питає:
– Тату, якщо я прийду з дискотеки п’яний ти мені щось будеш робити?
– Ні синку не буду!!! Прокидається син вранці, весь у синяках, підходить до тата і питає:
– Ти ж казав що не будеш бити!!
– Правильно як ти прийшов п’яний я не бив, як почав мене копати не бив, почав дразнити маму не бив, почав мацати сестру не бив! Але як ти насрав посеред хати, позапихав в гімно сірники і сказав: “Їжачок буде жити з нами”, я не витримав!