Медовий місяць

Приїхали молодята в глухе село, аби провести медовий місяць. Винайняли кімнату в бабусі. Зачинились і, відповідно, не виходять. І так день, другий, третій. Бабця, зрозуміло, хвилюється, стукає до них у двері, питається, як справи. Ті відповідають — нормально. Далі діалог: — Ви б хоча б пішли поїли, — каже бабця. — Ні, ми ситі, – відповідають молодята, — харчуємося плодами кохання. — А, ну харчуйтесь, харчуйтесь, — заспокоюється бабця, — тільки шкірки від плодів у вікно не викидайте, а то гуси давляться!

В одному селі на Покутті

На уроці зоології, в одному селі на Покутті, вчителька попереджала дітей, що ніколи не треба цілувати тваринок, бо можна заразитися і захворіти.
– А може навіть статися найжахливіше…
– додала пані вчителька, трагічно закотивши оченятка. І після коротенької паузи запитала:
“Чи може мені хто-небудь навести приклад чогось подібного?”
Піднімає рученьку маленький Ївась…
– Моя цьотешна вуйна часто цілувала свого маленького песика…
– І що, що сталося?
– Він здох!
Оповів: Любомир Коваль

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Павло Глазовий

Німці

Захопили німці село, позабирали всіх чоловіків, а жінки давай просити щоби випустили їх. Німці погодилися, але при умові котра впізнає свого по яйцях з закритими очима. Зав’язали очі посадили чоловіків і повели першу жінку. Ця говорить:
– це не мій, цей теж не мій, цей теж, о а цей мій.
Вгадала, повернули їй чоловіка, підходить друга, третя і так кілька з такими ж самими результатами, німці рознервувалися і вирішили посадити німця коло чоловіків, підходить жінка і говорить:
– Це не мій, це не мій, це не мій, о а ЦЕЙ ВЗАГАЛІ НЕ З НАШОГО СЕЛА!