Неділя по обіду. Вся велика родина Робіновичів вдома. Сара старанно грає на фортепіано. Її чоловік Яша гірко слухає і потім все ж не витримує:
– Сарочко, серце моє, вистачить таки мучити інструмент і мої нерви. Ну, куплю, куплю я тобі той сарафан!
Лунає ще кілька гучних акордів.
– І босоніжки теж куплю!
Мій кіт починає проявляти нервозність, тому що я вже кілька днів постійно перебуваю в його квартирі…
Приходить чоловік злостний і набундючений, весь в нервах з роботи додому…
Жінка спершу трохи налякалася, думала-гадала, як то до нього підступитися, але потім господиня таки в ній взяла верх над страхом…
– Чуєш, нє?
Я шось ніяк не второпаю: це хто такий нахабний тобі замість мене настрій зіпсував?!. Оповів: Любомир Коваль
– Привіт! Щось тебе давно видно не було. Ти де пропадав?
– Я в лікарні лежав. Нерви лікував.
– Що лікував?
– НЕРВИ, БЛ*ДЬ!
Хотів купити заспокійливе але побачив ціну, заспокоївся
– Любий, не нервуй, нервові клітини не відновлюються.
– Люба, не умнічай – зуби також не відновлюються!
Жінка дзвонить чоловікові:
– Дорогий, вибач мене, будь ласка, я тобі помилково дала таблетки не від проносу, а від нервів. Як ти?
– Ну, як … абсолютно спокійний, хоч і обісрався
– У мене й справді є відчуття до тебе.
– Справді?
– Так. Я відчуваю, що ти дієш мені на нерви.