У офісі, ближче до вечора дівчина підходить до колеги, що сидить за ноутбуком:
– Слухай, Ром, усі поїхали, ми в офісі з тобою вдвох залишилися.
– Угу.
– А хочеш вина?
– Я не п’ю.
– А давай потанцюємо?
– Хм… ні.
– Слухай, в мене з чоловіком взагалі все погано. Він зі мною не спить.
– Буває.
– Ти ідіот?!
– Секундочку.
– Гомік!
– Ура! Я виграв! Так про що ти там говорила, Настя?
Хороший мій
– Хороший мій… Бідненький… Маленький… Малюсенький…
– Настя бл**ь! Ну хто ТАК збуджує?!
Степан і Настя
— О, Степане! Як поживаєш?
— Як і всі.
— Як там твоя Настя?
— Настя — як Настя…
— А пам’ятаєш, хто тебе з нею познайомив?
— Звичайно. Але я на тебе зла не тримаю…
В дитячому садку
В дитячому садку.
– Який милий хлопчик! Хлопчик, а як тебе звати? Рома? Ромчик… Які гарненькі щічки! Скільки тобі років? Ромчик, а кого ти більше любиш – маму чи тата? А з дівчаток кого більше любиш – Настусю чи Софійку?
– Тітонько, не дихайте, будь-ласка, мені в лице перегаром. Мені 5 років. Я однаково люблю і маму і тата. Ще я люблю іграшки і цукерки. Дівчаток я буду любити, коли виросту. Хоча останнє, після знайомства з Вами, вже не факт…