В автобус сідає молода пара, обом років по двадцять.
– Ти ніколи про мене не дбаєш, — примхливим голосом говорить дівчина.
– Ось коли на мої слова: “Он йде автобус”, ти будеш відповідати: “Так, коханий, підемо!”, А не: “Бачу, не сліпа!”, Тоді я буду про тебе піклуватися.
Наша молодь, люди файні,
Лиш нефайна їхня суть,
Цілий день сидять в онлайні,
А за лайки – загризуть!
Теща повчає зятя: «Якісь ви, молоді, нині всі ділові й стурбовані. Ось я у ваші роки була весела й дзвінка, як бубон!»
– Ну чому ж – була? Ви й зараз на бубон схожі: все бубоните й бубоните.