А я гуляю по Москві,
І бачу пам’ятник Бандері,
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам’ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де вуйки з Тель-Авіва кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів, шовіністів,
І всяких Путінів – козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили Леніна, тварюку,
А Кучма з’їв його весь прах.
Повсюди майорять прапори,
Червоно-чорнії – святі,
Нема московського терору,
І злоте св’ястя на стіні.
Яскраво світить ясне сонце,
Нема кацапської свині,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у Москві.
Колгоспні збори
Колгоспні збори. Голова колгоспу оголошує:
– За третє місце у соціалістичному змаганні доярка Петренко нагороджується цінним подарунком – телевізором.
Шквал аплодисментів, привітання.
– За друге місце у соцзмаганні свинарці Сидоренко вручаємо самаркандський килим.
Усі плещуть у долоні.
– На першому місці – телятниця Іваненко. Їй вручаємо повне зібрання творів Маркса, Енгельса і Леніна.
Мертва тиша. І хтось зловтішно каже: “Так їй, заразі, й треба”.
Челябінські мужики настільки суворі…
– Челябінські мужики настільки суворі, що не п’ють каву, а жеруть її ложкою з банки
– Челябінські наркомани настільки суворі що замість уколів ставлять собі крапельницю
– Челябінські комуністи на стільки суворі, що відзначають День народження Леніна щодня!
– Челябінські хокеїсти настільки суворі, що грають хокей ломами
– Челябінські школярі на стільки суворі, що не курять на змінах, вони жують сигарети прямо на уроках
– Челябінські терористи на стільки суворі, що підривають себе в будинку, з нетерпіння
– Челябінські комарі на стільки суворі, що ссуть кров навіть у себе
– Челябінське пиво настільки суворо, що перевищує по міцності медичний спирт