Зібралися шкільні друзі 20 років по тому. Стали розповідати, хто ким став. Маша — лікарем, Петя — інженером, Вітя — програмістом, Оля — бухгалтером… А Вовочка став генералом.
Тут всі загаласували:
– Та ти в житті 2х2 не знав, скільки буде! Як же ти генералом-то став?!
Вовочка як гаркне командним голосом:
– А я і зараз не знаю! — хрясь кулаком по столу. — Але до ранку щоб було!
Чоловік вдарив по столі:
– Хто в домі хазяїн?
Дружина:
– Ну я, і що?
– Нічого, просто так запитав.
Люблю свого брата. Ми з ним живемо душа в душу, кулак в око, нога в живіт.
Приходить мужик в бар, і таким писклявим голосом говорить:
– Дайте пива.
А продавець:
– Слухай мужик, а ти не можеш якось по хлопськи сказати.
Той б’є кулаком по столі, і знов писклявим голосом:
– Пива блять.
Так сталося, що німкеня, українка та португалка народжували дітей в одному роддомі. П’яні акушери забули їм написати де ж чий син. І тут німкеня каже:
– Хай гітлєр! Малий німець зразу підняв руку…
Українка забрала зразу свого синочка, а та португалка – вже того, що лишився.
Лікар питає в українки:
– А як пані знала що то її син?
А та каже:
– Коли німка таке сказала, то мій тільки міцніше кулаки стиснув, а португалець всрався!