Неділя по обіду. Вся велика родина Робіновичів вдома. Сара старанно грає на фортепіано. Її чоловік Яша гірко слухає і потім все ж не витримує:
– Сарочко, серце моє, вистачить таки мучити інструмент і мої нерви. Ну, куплю, куплю я тобі той сарафан!
Лунає ще кілька гучних акордів.
– І босоніжки теж куплю!
– Фіма, а шо ти скажеш за таку мудрість: «Щасливий не той, у кого все є, а той, у кого немає нічого зайвого»?
– Моня, я з нею абсолютно згоден! Якщо з мого життя прибрати тещу, начальника і податкову інспекцію, я таки буду щасливий!
У магазин приходить маленький Мойша.
– Мені три літри меду.
Він дає банку продавщиці. Та наливає повну банку.
– А тато завтра прийде і заплатить.
– Ну ні, – забирає в нього банку продавщиця і виливає назад мед.
Мойша виходить на вулицю і заглядає в банку:
– Тато був правий, тут вистачить на два бутерброди.
Одеса. Розмова сусідок:
– Мій Фіма таки прийняв на ніч віагру.
– Я чула, що у вас ліжко рипіло!
– Яке ліжко, це у нього з таким рипінням вставав!
Два євреї посперечалися, хто з них менше пожертвує грошей.
Коли поруч проходив служитель, перший єврей поклав копійку і переможно глянув на другого.
– За двох, – єхидно вимовив другий.
Якщо б Мойсей, після переходу через Червоне море, повернув не наліво, а направо, зараз би євреї диктували ціни на нафту.
– Мойшо, а звідки в тебе такий класний годинник?
– Це тато, коли помирав, мені продав…