Давно-давно, десь в Едемі. Приходить Єва до Творця:
– Господи! Ти так все чудово влаштував, і отой чарівний сад, і райські кущі, і яблунька, і навіть ота-во прикольна гадюка! Але чому мені так сумно і одиноко, Господи?
– Гаразд! Я попробую допомогти тобі, я сотворю тобі друга…
– Так, Господи…
– Це буде сильна, брутальна, смердюча і хтива тварюка,.. вся із пристрастей і протиріч…
– Так, Господи…
– Його неможливо буде приборкати,.. весь день він буде полювати,.. вечором буде грати в карти,.. буде без міри жерти і вживати алкогольні напої, а опісля – ригати і пердіти де попало…
А ночами – ублажати тебе…
– Так, Господи…
– Але тоді ти маєш пообіцяти мені де-що…
– Так, Господи! Я на все згідна, лиш би одній не бути!..
– Ніколи! Ніколи і за жодних обставин не кажи йому, що я сотворив тебе першою!!!..
Оповів: Любомир Коваль
Мужик їде на зустріч
Мужик їде на зустріч, запізнюється, нервується, не може знайти місце
припаркуватися. Піднімає обличчя до неба і каже:
– Господи, допоможи мені знайти місце для парковки. Я тоді кину пити і
буду щонеділі ходити до церкви!
Раптом чудесним чином з’являється вільне містечко, мужик знову
звертається до неба:
– А, все, не треба. Знайшов!
Священник в пустелі
Священник в пустелі зустрівся з левом. Почав молитись з переляку:
– О, Боже! Молю тебе, внуши цьому леву християнські почуття!
Лев сідає на задні лапи, схиляє голову і вимовляє:
– Благослови, Господи, їжу, яку я зараз прийму.
Випадок в раю
Випадок в раю.
– Господи, тут до вас атеїсти!
– Передайте їм, що мене немає.
Священник попросив
Священник попросив, щоб таксіст підвіз його в потрібне для нього місце. Дорога була жахлива, тому машина на кожному кроці зупинялася. І при кожній зупинці водій казав:
– А йоб твою мать, А йоб твою мать…
Священник каже:
– Треба казати “Господи поможи, Господи поможи”.
Водій послухав священника і почав казати “Господи поможи”. А після цього машина як урве, як загазує….. і тільки було чути голос священника:
– А йоб твою мать!!!!
Створив Господь мавпу
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться – нє, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається
Господь – краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть
i т.д. Але що це?
Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають! Ну, вiн як гримне на них:
я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i
каже забуханим голосом:
“А ми па-украiнскi нє панiмаєм!”