Зібралися шкільні друзі 20 років по тому. Стали розповідати, хто ким став. Маша — лікарем, Петя — інженером, Вітя — програмістом, Оля — бухгалтером… А Вовочка став генералом.
Тут всі загаласували:
– Та ти в житті 2х2 не знав, скільки буде! Як же ти генералом-то став?!
Вовочка як гаркне командним голосом:
– А я і зараз не знаю! — хрясь кулаком по столу. — Але до ранку щоб було!
У фірму вриваються молодики зі зброєю і в масках:- Усім лежати, це пограбування!Головбух опускається на підлогу і бурмоче:- Спасибі! От пощастило, тепер-то все спишемо!
Два співробітники:
– Але ж наш новий бухгалтер — обманщик, але справедливий!
– Як це?
– Так він обманює без винятку всіх підряд!
З резюме на посаду бухгалтера: “У разі раптової перевірки готова з’їсти всю документацію”.
Закон Мерфі для бухгалтерів: “Якщо баланс відразу не зійшовся, значить, в ньому є помилка”.
Отже, випливає: якщо баланс зійшовся – помилок дві.
Розмова двох дітей:
– У мене тато – бізнесмен. А в тебе?
– Не знаю. Чи то слюсар, чи то бухгалтер.
– Як це:
– Він увечері ніж гострить, а вранці гроші рахує…
Заходить Вовочка в клас, розвалюється на вчительському стільці, кладе ноги на стіл і закурює сигару. Заходит в клас вчителька:
– Вовочка!!! Ти що собі дозволяєш?!..
– Марьіванна, іди в задницю.
– Ти як зі мною розмовляєш?! Я зараз до директора піду.
– Вали до свого директора. У нього теж… ноги грязні.
Прийшла Марьіванна до директора …
– Петро Сергійович, Вовочка зовсім обнаглів, в класі курить, мене в задницю послав, а про вас сказав, що у вас ноги грязні!!!..
– Так… Зараз розберемось. Де його особова справа? Дивимось. Батько – голова “Мосбізнесбанка”, мати – головний бухгалтер там же. Ну, що ж, все ясно. Ідемо, Марьіванна.
– Куди?
– Як куди? Ви – в задницю, а я – ноги мити…..
Розмова двох дітей:
– У мене тато-бізнесмен. А в тебе?
– Не знаю. Чи то слюсар, чи то бухгалтер.
– Як це?
– Він увечері ніж гострить, а вранці гроші рахує…