А я гуляю по Москві,
І бачу пам’ятник Бандері,
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам’ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де вуйки з Тель-Авіва кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів, шовіністів,
І всяких Путінів – козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили Леніна, тварюку,
А Кучма з’їв його весь прах.
Повсюди майорять прапори,
Червоно-чорнії – святі,
Нема московського терору,
І злоте св’ястя на стіні.
Яскраво світить ясне сонце,
Нема кацапської свині,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у Москві.
Помирає старий Бандерівець і кличе до себе священика
Помирає старий Бандерівець і кличе до себе священика, щоб висповідатися:
– Хтів би м, святий отче висповідатися перед тим як вмру
– То кажіть, чим с-те прогнівили Господа Бога нашого?
– Та, вбив 26 москалів, 24 комуністи;
– Зачекайте, ви спочатку висповідайтеся, а про добрі справи пізніше побалакаємо! © Юра
Біля хати бандерівець
Біля хати бандерівець спокійно та повільно ріже пилкою москаля.
Сусід питає: “Микола! В тебе що, піштоля немає?”
Той відповідає: “Чому немає, є… але сьогодні маю натхнення і час…”