– Вчора довго намагалася пояснити бабусі, що працюю програмістом
– Вдалось?
– Коротше, зійшлися на тому, що чиню телевізори та розводжу мишей.
– Вчора довго намагалася пояснити бабусі, що працюю програмістом
– Вдалось?
– Коротше, зійшлися на тому, що чиню телевізори та розводжу мишей.
Їду в тролейбусі й спостерігаю таку картину: на зупинці тролейбус зупиняється, відкриваються двері. У тролейбус піднімається якась бабуся, слідом за нею — чоловік.
Чоловік: вибачте, я доїду до центрального ринку?
Бабуся:
Ні.
Мужик з розчарованим виглядом виходить з тролейбуса. Двері закриваються, тролейбус рушає. Бабуся вголос додає:
“А ось я доїду”!
Трирічний малюк отримує від бабусі подарунок на день народження. Розгорнувши його, він бачить, що це водяний пістолет і, заверещав від захвату, біжить швидко наповнити його. Мама зовсім не в захваті й набирає номер своєї матері:- Мамо, ти пам’ятаєш, як ми доводили тебе до божевілля своїми водяними пістолетами?- А то!
– Вовочко, не брудни скатертину! Бабуся її прала, старалася. Треба поважати чужу працю.
– Так бабуся не чужа.
Моя бабуся була дуже розумною жінкою. Жодного разу не брала мене до себе на літо.
– Голубчик, я задихаюся!
– Ось ваші аналізи, у вас зі здоров’ям все нормально, а коли ви задихаєтеся бабусю?
– Доктор, та коли маршрутку наздогнати не можу!
Зима. Ранок. Заходить бабуся у тролейбус, де сидить один молодий хлопець.
Бабуся:
– Поступися мені місце, синку…
– Але місць повно, бабуля, – відповідає хлопець.
– А твоє нагріте…
Приїхали молодята в глухе село, аби провести медовий місяць. Винайняли кімнату в бабусі. Зачинились і, відповідно, не виходять. І так день, другий, третій. Бабця, зрозуміло, хвилюється, стукає до них у двері, питається, як справи. Ті відповідають — нормально. Далі діалог: — Ви б хоча б пішли поїли, — каже бабця. — Ні, ми ситі, – відповідають молодята, — харчуємося плодами кохання. — А, ну харчуйтесь, харчуйтесь, — заспокоюється бабця, — тільки шкірки від плодів у вікно не викидайте, а то гуси давляться!
В автобусі їде літня жінка з 5-річним онуком.
Хлопчик усю дорогу безперестанку балакає. І, як в такому юному віці буває, у дитини – мільйон запитань. Затих на хвильку, а тоді звертається до бабусі:
– Бабусю, а скільки тобі років? Жінка не хоче відповідати.
– Бабусю, ну скажи першу цифру,
– наполягає онук.
– П’ять.
– А другу?
– Чотири.
– А третю?
Дід в автобусі звертається до молодого пасажира:
– Синку, та як же тобі не соромно, та чи ти не бачиш, що бабуся стоїть, а ти сидиш! Ану поступися місцем!
– Ай, вуйка, не турбуйтесь, та це моя теща!
– Синку, так віддай же їй мішок з картоплею, не тримай його на колінах! Тобі ж незручно!