Катастрофа. Розбився літак. Попали в чистилище українець, москаль та жид. Підходить до них апостол Павло та й каже:
– Панове, катастрофа була незапланована, тому поки ми вияснимо, кому з вас в рай, а кому в пекло, можу запропонувати виконання одного вашого бажання, такого, про яке ви все життя мріяли, одним словом будь-якого, крім повернення на землю.
Москаль:
– А ви точно виконаєте це бажання?
Павло:
– Обов’язково.
– Тоді я хочу, щоб вимерли усі жиди, а то вони всюди пхають свого носа, лізуть в уряд і заважають нам жити.
Жид:
– А я хочу, щоб всі москалі повимирали як мамонти, вони нам, євреям, жити нормально не дають, у всіх своїх бідах звинувачують, хотіли б всім світом керувати.
Українець:
– А ви точно виконаєте попередні бажання москаля та жида?
Павло:
– Я ж пообіцяв!
Українець:
– Ну, тоді мені лише філіжанку кави.
Помирає людина
Помирає людина. Потрапляє в рай. Її зустрічає апостол Петро. Людина:
— Пробачте, що вас турбую, але у мене до вас є одне запитання.
Апостол:
— Слухаю вас.
— Скажіть, у чому був сенс мого життя?
— Вам дійсно треба це знати?
— Звичайно.
— Пам’ятаєте, ви у 1983 році їздили у відрядження до Красно-дара?
— Е… Ну…
— І ви ще познайомилися в купе з попутниками.
— Мабуть…
— І ви пішли разом у вагон-ресторан.
— Так.
— І за сусіднім столиком сиділа жінка.
— Можливо.
— І вона попросила вас передати їй сіль.
— Е-е-е… Може бути…
— І ви передали їй сіль.
— Так.
— От.