Сидить заєць на пеньку, щось пише. Біжить мимо лисиця.
– Що пишеш, заєць?
– Дисертацію.
– Про що?
– Про те, як зайці лисиць їдять.
– Та де ти таке бачив?
– Ходімо покажу щось…
Через деякий час заєць знову сидить і щось пише. Біжить вовк.
– Що пишеш, косий?
– Дисертацію про те, як зайці вовків їдять.
– Ти що, з глузду з`їхав?
– Ходімо зі мною, покажу дещо…
Наступна картина: заєць пише, підходить ведмідь.
– Що пишеш?
– Дисертацію про те, як зайці ведмедів їдять.
– Та де таке бачино?
– Ходімо, покажу дещо…
Картина остання: печера, гора лисих, вовчих, ведмежих кісток. В середині, обгризаючи кістку, лежить величезний лев.
Мораль: важлива не тема дисертації, важливо те, хто керівник!
