Сидять біля хати два стареньких діди. Розповідали один одному усілякі небелиці, анекдоти та й почали молодість згадувати:
– Ех, куме, а було ж, що я за молодих літ і воза зі снопами підіймав.
– Брешете!
– А давайте заб’ємося, що не брешу.
Та й поспорили.
– Програрили ви, куме, бо я таки підіймав того воза. Підіймав, підіймав, та й не підняв…
