Покликав Господь Бог француза, американця й українця до себе й каже:
– ось вам по коню скачіть й можете набрати собі стільки землі, скільки захочите. Коли зупинетесь то буде ваша межа.
Сів на коня француз, не поспішаючи їде, побачив красивий краєвид, зупинився. Міркує – там поставлю будинок, там розіб’ю виноградник, мені вистачить.
Сів на коня американець, скакав пів-дня. Зупинився. Думає – там буде моє ранчо, ту землю здам в аренду, а ту продам.
Заліз на коня українець. Скакав три дні, загнав коня. Побіг. біг, ще один день. Впав, повзе. Знемагаючи, знімає шапку, кидає поперед себе й каже:
– а то буде, під помідори…
