Поїхав малий гуцул зі своєю мамою відпочити влітку до Криму. Та й в останню ніч перед від’їздом заліз з друзями на місцевий баштан і наївся кавунів “від пуза”. А як сів з ранку на поїзд, то дуже його на їжу поперло. Він всю дорогу і клянчить:
– Мама, я хочу їсти, Мама, я хочу пити.
Мати дала всі канапки та й сік що були. А малий через півгодини знов клянчить:
– Мама, я хочу їсти, Мама, я хочу пити.
– Та, що ж я тобі дам, як ти тільки поїв все, що було.
А малий знов за своє:
– Мама, я хочу їсти, Мама, я хочу пити.
– Ну то добре вже, добре, зараз буде он зупинка на станції – вибіжу, щось тобі куплю. Тільки що ж тобі купити? І їсти і пити хочеш…
А на верхній полці лежав старий москаль совєтської закалки. І так йому вже не подобалось, що малий всю дорогу ниє. Він і каже до жінки:
– Женщіна, а купітє єму арбуза, і наєстса, і напйотса.
– О, дійсно, куплю тобі кавуна. І побігла.
А малий так вчора тих кавунів наївся, що й дивитись на них не може. Каже до москаля:
– Дядьку, а ви не пробували ногою дрочить, і на*бетесь, і натанцюєтесь!
