Вовк і Заєць не завжди були ворогами. Більше того, колись дружили сім’ями. Бувало, зустрінуться в пивному барі, Вовк із кишені витягне м’ятий-перем’ятий рубль, Заєць недбало шпурне на стіл десятку…
– Ти де гроші береш? – запитав одного разу Вовк. – Мені, наприклад, Вовчиха більше рубля ніколи не дає.
– А як ти просиш?
– Як мужикові належить – зажену в кут і гаркну по сильніше. Не встигне втекти, так дасть рубль.
– А ти спробуй не гарчати, а з ніжністю. По спинці погладь.
Прибігає Вовк додому, Вовчиха над коритом стоїть, пере білизну. Вовк підходить і лапою уздовж хребта. Вовчиха навіть прання припинила, потягнулася лагідно і каже:
– Ну, не пустуй, Зайчику, я ж дала тобі сьогодні десять рублів.
– Ну, Заєць, ну постривай!
