Йде осінній призов в Армію. Одержав повістку Вовк. Йде у військкомат, похмурий такий. А назустріч ньому Заєць йде, задоволений, веселий. Вовк його і питає:
– Заєць, ти звідки йдеш?
– З військкомату!
– А куди тебе направляють?
– У будбат.
– Ух ти! А як це ти зумів?
– Та от так. Заходжу в кімнату, там комісія сидить. Показують мені на автомобіль і питають: знаєте, що це таке? А я говорю: “Не знаю!”. На автомат показують і знову питають: що це таке? А я знову говорю: “Не знаю!”. На танк показують і знову питають: як це називається? А я знову говорю: “Не знаю!”. На шафу показують: що це? А я за своє: “Не знаю!”. Відкривають, а там цеглина лежить. Що це – питають. “Цеглина” – говорю. Ну, все! У будбат підете.
Вовк зрадів, що можна так легко потрапити в будбат і побіг у військкомат. Прибігає, всіх розштовхав, прорвався на комісію. Йому показали на автомобіль і запитали:
– Знаєте, що це таке?
– Ні, не знаю!
Показали на автомат і запитали:
– А це що таке?
– Не знаю!
Показали на танк:
– Що це?
– Не знаю!
Показали на шафу:
– Що це?
– Це шафа, а там цеглина лежить!
Відкрили шафу – точно лежить цеглина.
– Ну що ж! Молодець, раз вгадав! У контррозвідку його!…
