Іван та Марічка

Іван питає в Марічки:
– Марічко, йдемо погуляємо по селі?
– Ну ходи.
– А ти не боїшся, бо я хлоп – сила!
– Та ні, не боюся. Йдуть по селі, Іван:
– Марічко, а йдемо за село в поле?
– Ну, то йдемо.
– А тобі не страшно, бо я хлоп – сила!
– Та ні, не страшно. Йдуть по полі:
– Марічко, а давай в полі ляжемо в траву і полежимо?
– Ну давай.
– А тобі не страшно, бо я хлоп – сила!
– Та ні, не страшно.
– Марічко, йдемо додому чи що?
– Ну, то йдемо.
– А ти не боїшся, бо я хлоп – сила!
– Та ні.. Доходять додому:
– Марічко, а завтра підемо гуляти?
– Ну, та підемо.
– А тобі не страшно, бо я хлоп – сила!
– Слухай, Іване, знала би я, що ти такий хлоп, то вділа би підштаники, бо комарі всю сраку покусали.

Автор

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Павло Глазовий

Автор