Дивлячись, як мама приміряє нову шубу з натурального хутра, Вовочка зауважив:
– Мамо, а ти розумієш, що ця шуба — результат жахливих страждань бідної, нещасної тварини?
Мама подивилася на Вовочку строго і відповіла:
– Як ти можеш так говорити про рідного батька?!
Неділя по обіду. Вся велика родина Робіновичів вдома. Сара старанно грає на фортепіано. Її чоловік Яша гірко слухає і потім все ж не витримує:
– Сарочко, серце моє, вистачить таки мучити інструмент і мої нерви. Ну, куплю, куплю я тобі той сарафан!
Лунає ще кілька гучних акордів.
– І босоніжки теж куплю!
З кухні лунає гуркіт і звук розбитого скла.
– Господи, що ти там робиш, кохана?
– Нічого, дорогий, все вже зроблено.
Учитель:
– Ваш син гірше всіх інших знає географію!
Батько:
– Неважливо, з нашими доходами все одно далеко не заїдеш!
Чоловік запитує у дружини:
– А чому ти носиш кільце не на тому пальці?
Дружина:
– Тому що вийшла не за того!
Щоб зберегти мир в сім’ї, потрібні терпіння, любов, розуміння і, по принаймні, два комп’ютери.
Дві подружки одночасно вийшли заміж. На третій день зідзвонюються поділитися враженнями.
– Ти знаєш, у мого чоловіка — золоті руки! Все по дому робить, кран на кухні потік — за 5 хвилин полагодив.
– А я до цього часу не знаю, де в будинку кухня…
Помер багатий дядько. У розрахунку на спадщину з’їхалося з усіх країн світу безліч спадкоємців. Чекають оголошення заповіту. Виходить нотаріус, розгортає згорток і читає:
– Я, такий-то, такий-то, будучи при здоровому розумі й твердій пам’яті, усі гроші… витратив.
Чоловік — дружині:
– Ти ж зарікалася не їсти після шести, що робиш в холодильнику?
– Перестановку.
В автобус сідає молода пара, обом років по двадцять.
– Ти ніколи про мене не дбаєш, — примхливим голосом говорить дівчина.
– Ось коли на мої слова: “Он йде автобус”, ти будеш відповідати: “Так, коханий, підемо!”, А не: “Бачу, не сліпа!”, Тоді я буду про тебе піклуватися.