Українцями довго ширилася ідея того, що наша мова була визнана наймилозвучнішою на якомусь конкурсі краси мов у Парижі. І хоча цей багаторічний фейк не витримує жодного фактчекінгу, сумніватися в красі нашої мови не варто - вона ж бо чудова! І справа тут не тільки у милозвучності, але й у кількості синонімів, пестливих слів, витончених прокльонів і величезної кількості влучних приказок, прислів’їв і афоризмів. Оцей от останній набір нашого фольклору викликає інтерес і захоплення, адже там стільки мудрості, гумору та концентрації культурного коду.
Культ їжі в нас дещо інший, ніж у Франції чи Італії, однак він не слабший, про що, власне, свідчать не тільки щедрі традиції застіль, а й десятки, якщо не сотні, висловів із участю продуктів, страв, прийомів їжі та всього навколо всього цього. Я вирішив зібрати їх в одному місці, а в процесі помітив декілька речей:
- По-перше, є вислови, котрі звучать однаковісінько в усіх частинах України.
- По-друге, є унікальні регіональні вислови, котрих ви більше ніде не почуєте.
- По-третє, українці вміють добирати дуже влучні слова, але не гребують грубими слівцями - з перчиком.
- Ну і по-четверте, наша усна народна творчість прекрасна!
Чимало українських приказок просто визначають ієрархію страв у нашій культурі. Приміром, існує ціла низка висловів про те, що хліб - усьому голова, хоча часом на перше місце тут виходить борщ чи паляниця. Гаряче? Культ їжі зробив її також важливою частиною фразеологізмів і метафор, котрі по суті не стосуються страв і продуктів.
Тут визначити значення буває досить складно, адже кожен може вкласти щось своє. Тобі там медом намазано? Тут усе дуже цікаво, часто більш пікантно і значно складніше в трактуваннях. Тому я за ці значення фраз братися не буду, щоб у мене не летіли регіональні тапки за неправильні інтерпретації. А губу тобі варенням не намазати?
Певен, це лише невеликий відсоток прислів’їв, фразеологізмів і їх варіацій про їжу, котрі створили і продовжують генерувати українці. Адже навіть зараз та ж паляниця у парі з полуницею отримали новий сплеск фольклорної популярності. Тому цей список я не хочу називати завершеним, натомість збираюся його періодично поповнювати.
Любов до Батьківщини починається з лелеки на стрісі, калини у саду, легкого дотику до рушника на іконі. Живе вона в перших маминих казках, мудрих словах тата, хвацькій приказці дідуся і в листі… тому самому, написаному до болю знайомою мовою, із пожовклим від часу конвертом. та країна, де він народився та виріс.
Наведемо декілька українських приказок про любов до Батьківщини:
- «Жменька рідної землі дорожча від золота».
- Батьківщину не вибирають.
- Людина без Батьківщини, як соловей без пісні.
- За рідний край життя віддай.
- Рідна земля - мати, а чужа - мачуха.
Найніжніші почуття завжди пов’язані з Батьківщиною. Без Батьківщини немає людини. Вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки Батьківщину. Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. край - твоє всохне коріння», - справедливо писав Павло Тичина.
Приказки про їжу і Батьківщину переплітаються, формуючи унікальний культурний код українців.
