24 червня минає 4 місяці від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. За цей час країна зазнала значних руйнувань та змін, але продемонструвала неймовірну стійкість і єдність.
Карта областей України
Обстріли Полтавщини
За час повномасштабної війни, яку веде Росія проти України, на Полтавщині армія РФ здійснила понад 10 обстрілів. За цей час про обстріли населених пунктів на Полтавщині офіційно повідомляли 11 разів. Уперше - 24 лютого - поцілили по військовому аеродромі у Миргороді. А після цього по об’єктах у ще шести населених пунктах.
Найчастіше під обстрілами був Кременчук, зокрема, нафтопереробний завод та теплоелектроцентраль. Востаннє ці два об’єкти обстрілювали 18 червня. Тоді шість російських ракет поцілили по НПЗ, а ще дві - по ТЕЦ. На відновлення останньої потрібно щонайменше 500 мільйонів гривень, говорив раніше начальник ОВА.
"Ви знаєте, що в Кременчуці були завдані удари по ТЕЦ і треба і туди виділяти кошти. Пан Біленький (голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький - ред.) підтвердив, що від 30 до 50 мільйонів зможе обласна рада надати допомоги саме Кременчуку", - каже начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін.
Евакуація та допомога переселенцям
Через обстріли в інших областях, на Полтавщину почали евакуйовувати людей. Перший "зелений коридор" діяв 8 березня. Автобуси їхали у Полтаву, а згодом охочі могли поїхати потягом в інші області.
"24 лютого - у нас є статистичні дані - у Полтавську область заїхало 1 мільйон 400 тисяч за добу і на добу тут залишились. Потрібна була різна допомога, це і ліжка, і теплий одяг. Зараз уже, звісно, не потрібен теплий одяг. Уже організовані місця для перебування цих осіб. Але все ж таки залишається потреба в засобах гігієни, продуктах харчування і в медичних засобах", - говорить Дмитро Лунін.
За 4 місяці у Полтавській області офіційно зареєстрували понад 188 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Із них приблизно 50 тисяч - у Полтавській громаді. Частина розселилися самотужки і винаймають житло, а близько 3 тисяч мешкають у комунальних закладах громади, розповіла координаторка з розселення Тетяна Татаріна.
Жителі Харкова, які знайшли прихисток у Полтаві, діляться своїми враженнями:
"Ми приїхали всією родиною, взяли з собою бабусю, котів, хом’яків. Тому тікали звідти всі. На той етап і на цей момент це було найбільш безпечне місто і є. У цьому ж ліцеї перед нами приїхав чоловіка брат. Полтава місто маленьке, але красиве по-своєму, цікаве, старе. Ми обійшли його вздовж і впоперек. Таке маленьке, затишне", - говорить жителька Харкова Марина Маленко.
"Ми приїхали з Харкова. "Зелений коридор" був і ми сюди приїхали. Нас прийняли дуже добре. Я вважаю, що це моя друга сім’я. У скрутну хвилину, коли щось потрібно, вони (волонтери - ред.) допомагають одягом, їжею. Дитині, коли навчальний рік був, давали канцтовари. Ми приїхали просто з однією сумкою. Коли починаються сирени, дивишся новини і знову повертаєшся у цей жах", - каже жителька Харкова Марина Мукофат.
Обмеження на Полтавщині
Від 24 лютого через війну на Полтавщині запровадили низку обмежень. Зокрема, кілька разів змінювали тривалість комендантської години. Нині не можна виходити на вулиці із 22:00 до 5:00. Іще одне обмеження стосується алкоголю - його можна продавати із опівдня і до 18:00. Повна заборона для цивільного населення від 25 березня діє на відвідування лісів та від 1 квітня - на пересування плавзасобами на річках.
Зміни в Україні та світі
Позаду чотири місяці повномасштабної війни, героїчної боротьби українців проти російських загарбників. Україна демонструє свою дієздатність як держава. Україна та українці остаточно відірвалися від так званого «руского міра». Рівень солідарності європейців з українцями безпрецедентний. Найбагатші держави Європи виділили мільярди євро на воєнну, фінансову, гуманітарну допомогу Україні.
Україна стала країною-кандидатом на вступ в ЄС. Ворог змінив тактику, затягує війну, знищує інфраструктуру, інженерні комунікації, школи, лікарні, підприємства, житлові будинки. Війна створила нові ризики економічного характеру. Світу загрожують паливна і продовольча кризи. Нинішня війна - найбільша в Європі після 1945-го, масштаби воєнних злочинів агресора порівнюють з гітлерівськими.
Але Україна б’ється і буде битися до перемоги, до звільнення усіх окупованих територій. Ми - кращі, ніж думали про себе. Наш ворог - гірший, ніж ми думали про нього. Позаду - 4 місяці повномасштабної війни. 17 тижнів неймовірного опору. 121 день ми творимо історію. Так, за героїчною боротьбою - дуже багато втрат і болю. Але крізь кров, піт і сльози ми доводимо всьому світові, що ми - дозріла нація, згуртована і мужня, з сильною волею до супротиву та перемоги.
Символічно, що напередодні Україна отримала статус кандидата на членство у ЄС. «Україна продемонструвала свою дієздатність, як держава. По-перше, ми вистояли, хоча ніхто в світі не вірив, що протистояти «другій армії в світі» можна. Близько 35 тис. По-друге, Україна стала країною-кандидатом на вступ в ЄС. До 24 лютого про це можна було лиш мріяти. Зараз - це вже доконаний факт.
«У світі більше не залишилося людей і держав, які вважають Україну росією, і не знають хто такі українці. Політолог Ігор Рейтерович каже, що найперше ми зрозуміли, що ми є нацією, а наша держава є реально незалежною. Чотири місяці війни вкотре продемонстрували, що ми вже давно є частиною цивілізованого світу, зокрема Європи, а все інше - набуття повноправного членства в ЄС тощо - це вже не більше, ніж формальності.
«Ще важливий фактор… З одного боку, ми є надзвичайно привітними і миролюбними людьми, власне, ми завжди славилися своєю гостинністю, але в контексті відповіді ворогу - наша відповідь є такою, якою і повинна бути. Нарешті, якщо говорити про Україну в контексті інтеграції в ЄС, то війна показала дієвість наших політичних інститутів, ніяка ми не держава 404. Якби Україна була настільки корумпована, як про те забивали всім голови наші вороги, вона би просто не витримала удару.
«За ці чотири місяці ми дізналися, що ми значно стійкіші і сміливіші, ніж ми про себе думали. І це стосується як суспільства, так і держави, що здивувало ще більше. Ми побачили, що на виклик війни український парламентаризм зміг дати відповідь, депутати не розбіглася, а працюють, приймають закони. Економіка. Виявилося, що ми здатні протриматися й не скластися, як той паперовий будиночок.
«Забігаючи наперед, думаю, що ми почали більше цінувати власну державу.
«Люди повернуться назад додому, і повернуться з новим досвідом того кращого, що є там, в Європі.
«І виявилося, що Захід, Схід, Північ та Південь - не наскільки далеко один від одного і не наскільки різні. І що поки десь на Донеччині діти їздять на лайбі, їх однолітки на Львівщині або Тернопільщині на ровері, а на Закарпатті на біціглях - тим не менш, усі вони їздили в цей момент на велосипеді під назвою "Україна". І дізналися про це після 24 лютого, - наголошує Олег Саакян. - Ми дізналися, що для пострядянської України, для якої дехто шукав столицю в Москві, немає столиці ані в Брюсселі, ані у Вашингтоні, а є - тільки в Києві.
Нарешті, директор Інституту світової політики Євген Магда говорить, що ми, як держава, відбулися. «І що для мільйонів українців українська державність, українська держава - не порожній звук. І вони, українці, щодня це доводять хто зі зброєю в руках, хто волонтерством, хто своєю позицією, - каже пан Магда. - Цифра у понад 90% тих, що вірять у перемогу над росією, для мене особисто корелює з результатами всеукраїнського референдуму 1991 року. Тобто це люди, які вірять в Україну як незалежну державу. І це дуже важливо. А те, що не 100%, то мене це не лякає, тому що 100% буває тільки в Північній Кореї.
«Україна здійснила для практичної деміфологізації рф більше, ніж усі наші західні партнери разом узяті.
«Щодо ворога, то тут, насправді, все дуже просто. Для багатьох те, що чинить ворог - не є секретом або якоюсь несподіванкою, - стверджує Ігор Рейтерович. «рф це найкраще продемонструвала. І ми - отримали війну, яка ведеться абсолютно варварськими методами - з мародерством, вбивствами дітей, зґвалтуваннями. Хоча, знов таки, дивуватися такій поведінці російської армії не варто.
«Якщо раніше росію боялися і навіть поважали, то зараз… Хоча її ще багато хто і боїться, проте повага змінилася зневагою і розчаруванням. Більше того, багато держав публічно кинули москві виклик. «Ми думали, що росіяни нам не брати, а зрозуміли, що вони - не люди», - наголошує Олег Саакян. «Тобто людина, як сказали би в рф, "право имеющая, а не тварь дрожащая", - додає політолог. - А ще - ми дізналися, що наш ворог навіть більше хворий, ніж ми могли собі уявити.
«Європа змінилася, - констатує Вадим Трюхан. Змінилася Велика Британія. Лондон демонструє лідерство не лише на словах, а на справах. «Навіть невеличкий Люксембург виділив 15% свого військового бюджету на допомогу Україні. В Європі не залишилось діючих лідерів, які би підтримували путіна. Впали нарешті рожеві окуляри з очей Макрона і Шольца, які до останнього сподівалися якимось чином «врятувати обличчя путіну». Дещо схаменувся навіть Орбан, який ще донедавна залишався ледве не останнім оплотом кремля в Євросоюзі. Світ теж поволі змінюється. І хай ще є деякі держави, які намагаються отримати вигоди для себе від того, що Захід заганяє росію в капкан.
«Нагадує це «гульбу під час чуми». Таких самогубць, які би насмілилися піти проти Заходу і надавали воєнну підтримку росії, вже немає. «Що ми дізналися про наших друзів? А те, з якою жертовністю і щирістю вони підтримують простих українців, які змушені рятуватися в Європі від війни. Зрештою, рівень солідарності європейців з українцями, продемонстрований протягом чотирьох місяців війни, був безпрецедентним.
«Зрештою, не стільки ми дізналися про наших друзів, скільки вони нарешті дізналися, хто такі українці і що таке Україна. Це знання явно стало відкриттям для багатьох народів старої Європи, для яких раніше ми були або частиною Радянського союзу, або частиною російської федерації. Більшість навіть не вважали за потрібне вдаватися в деталі. «В цілому - ми не повинні розчаровуватися у наших союзниках. Адже вони виявилися десь такими, якими ми й очікували - каже пан Рейтерович. «Ми побачили, що наші друзі і партнери дуже різні. І що західний світ зовсім не однорідний. Війна проявила, що в міжнародній політиці, хоч і не місце сентиментам, хоч нею правлять інтереси, але й цінності - теж.
«І якщо ти дійсно демократичний, то ти можеш цю демократичність конвертувати в конкретний Javelin або Stinger, в конкретний євро, доллар або гривню підтримки. Нарешті, Євген Магда каже, що ми побачили хто з наших друзів справжній, а хто шукає лише власну вигоду. «Ми побачили, що чим далі на захід від України, тим складніше сприймається агресія росії і тим більше "путінферштеїнгу", що справжні друзі насамперед ті, хто знає, що являє собою московська імперія, - зауважив політолог. - Нам треба навчитися не вимагати від наших друзів більше, ніж ми вимагаємо від самих себе. Це стане для нас рецептом успіху.
Мирослав Ліскович. Минув місяць з початку широкомасштабної війни в Україні. До місяця часу гострий стрес проходить у 60% людей та й наша психіка доволі символічна та помічає такі дати. Фаза героїзму - триває від кількох годин до кількох днів, починається після екстремального шоку та паніки. Девіз цієї фази - «Нічого собі, все людям!», і, забуваючи про себе та навіть свої потреби, люди ризикують виснажитися. Після перших днів героїчної фази настає фаза «Медового місяця» - ті, хто вижив, зараз сподіваються на краще. А ось тепер увага! У нас пройшов уже місяць, коли після медового місяця у багатьох може настати третя фаза - фаза розчарування. У фазі розчарування відбувається втрата ілюзій. Нам до цього також необхідно бути готовими, адже люди тепер в хронічному стресі, виснажені і не критичні. Виникає все більше конфліктів між близькими, родичами, які приїхали в безпечніше місце і тими, кого ти прихистив. Фаза відновлення. В цей час ми проходимо етап дорослішання та відбудови, коли з'являється можливість нового фундаменту в суспільстві. Тому нам з вами потрібно вчитися помічати і розуміти, на якій фазі ми перебуваємо, щоб могти адаптуватися до постійного стресу війни та бути готовими до тих ситуацій, які неминуче виникають на відповідному етапі війни.
Солідарність з Україною