Афоризм - це короткий влучний вислів, який виражає яку-небудь узагальнену думку. Як створюються афоризми Афори́зм (грец. αφορισμός, означення, вислів) - короткий влучний оригінальний вислів, що виражає узагальнену думку у виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. Особливість афоризму полягає в тому, що це гранично стисле і водночас вичерпне визначення предмета чи ситуації, яке конденсує набутий досвід суспільного життя, реальності, що оточує людину. Афоризми здебільшого впливають на свідомість оригінальністю формулювання думки в своєрідній, несподіваній, часом парадоксальній формі (наприклад: «Я знаю, що я нічого не знаю». - приписано Сократу).

Літературний афоризм як самостійний жанр виник з народних прислів'їв та приказок, але різниться від них фіксованим авторством. Першим його зразком вважаються «Афоризми» Гіппократа. Відомий він і в добу Київської Русі («Моління Даниїла Заточника», XIII ст.). Особливого поширення афоризм набув у роки Ренесансу, досягнув смислової витонченості в епоху класицизму (Б. Паскаль, М. де Монтень, Ф.

Афоризмами стали чимало висловів із творів українських письменників: І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського та інших.

Джерела крилатих слів

Крилаті вислови - сталі словесні формули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова). Джерела крилатих слів різноманітні: фольклор, твори античних і сучасних письменників, релігійні тексти, вислови з європейських мов, вислови українських та зарубіжних письменників.

Наприклад:

  • Перейти Рубікон;
  • Прийшов, побачив, переміг (Юлій Цезар), гроші не пахнуть (Веспасіан), крапля камінь точить (Овідій);
  • Борітеся - поборете (Т. Шевченко);
  • Лиш боротись - значить жить (Іван Франко);
  • Слово, чому ти не твердая криця?
  • Я мислю - отже, існую! (Р. Декарт).
  • І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь! (Т. Шевченко).
  • Усе, що робиш, треба робити добре (Ф.

Афоризми як різновид фразеологізмів

Фразеологізмами є і афоризми. Наприклад:

  • Борітеся - поборете! - слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (це полум’яний заклик до боротьби проти національного й соціального гноблення).
  • Через терни до зірок - латинський вислів (походить з твору давньоримського письменника і філософа Сенеки).
  • Буря в склянці води - вислів належить французькому письменникові і філософу Ш. Л. Монтеск’є (велике хвилювання з незначного приводу, дрібної події, які штучно роздуваються).
  • З корабля на бал - вислів належить російському письменникові О. Пушкіну (різка й несподівана зміна обставин).
  • Для слави козацької - усталений зворот, широко вживаний у думах та історичних піснях.

Крилатим називають вислів, який став широко вживаним завдяки своїй виразності. Наприклад:

  • Учітеся, читайте, і чужому научайтеся , й свого не цурайтеся (Т.Шевченко).
  • Історія це святая святих народу (О. Довженко).
  • Життя без книг -це хата без вікна (Д. Павличко).

Через те, що такі вислови часто вживаються, вони ніби отримали крила і літають між людьми, які і використовують їх у своєму мовленні.

Зверніть увагу, і афоризми, і крилаті вислови мають авторів. Саме цим вони докорінно відрізняються від народних висловів!

Приклади афоризмів

  • Попасти пальцем в небо.
  • Бути чи не бути? (В.Шекспір)
  • У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).
  • Камінь спотикання (Ісаія, глава 28, 16).
  • Рукою подати.
  • Не кажи «гоп», поки не перескочиш.
  • Всякому городу нрав і права (Г.Сковорода).
  • Краще з розумним згубити, ніж з дурним знайти.

Афоризми поділяють на народнорозмовні (короткі народні узагальнювальні висловлювання, зокрема приказки й прислів’я) та літературно-книжні (авторські висловлювання, зокрема слова крилаті). Це можуть бути як вирази, що виникли в контекстах неафористичного характеру, від якого вони відірвалися, перетворившись у самостійні одиниці («Лиш боротись - значить жить!» - І. Франко), так і вирази, що виникли самостійно як різновид специфічного літературного жанру - афористики («Думки та афоризми Козьми Пруткова», «Роздуми, або Висловлювання і моральні максими» Ф.

Афоризми розвинулися у стародавніх греків з наукових суджень (перші зразки - «Афоризми» Гіппократа). Особливої популярності набули в епоху Відродження. У давньоруській літературі багаті на афоризми «Слово о полку Ігоревім», «Моління Даниїла Заточника».

Афоризм - це роман одним рядком.

Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики.

А. Раби - це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Руйнування мови - основи національної культури - це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

А. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Мова - це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова - це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я... І поки живе мова - житиме й народ, яко національність... Рідна мова дається народові Богом, чужа - людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. В.

Афоризми-поради («Борітеся - поборете». - Т.

У таблиці нижче наведено приклади класифікації афоризмів за різними характеристиками:

Характеристика Приклад
Вічна істина People ask for criticism, but what they only want is praise (S. Mаugham)
Квантори узагальненості No wise man ever wished to be younger (J. Swift)
Контраст The world gets better every day - then worse in the evening (Kin Hubbard)
Риторичні питання What is it: the man only a blunder of God, or God only a blunder of man? (Nietzsche)
Інфографіка про афоризми