Крилаті вислови, крилаті слова - стійкі, афористичні, як правило, образні вислови, що увійшли в мову з літературно-художніх, публіцистичних, філософських, фольклорних та інших джерел. До крилатих також відносять популярні вислови історичних особистостей. Багато крилатих висловів стали настільки звичними, що нам навіть на думку не спадає, хто сказав їх першим. Однак у кожної крилатої фрази є своя історія, свій філософський сенс.

Вислів «крилаті слова» (метафоричний образ - «слова, що вилітають з уст промовця», давньогрец. Наприкінці XVIII століття вираз «крилаті слова» вжив німецький поет Фрідріх Готліб Клопшток. Як філологічний термін запроваджений німецьким вченим Георгом Бюхманом у його книзі Geflügelte Worte, збірнику популярних цитат, що вийшла вперше в 1864 році. Георг Бюхман - німецький філолог, автор книги «Крилаті слова» (нім. Gefluegelte Worte).

Крилаті слова є досить популярними серед мовців. Крім того, крилаті вислови нерідко використовують в оригінальній формі, тобто без перекладу. Джерела крилатих слів різноманітні: усна народна творчість, твори античних письменників, релігійні тексти (Біблія, Коран), вислови з європейських мов, вислови українських та зарубіжних письменників. В українській мові особливо поширені крилаті вислови з творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та ін.

Крилаті слова, поширені в українській мові, неодноразово виходили в збірниках. Наприклад:

  • «1000 крилатих виразів української літературної мови» А. Коваль і В. Коптілова (1964)
  • «Крилаті вислови в українській літературній мові» А. Коваль і В. Коптілова (1975)
  • «У світі крилатих слів» В. Коптілова (1976)
  • «Крилаті латинські вислови» Ю. Цимбалюк і Г. Краковецької (1976)
  • «Крилате слово» А. Коваль (1983)
  • «Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові» А.

Розглянемо деякі приклади крилатих висловів та їх значення:

Приклади крилатих висловів та їх значення

"І все-таки вона крутиться!" - яку нібито виголосив у Галілео Галілей, будучи вимушеним відректися перед інквізицією від свого переконання .Судячи за свідченнями друзів і листів самого Галілея, його погляди після показного покаяння не змінилися, він як і раніше був переконаний в обертанні Землі. Однак не існує доказів того, що Галілей говорив цю фразу. Цей вислів, нібито належить визначному італійському астрономові, фізику і механіку Галілею, який залишив після себе чимало винаходів та зробив великий внесок у розвиток науки. Його дослідження кардинально вплинули на розвиток наукової думки. Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом. Його вплив на розвиток науки не можливо оцінити. Проте, за свої знання та переконання він ледь не був позбавлений життя. Ще в молодості Галілей познайомився з книгою Коперника і став переконаним прихильником геліоцентричної моделі світу. Спочатку, в XVI столітті, католицька церква ще поблажливо ставилася до вчення Коперника, хоча багато видних теологів вже тоді засуджували його як єресь. Вони вказували на те, що гіпотеза про рух Землі прямо суперечить текстам Псалмів, віршу з Еклезіаста, а також епізоду з "Книги Ісуса Навина", де, на їхню думку, ясно говориться, що Земля нерухома, а Сонце ходить навколо Землі. Галілея викликали до Риму на суд Інквізиції за підозрою в єресі. Галілей підкорився, і прибув у Рим 13 лютого 1633. Слідство тягнулося з 21 квітня по 21 червня 1633. По закінченні першого допиту обвинуваченого взяли під арешт. Галілей провів в ув'язненні всього 18 днів - ця незвичайна поблажливість, ймовірно, була викликана згодою Галілея покаятися. Останній допит Галілея відбувся 21 червня. Галілей підтвердив, що згоден вимовити потрібне від нього зречення.

Галілео Галілей перед інквізицією

Галілео Галілей перед інквізицією

"Та він же зовсім голий!" - вислів з казки Г.К.Андерсена "Нове вбрання короля". Король був великим прихильником модного вбрання. Тож двоє шахраїв вирішили підзаробити й пообіцяли королю, що виготовлять для нього чудове вбрання з тканини дивовижної властивості - вона стає невидимою для всякою людини, яка знаходиться не на своєму місці, або є надзвичайно дурною. Коли королю та його сановникам нібито представили вбрання, вони стали його вихваляти, боячись зізнатися, що нічого не бачать. Так зовсім голий король і ходив перед жителями свого міста, поки одне хлоп'я не вигукнуло: "Та він же зовсім голий!" Сюжет казки був запозичений Андерсеном з новели Хуана Мануеля, опублікованої у 1335 р. у першій частині книги "Книга прикладів графа Луканора і Патроніо" або просто "Граф Луканор".

"А може хлопчика і не було" - З роману «Життя Клима Самгіна» Максима Горького (псевдонім Олексія Максимовича Пєшкова). У романі наводиться епізод з дитинства головного героя. Хлопчик Клим і його товариші - Борис Варавка і Варя Сомова - каталися на ковзанах. Раптом лід проломився і Борис з Варею опинилися у воді. Клим намагався врятувати їх, простягнув Борису кінець свого гімназійного ременя, але, відчувши, що і його затягує в воду, випустив ремінь з рук. Діти потонули.

AUT CAESAR AUT NIHIL ( рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. або пан, або пропав). Римський диктатор і полководець Гай Юлій Цезар відомий хоробрістю й рішучістю. Автор вислову - римський імператор Калігула. Він витрачав великі кошти із скарбниці на себе.

Авгієві стайні - Вперше згадуються старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським (І ст. до н. е.), який викладає міф про Авгія - царя Еліди, сина бога сонця Геліоса. Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися протягом З0 років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, спрямував її на стайні, що були очищені в такий спосіб за один день.

Авель - За біблійною легендою (Буття, 4), син Адама і Єви, вбитий рідним братом Каїном.

Аврора - У римській міфології Аврора - богиня ранішньої зорі. У образній і поетичній мові взагалі синонім ранішньої зорі. Вираз «рожевоперста Аврора» увійшло до літературної мови із творів Гомера.

AURORA MUSIS AMICA (AURORA HABET AURUM IN ORE) (де Аврора - богиня ранкової зорі). В українській мові адекватним виразом є «хто рано встає, тому Бог дає».

Отче наш - Перші слова католицької молитви. У християнській міфології - символ смирення і покірності.

Адам - Давньоєврейською мовою означає "люди­на". Це ім'я йому дав Бог, а от ім'я жінці дав Адам: "І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого" (3: 20). Ім'я Єва по-давньоєврейськи - "життя", "жива". Ось як описано в Біблії створення жінки: «І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, - і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. Нащадки Адама, рід людський.

Адвокат диявола - Вислів прийшов до нас із латинської мови - Advocatus diaboli. Процедура канонізації (зарахування до лику святих) в Римо-католицькій церкві проходила у формі диспуту між двома сторонами. Один з учасників виступав у ролі "адвоката Бога" і говорив про чесноти майбутнього святого, про його заслуги, на підставі яких означеного праведника можна зарахувати до лику святих. Інша сторона - "адвокат диявола" - говорила про його недоліки й огріхи, які перешкоджають канонізації. Цей вислів застосовується і в англійській мові - devil`s advocate. Вказано в американському словнику "American Heritage Dictionary of Idioms" Крістіна Аммера (by Christine Ammer), 1992 р., де зазначається та сама версія - вислів з Римської католицької церкви, де advocatus diaboli називали спеціально призначену особу, головним завданням якої було висунути вагомі аргументи проти канонізації означених осіб.

Адміральська година - Вислів пішов з часів Петра I, коли засідання адміралтейств-колегій закінчувались об 11 годині ранку, і наставав час обіду. Вислів "адміральська година" увійшов у широкий вжиток після того, як починаючи з 1865 р.

Адоніс (із семітської "володар", "пан") - фінікійське божество природи, уособлення рослинності, що помирає та воскресає. Центром культу Адоніса було місто Гебал (Бібл), де його шанували разом із жіночим божеством родючесті - володаркою Гебала. У V ст. до н.е. культ Адоніса було перенесено до Греції, а пізніше він досягає Риму. Грецькі міфи представляють Адоніса сином красуні Мірри (або Смірни), перетвореної богами на миртове дерево, що дає пахучу смолу - мирру. Малюк Адоніс відзначався небаченою красою, тож Афродита, яка полюбила дитину, віддала її на виховання володарці підземного царства Персефоні, яка в результаті не схотіла розлучатися з прекрасним юнаком. Суперечку богинь вирішив сам Зевс: Адоніс повинен був третину року проводити у Персефони, третину - у Афродити, а третину використовувати на свій власний розсуд. Дуже скоро Адоніс загинув на полюванні від страшної рани, що була нанесена йому диким вепрем. З крапель крові Адоніса виросли чудові троянди. Деякі міфи називають причиною смерті Адоніса гнів Зевса, який розсердився на те, що юнак добився кохання Еріноми, яку кохав сам Зевс. Варіативні легенди - гнів Арея, який ревнував Афродиту до Адоніса. Міф про Адоніса - одне з найпопулярніших і широко розповсюджених в багатьох давніх релігіях уявлень про божество, що померло та воскресло. В Фінікії та Сирії в середині літа проходили свята на честь Адоніса - адонії - містерії з оплакуванням померлого бога і радісні урочистості на честь воскресіння й повернення його на землю. В Греції на честь Адоніса ранньою весною та восени саджали "садочки Адоніса" - недовговічні квіти, що швидко в'янули в горщиках. Жінки, що брали участь у цих святах, приносили в дар Адонісу своє волосся. В мистецтві Адоніса зображували юнаком надзвичайної вроди, зазвичай поряд із Афродитою, а іноді пораненим та помираючим. До міфу про кохання Адоніса та Афродити часто зверталися художники епохи Відродження (Джорджоне, Тиціан, Тінторетто, Веронезе), нового часу (Пуссен, Канова, Торвальдсен) та письменники (Шекспір, Лопе де Вега, Лафонтен).

Акела промахнувся - Ця фраза з твору "Книга джунглів" 1894 р. англійського письменника Джозефа Редьярда Кіплінга (1865 - 1936), відомої в нас під назвою "Мауглі". Слова належать пантері Багірі про вожака вовчої зграї Акелу, який промахнувся й не зміг убити звіра, якого загнала зграя. "На півдорозі до вершини він перестрів Багіру; вранішня роса виблискувала на її шкурі, немов діаманти…- Акела промахнувся,- сказала пантера. - Вони вбили б його тієї ж ночі, проте їм бракувало тебе.

Альбіон - Стародавня назва Британських островів, яка зустрічається ще в античних авторів (зокрема, у Птолемея).

Alma mater - Буквальний переклад з латини "годувальниця" ("alma" - та, що годує, "mater" - мати). Ще з часів Давнього Риму студенти стали називати так свої навчальні заклади. Так вони їх називають і зараз. Цей же вислів вживається і в англійській мові.

Alpha і Omega - Початок і кінець. Перша і остання букви латинського алфавіту.Звідси й значення цього виразу: початок і кінець, все, що є.

Американська мрія - Вислів став широко відомим після виходу книги "Епопея Америки" (1931) Джеймса Траслоу Адамса.

Ангел-хранитель - Вислів пішов католицької гілки християнства, де ангели діляться на три категорії (іпостасі): перша (вища) - серафіми, херувіми й престоли, середня - ангели панування й третя (нижча) - ангели початку, архангели й ангели-хоронителі. В православній культурі ангелом-хоронителем традиційно (хоча й не зовсім точно) називають того святого (великомученика), чиє ім'я було надано людині при хрещенні. Тому до 1917 р.

Аннібалова клятва - Римський історик Полібій (II ст. до н. е.) розповідає, що коли майбутньому карфагенському полководцеві Аннібалу (Ганнібалу, 247-183 до н. е.) сповнилося 10 років, батько примусив його поклястися завжди бути непримиренним ворогом Риму. Аннібал додержав клятви. Не раз він завдавав римському війську тяжких поразок. Зазнавши розгрому і переконавшись у неможливості продовжувати боротьбу.

Антей - За грецькою міфологією Антей - велетень, володар Лівії, син бога моря Посейдона і богині землі Геї. Викликав на бій усіх, хто з’являвся у його володіннях, і був непереможним, доки торкався матері-землі. Задушив його Геракл відірвавши від землі. Міф цей наданий грецьким письменником Аполлодором в «Бібліотеці».

Аполлон - Крилатими стали назви багатьох давньогре­цьких богів. Одним із найшанованіших богів Стародавньої Еллади був Аполлон. Бог сонячного сяйва і музики, син Зевса, Аполлон мав також інші наймення (Срібнолукий, Феб). Грецькі скульптори зображували Аполлона у вигляді прекрасного юнака з луком або лірою в руках. Нечуй-Левицький так малює зовнішність одного з своїх героїв: «Несподівано перед нею (Настусею) став, ніби жи­вий, Павлусь серед зали, міцний, дужий, пишний, неначе олімпійський бог, з красою Феба... Аполлон був героєм кількох грецьких міфів. Він пере­міг жахливого дракона Піфона, який переслідував колись його матір. Усі боялися дракона, що жив у глибокій гір­ській ущелині. Скелі тремтіли, коли він скручував кільця­ми свій вкритий блискучою лускою хвіст. Розлютився Піфон, побачивши в небі колісницю Аполлона, і вже збирався кинутися на сонячного бога, та в цю мить задзвенів срібний лук, і золота стріла тонко проспівала в повітрі пісню смер­ті. Роєм полетіли Аполлонові стріли на Піфона, і кожна влучила в потвору. Ще мить - і мертвий дракон лежав перед переможцем.

Аргонавти - Герої одного з найдавніших грецьких міфів, що розповідає про пригоди кількох сміливців, які на кораблі "Арго" вирушили в Колхіду за золотим руном.

Аргус - За грецькою міфологією Аргус - стоокий велетень, уособлення зоряного піднебіння, син Геї. Богиня Гера змусила його стерегти Іо, кохану свого чоловіка Зевса, як він перетворив на корову, щоб вберегти від гніву ревнивої дружини. Гера випрохала у Зевса корову і приставила до неї Аргоса, який пильно стеріг її - лише два ока у нього водночас закривалися, інші булі відкриті і стежили за Іо. Лише Гермесу вдалося його вбити. Гера перенесла очі Аргоса на пір’я павича. Ім’я Аргуса стало прозвиськом для пильного і невсипущого вартового.

Артисти трагедії - Вираз датського письменника і філософа Хенріка Стеффенса (1773-1845), яким він схарактеризував прихильників ідеолога німецького романтизму Августа-Вільгельма Шлегеля.

Аріадна - За грецькою міфологією Аріадна - донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Колі на острів Крит з Афін разом із хлопцями, приреченими на поживу Мінотаврові, прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася у нього. Мінотавр знаходився у Лабіринті - палаці з такою кількістю переходів, що із нього було неможливо вибратися. Аріадна дала Тесею клубок ниток, які він розмотував, входячи до Лабіринту. Вбивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної нитки (Овідій, Метаморфози).

Аркадія - Область в центральній частині Пелопоннесу. У античній літературі і пізніше (головним чином в пасторалях 16-18 ст.) Аркадія зображувалася райською країною з патріархальною простотою устрою.

Атлантида - З глибокої давнини, з творів грецького філо­софа IV ст. до н. є. Платона дійшли до нас перші відомості про Атлантиду - великий острів в Атлантичному океані, на якому була могутня й багата держава. Мешканці Атлантиди начебто прогнівили богів, і тоді Зевс затопив острів хвилями океану. У наш час вчені різних країн зацікави­лися розповіддю Платона, яку багато століть вважали каз­кою. Різні дослідники намагаються ототожнити Атлантиду то з Канарськими островами, то з островом Критом у Серед­земному морі, припускаючи, що частина густо заселеного суходолу могла раптом опуститися в море після сильного землетрусу. У переносному значенні Атлантида - прекрасна запо­вітна країна, а шукання Атлантиди - самовіддані спроби зробити відкриття.

Афродіта - Богинею краси й кохання в давньо­грецьких міфах була Афродіта (римляни називали її Венерою). Афродіта народилася з шумовиння морських хвиль, і легкий вітерець приніс її на острів Кіпр. Тому богиню кохання часто називають Кіпрідою. Афродіта щедро винагороджує тих, хто її шанує.

Ахіллесова п’ята - У грецькій міфології Ахіллес (Ахілл) - один із найсильніших і хоробріших Героїв; він оспіваний в «Іліаді» Гомера. Післягомерівський міф, переданий римським письменником Гігіном, повідомляє, що матір Ахілла - богиня Фетіда, бажаючи зробити сина безсмертним, занурювала його у священні води річки Стікс. Лише п’ята, за яку Фетіда його тримала, не торкнулася води і залишилася вразливою. У цю п’яту Ахілл і був смертельно поранений стрілою Паріса.

Бабине літо - На початку вересня у селян закінчувалися польові роботи, і жінки бралися за домашню роботу. В англійські мові є схожий вислів - "індіанське літо", який позначає ясні, теплі дні в кінці осені (в США це період настає в кінці осені, оскільки клімат там тепліший).

Багатий, мов Крез - Дві з половиною тисячі років тому в Лідії - державі на західному узбережжі Малої Азії ца­рював Крез, який зібрав у своєму палаці незліченні скар­би. Слава про них пішла далеко по світу, і з того часу в багатьох мовах стали вживати вислів: «Багатий, мов Крез».

Бальзаківський вік - Значення вислову - вік жінки між 30 і 40 роками. Відомий французький письменник Оноре де Бальзак писав свої романи про тридцятирічних жінок. Один з його романів так і називається "Тридцятирічна жінка".

Баляси точити - У ХVІІ-ХVІІІ ст. цей вираз ще не був фразеологізмом. Він означав процес виготовлення баляс - стовпчиків, билець та інших деталей, якими прикрашали будинк...

Фразеологізми - це яскраві мовні перлини, які ми часто використовуємо, навіть не замислюючись над їхнім справжнім значенням. Деякі з них ми використовуємо неправильно, бо не знаємо справжнього значення. Мова сповнена прихованих скарбів, і фразеологізми - одні з них. Ми користуємося ними щодня, але чи справді розуміємо, звідки вони взялися і що насправді означають?

  • Едемський сад - Має походження з релігійних мотивів. Це якесь місце про яке всі мріють або дуже прагнуть туди потрапити.
  • Альфа і омега - Це перша й остання буква в грецькому алфавіті. Власне, має таке ж значення "початок і кінець всього" або "основа всього".
  • Дамоклів меч - Походить з античної міфології. Означає те, що над кимось або чимось є постійна та неминуча небезпека.
  • Теревені правити - Бере свої корені з народної творчості. А означає те, що людина говорить багато зайвого, безсенсовного, каже якісь нісенітниці або брехню.
  • Як об стінку горохом - Прийшло у сучасність з народної творчості. Так кажуть, коли були витрачені всі сили, але без досягнення результату.
Походження та значення крилатих фраз