Підписання радянсько-німецького пакту Молотова-Ріббентропа, який включав розділ сфер впливу в Східній Європі та Прибалтиці, викликало бурхливу реакцію серед карикатуристів у всьому світі. Несподіване "потепління" між Німеччиною та СРСР викликало обурення як в Європі, так і за океаном.

Політична карикатура неодмінно має бути актуальною та прив'язаною до певної події. Причому подія має бути достатньо відомою, аби реципієнти карикатур могли вловити суть іронії й те, що хотів зобразити художник-карикатурист. Окрім політичних карикатур також бувають гумористичні та побутові.

За словами більшості журналістів, карикатура була одним із основних методів пропаганди та способом донести потрібну інформацію у нестандартному вигляді. Розглянемо, як цей історичний момент був відображений у політичній сатирі.

Відображення Пакту в Зарубіжних Карикатурах

Зарубіжні карикатуристи дуже живо відгукнулися на підписання радянсько-німецького пакту Молотова-Ріббентропа, який в числі іншого включав в себе і розділ сфер впливу в Східній Європі і Прибалтиці. Внезапне «потепління» стосунків між Німеччиною і СРСР не могло не викликати обурення як в Європі, так і за океаном.

На фото: Американська карикатура на пакт Молотова - Ріббентропа під назвою «На цій гілці забагато друзів»:

Ось, наприклад, художник із США побачив радянсько-німецьке зближення таким дивним чином. І знову карикатуристи зображують Сталіна разом з Адольфом Гітлером. Оба персонажа рисунка прогулюються вздовж кордону, як закадичні друзі. Тим не менш, за спиною кожен з них «на всякий випадок» тримає пістолет.

На фото: Англійська карикатура 17 червня 1941 року із написом: «Гітлер залицяється до Сталіна... при тому, що його війська розгорнуті біля кордону СРСР»:

Таким ось дивним Сталіна зобразив французький карикатурист. В одній руці у радянського правителя табличка із закликом до миру, навколо талії обв'язана мотузка, в якій прив'язаний символ цього самого миру - білий голуб, в іншій же руці Йосип Віссаріонович тримає кистень.

Таким чином хтось із західних художників зобразив входження до складу Країни Рад трьох прибалтійських держав. Автор цієї карикатури намагався донести до читачів думку, що Латвія, Литва та Естонія увійшли до складу Радянського Союзу під загрозою військової могутності останнього.

На фото: Французька карта-карикатура початку Другої світової війни у вересні 1939 року:

Аналіз карикатур на Пакт Молотова-Ріббентропа

Карикатури в Радянському Союзі

В даному контексті представляє особливий інтерес період з вересня 1939 р. по червень 1941 р. Це час характеризується потеплінням стосунків між Радянським Союзом і Німеччиною. Такий різкий поворот, звісно, знайшов своє відображення і на сторінках «Крокодила».

«Крокодил» в силу підписання радянсько-німецької угоди про ненапад (т.зв. «пакту Молотова-Риббентропа») припинив будь-яку антифашистську пропаганду, що призвело до парадоксального висвітлення подій Другої світової війни без згадки її головного учасника, нацистської Німеччини. Замість цього на перший план вийшло викриття західних держав (Великобританії, Франції і США). Першій ставилося в провину розпалювання і ескалація війни [1]. Соціал-демократичні партії європейських держав називалися зрадницями інтересів робітничого класу [2].

Журнал підкреслював безглуздість війни і її класовий характер, друкуючи, наприклад, карикатури із зображенням бомбардувань Лондона під час «Битви за Британію». Вони демонстрували як безвихідне становище Британії, так і нерівність в її суспільстві [3]. Незважаючи на деяке співчуття до простого англійського народу, карикатури недвозначно показували, що звичайні британці більше страждали від майнового розшарування, ніж від бомбардувань.

Особливістю радянської пропаганди, викликаної підписанням «пакту», стало не тільки зникнення в «Крокодилі» карикатур про дії Німеччини. Якщо до війни поступливість Великобританії і Франції по відношенню до Німеччини (т.зв. «політика умиротворення») всіляко засуджувалася і викривалася [4], то після початку війни вже їх небажання йти на мирову з Гітлером стало трактуватися як агресія.

Проте в зв'язку з погіршенням радянсько-німецьких відносин ситуація на пропагандистському фронті почала змінюватися до початку 1941 р. [6]. Німеччина тепер вже не розглядалася в якості надійного партнера. Фактична заборона на згадку Німеччини в «Крокодилі» зберігалася, але одночасно практично повністю припинилася антибританська пропаганда. Так, за перше півріччя 1941 р. вийшло всього три антибританські карикатури (в порівнянні з 21 шт. в 1940 р.).

Ось, наприклад, карикатура, де Сталін зображений у компанії міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова. Це, мабуть, найбільш жорстка карикатура як на самого Сталіна, так і на ідеї комунізму взагалі. Художник чомусь вирішив, що комунізм несе лише рабство, війни та голод. Тут служитель сатири явно перебільшив, надто вже старанно відпрацював пропагандистське замовлення. Досить звернутися до історії і поглянути на «золотий вік СРСР» - 60-70-ті роки.

Варто зазначити, що після перемоги над спільним ворогом колишні союзники по антигітлерівській коаліції дуже швидко втратили всі точки дотику і перейшли до ідеологічної конфронтації. Існує карикатура, де Йосип Віссаріонович не був би зображений в негативному контексті. На малюнку ми бачимо сильно постраждалу від кровопролитної війни земну кулю і трьох глав країн-переможниць нацизму - Йосипа Сталіна, Гаррі Трумена і Вінстона Черчілля.

Аналіз та Маніпуляції

Редактори і карикатуристи, як працівники пропагандистського фронту, були зобов'язані підлаштовуватися під актуальну політичну кон'юнктуру. Мета роботи, таким чином, виявити особливості висвітлення подій Другої світової війни в період 1939-1941 рр. в радянській сатиричній пресі (на прикладі журналу «Крокодил»).

Політична кон'юнктура змушувала художників «Крокодила» висвітлювати події, не згадуючи їх реальну першопричину - німецький нацизм. Це, в сукупності зі створенням негативного образу західних держав (а також прямих заяв керівництва країни про вину цих країн в розв'язанні війни [7]), повинно було створити у читача уявлення про англо-французьких агресорів і відносно мирну Німеччину.

Висновки

Вивчення політичної сатири дозволяє побачити, як в державних ЗМІ відображається та чи інша подія. Адже багато епізодів світової політики не отримували якусь оцінку в радянській пресі. Ця задача багато в чому перекладалася на гумористичні та сатиричні видання. Найвідомішим з них був, звичайно, «Крокодил», чиї яскраві запам'ятовуючі карикатури були «зрозуміліше, емоційніше і, головне, наочніше будь-якої літературної форми» [5].

Таблиця: Зміни у висвітленні подій в журналі «Крокодил»

Період	Основний акцент	Згадки про Німеччину	Антибританська пропаганда
До вересня 1939	Критика політики умиротворення	Активні	Обмежені
Вересень 1939 - червень 1941	Викриття західних держав	Відсутні	Активні
Перше півріччя 1941	Послаблення критики Заходу	Відсутні	Обмежені (3 карикатури)