Твір Шолом-Алейхема "Тев'є-молочар" є не просто розповіддю, а глибоким дослідженням життя єврейського народу на межі ХІХ - початку ХХ століть. Це історія про випробування, віру, кохання та втрати, розказана через призму життя однієї родини. Розглянемо детальніше цей твір.

Шолом-Алейхем
Шолом-Алейхем

Жанр, час створення та автор

  • Жанр: Новелістична повість (9 новел-монологів).
  • Час створення: 1894-1914 рр.
  • Автор: Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабинович) - єврейський письменник та драматург.

Тема та ідея твору

  • Тема: Зображення життя єврейського народу на межі ХІХ - початку ХХ століть, трагічні події в житті єврейського народу в першому десятилітті ХХ ст.
  • Ідея: Зображення стійкості людського духу перед обличчям життєвих негараздів, показ “маленької” людини з народу, показ невичерпності і сили народного гумору.

Композиція та сюжет

Весь твір складається із серії новел, поєднаних головним персонажем - Тев'є. Це колоритні монологи Тев'є в уявній розмові з Шолом-Алейхемом у різний час. Попри новелістичну структуру твору, "Тев'є-молочар" вирізняється композиційною стрункістю, послідовним внутрішнім і зовнішнім зв'язком між окремими новелами і широким функціональним навантаженням кожної з них.

Головний герой - Тев'є, на початку твору розповідає, що він та його сім'я, у якій підростало сім дочок, жили дуже бідно. Усе змінила одна пригода, коли Тев'є допоміг двом багатим жінкам, які заблукали у лісі, дістатися додому. Отримавши від них гроші та корову, Тев'є з дружиною Голдою вирішили купити ще одну корову та продавати молочні продукти. Їхнє життя покращало, але доля піднесла подружжю нові випробування, бо дочкам прийшла пора виходити заміж.

Основні сюжетні лінії:

  • Найстарша, Цейтл, відмовилася від багатого, але старого жениха і вибрала бідного, але чесного Мотла-кравця.
  • Дочка Годл закохалася у бідного студента Перчика, який через свої революційні погляди потрапив у в'язницю, а потім - на заслання. Годл не покинула його і терпляче зносила негаразди.
  • Третя дочка - Хава, втекла з дому до православного писаря Федька.
  • Четверта дочка - Шпринця, покохавши молодого мільйонера, зазнала мук нещасливого кохання і втопилася.
  • П'ята дочка - Бейлка, вийшла за мільйонщика, хоч і не кохала його, та мала надію таким чином допомогти батькові і сестрам.

Дочки Тев'є чинять інакше, ніж робили батьки і діди: поривають зі старим, йдуть назустріч новому. Вир нового життя часом просто незрозумілий і лякає Тев'є, проте, чоловік знаходить в собі достатньо сил все це пережити. Найболючішим для нього був наказ урядника виселитися з села, хоч тут жили колись усі його предки. Та Тев'є не впадає у відчай, він ніколи не схилиться перед труднощами, кривдами, злигоднями.

Життя не щадить Тев’є та його дочок. Помирає дружина Тев’є Голда. А в довершення усіх злиднів євреїв виселяють за царським указом з їх рідного села, за «межі осідлості».

Елементи сюжету:

  • Експозиція: Головний герой - Тев'є, розповідає про своє життя, сім'ю.
  • Зав'язка: Зустріч Тев'є з двома жінками, яких він врятував з біди і отримав від них в нагороду гроші та корову.
  • Розвиток дії: Після того, як Тев'є всміхнулася доля, він сяк-так домігся чогось у житті. Пригода з Менахем-Мендлом. Сватання Цейтл - найстаршої дочки Тев'є. Доля другої дочки - Годл. Хава, третя дочка, тікає з дому. Трагічне кохання Шпринці, четвертої дочки Тев'є. Смерть Голди - дружини Тев'є. Бейлка, його найкрасивіша дочка, виходить заміж за багатія, який хоче відправити Тев'є до Палестини.
  • Кульмінація: Тев'є, як і усіх інших євреїв, виганяють з села.
  • Розв'язка: Тев'є прощає Хаву.
Тев'є-молочар: короткий зміст

Проблематика твору

Філософські проблеми, які письменник вирішує у творі не являються вселенськими. Але вони розкривають цілий світ мудрості через звичайні побутові теми: - мир і злагода у великій сім’ї; як вдало видати заміж дочок; як побільше заробити грошей, від яких залежить існування родини.

Повість Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» сповнена оптимізму та доброти, хоч і зображує важке життя Тев’є і його родини. У монологах головного героя є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю.

Єврейська родина
Зображення єврейської родини початку XX століття

Основні проблеми, порушені у творі:

  • Філософські проблеми: Життя і смерті, віри, сенс буття, щастя, багатство й бідність, національність.
  • Морально-етичні проблеми: Уявлення про хороше й погане, правильне й неправильне, добро і зло.
  • Психологічні проблеми: Ставлення до інших, до різних подій і неприємностей, до дотримання іншими норм поведінки.

Таблиця. Проблематика твору «Тев’є-молочар»

ПроблемиСутьПриклад з твору
ФілософськіЖиття і смерті, віри, сенс буття, щастя, багатство й бідність, національністьВірить у Бога й покладається на нього у всіх своїх справах; хоча інколи дорікає йому за ті випробування, які він йому посилає; ставить йому «незручні запитання»
Морально-етичніУявлення про хороше й погане, правильне й неправильне, добро і злоСтавлення до далеких родичів і до всіх євреїв як до близьких, до рідних; вияв гостинності; прощення провин та ін.
ПсихологічніСтавлення до інших, до різних подій і неприємностей, до дотримання іншими норм поведінкиТев’є за свої послуги просить мало й щиро радіє з того, що його високо цінують; з розумінням ставиться до вибору дочок

Головні герої та їх характеристика

  • Тев’є
  • Голда
  • Цейтл
  • Голд
  • Хава
  • Шпринця
  • Бейлка

Тев'є-молочник

Тев’є-молочник один із найяскравіших образів однойменного твору. Він був одним із найулюбленіших героїв і самого автора. У Тев’є уособлено образ усього єврейського народу, який, попри всі злигодні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвих сил.

Тев’є - напрочуд цілісна особистість. Він простакуватий і шляхетний, розуміє людей і тонко відчуває красу природи, завжди поводиться гідно і ніколи не грішить проти совісті. Тев’є звик «у поті чола свого» добувати хліб, і саме труд зміцнив його дух, допоміг не схилитися перед труднощами, кривдами, злигоднями. Гумор Тев’є - це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності єврейськогонароду.

Тев’є працьовитий, комунікабельний, глибоко віруюча людина, любить з будь-якого приводу цитувати Святе Письмо, філософ, має почуття гумору, мудрий, вміє прощати, щиро вболіває за долю своїх дітей. Герой дещо консервативний, дотримується традицій минувшини, коли батьки вирішували долю дорослих доньок; не розуміє, як це молоді самі дійшли згоди.

Цитатна характеристика Тев’є:

  • «Що таке єврей і неєврей?.. І чому Господь бог створив євреїв і неєвреїв?.. А коли господь бог уже створив євреїв і неєвреїв, чому вони такі відокремлені одне він одного, чому ненавидять одне одного?»
  • «Суєта суєт» - не в грошах щастя. Сьогодні так, завтра інак, аби живі були».
  • «У нього дуже порядний батько, а дід… був неабиякою людиною, дні і ночі сидів над книгами, дарма що сліпий, і вивчав Тору».
  • «Гроші, братику, треба… заробити кривавим потом, мозолі натерти!»
  • «Розум і каяття - ці дві речі завжди приходять занадто пізно».
  • «Головне - людина, тобто щоб людина була людиною».
  • «Дурниці… їсти, хіба це головне? Багатій не їсть червінців, а бідняк не їсть камінців».
  • «Де сказано, що я повинен жили з себе висотувати, щоб заробити на рідкий крупник, на куліш з картоплею, а вони, оті єгупецькі багатії, мають розкошувати на дачах, за холодну воду не беручись, об’‎їдатися смаженими качками, смачними книшами, млинцями й вергунами?

Голда

Дружина Тев'є. Турботлива, любляча, вважає за щастя заможне життя, а не шлюб у любові; дуже релігійна, тому не може простити Хаві її зраду вірі. Тев'є побоюється Голду, хоч і вважає себе розумнішим за неї.

Цитати:

  • "Моя дружина, дай їй боже здоров'я, зразу побачила, що я хильнув, і добре нам'яла мені чуба".
  • "А до того ще є в мене дружина, як то кажуть,- на болячці прищ. Вона мене точить, спокою не дає, щоб я їй одно тільки сказав, чого це така хапанина, такий поспіх. Ну спробуйте, поясніть дурній бабі, що горить! Я мусив задля згоди в сімействі встругнути їй брехню, велику, нечувану і страшну, вигадати якусь спадщину, багату тітку з Єгупця, нісенітницю, аби вона дала мені спокій".
  • "Але ж Тев'є не баба. Я додержуюсь такої думки, що гнів - це найважчий гріх".
  • "Померла моя Голда, царство їй небесне. Була жінка проста, без хитрощів, не заносилася високо, але велика праведниця."

Цейтл

Найстарша дочка Тев'є, яку хотіли віддати заміж за багатого і старого вдівця. Цейтл вдалося вмовити батька не робити цього, адже вона кохала кравця Мотла. Дівчина вийшла за нього заміж і була щаслива, хоч жили вони бідно. Цейтл була названа на честь Голдиної бабки.

Цитати:

  • "Подружжя, хвалити бога, живе собі щасливо: він кравцює, ходить у Бойберику з однієї дачі на другу брати роботу, а вона день і ніч в ярмі, варить і пече, пере білизну, маже хату, воду носить. Насилу стягаються на шматок хліба. Якби я не приносив їм іноді трохи сиру й масла, іноді кілька копійок, було б зовсім погано. А поговоріть з нею, то вона каже, що їй, нівроку, добре, краще бути не може, аби, каже вона, її Мотл був здоровий..."
  • "Ось, наприклад, моя старша дочка, Цейтл, закохалась у кравця Мотла-жилетника. Хіба я щось маю проти нього? Щоправда, він проста людина, не дуже-то розуміється на друкованому, але що поробиш? Адже цілий світ, як ви кажете, не може бути освічений! Зате він чесний чолов'яга і працює, бідолаха, до сьомого поту. Вона вже має з ним, побачили б ви, нівроку, повну хату пуцьверінків, і обоє вони добре поневіряються "в багатстві і пошані". А поговоріть з нею, то вона вам скаже, що їй, нівроку, так добре - краще не може бути."

Мотл-жилетник

Кравчук з Анатівки, який покохав Цейтл і якось наважився зізнатися Тев'є, що вже давно вони з дівчиною дали одне одному слово, що поберуться. Тев'є мріяв віддати Цейтл за багача, але дав згоду на шлюб з Мотлом, бо хлопець переконав його у своїх почуттях, до того ж був чесний і працьовитий.

Цитати:

  • "Я вам хотів розказати, що я кохаю вашу дочку, і ваша дочка мене кохає; вже понад рік, як ми дали одне одному слово. Уже кілька разів,- каже він,- я збирався з вами переговорити, але все відкладав на пізніше, поки зберу кілька карбованців, стягнуся на машину, а потім ще приодягнусь як годиться…"
  • "Мотл-жилетник, щоправда, таки кравець, але він досить порядний парубійко, працьовитий хлопець, може прогодувати жінку, а до того чесна людина".
  • "Надумав мій старший зять Мотл-жилетник, кравець з Анатівки, і, не при вас кажучи, раптом, ні сіло ні впало, звалився та й помер! Був дужий, здоровий, і така біда! …дістав сухоти, почав кахикати, кахикав-кахикав, поки виплюнув останній шматок легенів. …Добрий чолов'яга був, хоч і простий, не сильно вчений, але чесний, без хитрощів, любив мою дочку - душі не чув!"

Годл

Дочка Тев'є, друга після Цейтл. Закохалася у бідного студента Перчика, що навчав грамоти дітей Тев'‎є. Після весілля Перчик кудись поїхав, бо займався революційною діяльністю, та за це його посадили у в'язницю.

Цитати:

  • "Мені самому якось незручно хвалити своїх дітей, але ж я чую, що люди кажуть: "Красуні". І найвдаліша - старша, Годл звуть її; вона друга після Цейтл… Та й вродлива ж, кажу я вам, друга дочка моя, Годл… І як на те, ще й голову має на плечах: пише і читає єврейською і російською мовами, а книжки... книжки ковтає, мов ті галушки".
  • "Мені згадалась, розумієте, ця ж таки Годл, коли вона була ще зовсім крихіткою... немовлям... Я носив її на руках... на руках носив її... Пробачте, пане, що я так... Зовсім, як баба!.. Коли б ви знали, чуєте, яка ця Годл, яка... Коли б бачили, які вона листи пише... Вона в мене ось тут у серці... Глибоко, глибоко... Я навіть не можу вам цього всього змалювати..."
  • "Ну, а про другу дочку, про Годл, мені вам не треба розповідати, ви вже самі все знаєте. Її я втратив навіки! …Почитали б ви листи, які вона мені пише,- вони серце крають. Ведеться їм там,- пише вона мені,- дуже добре. Він сидить, а вона заробляє".

Перчик

Син папіросника Перчика, бідний студент, у якого закохалася Годл.

Цитати:

  • "Дивує мене тільки ось що: чого тобі, злидареві, так кортить учитися? Правда, лиха година його не взяла, він має на плечах розумну толову, таки дуже розумну голову. Перчик зветься він, цей шибеник. У нього і вигляд, як у перчини. Побачили б ви його - жевжик, маленьке, чорняве, миршаве, але ж премудростей набрався достобіса, а язичок - вогонь і полум'я, сірка і порох".
  • "Одне тільки не подобалося мені: він часто зникав. Говорить проти бога, месії і ще проти декого... Головним чином - проти декого... І плани якісь недоладні, кручені, якісь дивні витівки, все шкереберть, догори ногами.

Хава

Дочка Тев'є, третя після Цейтл і Годл. Хава закохалася в представника іншої віри. Батько попереджає доньку, щоб вона трималася від православного писаря подалі, адже кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків. Заради коханого Хава покидає сім'ю, а батько наказує більше не згадувати про Хаву, наче вона померла.

Цитати:

  • "Озивається тоді до мене Хава: - Хто був його батько, не знаю і не хочу знати, для мене всі люди рівні."