Чорний гумор - це гумор з домішкою цинізму, комічний ефект якого полягає в глузуваннях над смертю, насильством, хворобами, фізичними каліцтвами або іншими «похмурими», макабричними темами. Термін «чорний гумор» (фр. humour noir) французького походження. У сучасній українській реальності, чорний гумор став своєрідною копінг-стратегією, допомагаючи людям впоратися з травматичними подіями війни.
Теорії гумору
Існує декілька теорій, які пояснюють природу гумору, зокрема і чорного:
- Теорія зверхності - Чарльз Грунер писав, що це ігрова форма агресії. Ми дозволяємо собі відчути себе переможцями. Знівелювати роль (та кількість) ворогів. Це дає можливість сказати: «Я з цим можу впоратися!».
- Теорія вивільнення і розрядки - за Фрейдом, гумор дозволяє вивільнити і розрядити те, що було подавлено.
- Теорія невідповідності - гумор будується на відстеженні та інтеграції протиріч, двозначностей.
В дослідженнях гумору (чорного гумору) більшу агресію демонстрували ті, хто не допускає і не розуміє жартів. Сміх дозволяє вивільнити, зняти психічне напруження в «складній темі».
Чорний гумор в літературі та кіно
Бретон зводив джерела «чорного гумору» до літератури Просвітництва - до творів Свіфта («Скромна пропозиція»), Вольтера («Кандид»), Стерна («Трістрам Шенді»). Не позбавлені «чорного» відтінку деякі пародії на готичний роман. З творів XIX століття Бретон уписав у свою антологію твори Шарля Бодлера та Льюїса Керрола. В українській літературі елементи чорного гумору властиві творчості Івана Нечуя-Левицького, Остапа Вишні, Юрія Винничука.
На висміюванні священних або табуйованих тем побудована англійська «чорна комедія» (black comedy), до вершин якої належать післявоєнні фільми Ealing Studios («Добрі серця й корони», «Замочити стареньку») і продукція «Монті Пайтона». В інших кінематографічних традиціях також є місце для «комедії жахів» (comedy horror); її прояви дуже різноманітні - від «Балу вампірів» Р. Поланського до «Будинку» Нобухіко Обаясі, чи присвяченій загальній пародії на горор серії «Дуже страшне кіно» К.
Психологічний аспект чорного гумору
Для того, щоб ми засміялись над жартами, потрібно, щоб активізувались лобні долі мозку (передня поясна кора) та лімбічна система. Передня поясна кора активізується і при рішенні внутрішніх конфліктів, і при відчутті болю, і при наших мозкових штурмах, коли потрібен творчий підхід. Чим більше збудження лімбічної системи, тим складніше нам реагувати на жарти.
Саме ця форма сміху, жартів - над смертю - це можливість повернути собі силу, владу. Це сатисфакція. Якщо б ми займалися енергетичними практиками, це розглядалося б як можливість забрати у противника втрачену від страху та болю енергію. Це можливість зберегти глузд.
Варто тільки пригадати популярний мем в березні: «Шановні українські військові, не лайтеся матом на відео з мертвими російськими солдатами, це ж діти дивляться!». Тупий та безжальний напад рф на нашу країну так чи інакше змінив кожного з нас. І великою удачею для нас, як українців, є відмінне почуття гумору, що допомагає проживати ці скрутні часи легше.
Ми разом сміємося - і це знов нас об'єднує. Ми боялись, а зараз знецінюємо. Ми розряджаємо збудження. Ми знімаємо біль. Ми намагаємось почуттям гумору, жартами повернути відчуття контролованності.
Чорний гумор та війна
Після початку відкритої війни ви, ймовірно, могли спостерігати зміни в лексиці і жартах навіть найспокійніших та найдоброзичливіших людей. Мені взагалі здається, що жарти про мертву русню - це не чорний гумор. Я бачу зранку звіт Генштабу - і це найсвітліша подія дня для мене. Бо в суспільстві велика напруга, у гумористів, артистів, водіїв-далекобійників, продавців, ІТ-шників. І мертва русня, по-перше, - це вічний наркотик, який постійно провокує тебе на щось нове.
А далі ще глибше - смерть ворогів не має сенсу… За що вони померли? А чи є сенс в моєму житті? Те, про що я думаю. Я одночасно сміюсь над цим і жахаюсь собі самій. І цю амбівалентність складно витримати. Я знаю, що на війні вороги мають бути знищені. Що всі вони більше не прийдуть на мою землю. І я сміюсь, повертаючи собі владу, знецінюючи небезпеку, сміюсь - наче приймаю знеболювальне. Але одночасно я намагаюсь не втратити контакт з тим рівнем, який, напевно, ближче до віри і души.
Для військових нормалізація чорного гумору відбулася миттєво, з перших днів. І мені такі речі не смішні, оскільки я поза контекстом, і якщо я так почну жартувати, ніхто не зрозуміє з мого оточення. Може, дійсно індульгенція на чорний гумор видається певній категорії людей у воєнний час? Я не розумію, нащо жартувати про військових, якщо ти не військовий.
Але знаєш, я пригадала історію, котра трапилася зі мною в квітні. Я евакуювалася з Харкова на Захід, працювала майже без сну на стрічці новин: постійно писала, читала і видивлялася відеозвіти з «Азовсталі». Я жила з друзями, і якось сидимо за столом, а подруги обговорюють пасту, яку приготували. Кажуть: «Ой, макарони якісь дивні». Я пожартувала: «Ну, не такі, як у Маріуполі». Типу, несмачні, але не такі, як у Маріуполі зараз. І всі так нервово хіхікнули. Я не знаю, чому в мене це вирвалося, але тим не менш.
Тому це не хвороба 100%. Ще є думка, що написання об’ємних змістовних художніх історичних творів про війну відбувається років через багато. Єдиної формули гумору немає. Зате є культурний пласт, актуальність і багато чого ще - від них залежить, чи люди сміятимуться, чи зроблять кам'яне обличчя.
Як не перетворитися на "камінь"
Поступово приходимо до того, що ми вже не «нєжнятінки». Якщо тенденція триматиметься далі, щоби ми не перетворилися на якісь камені, а наше суспільство - на крицю тверду, не повернуло кудись не туди. І що робити, аби так не сталося?
- Психотерапія - це важливо, аби всі знаходили психологів, психотерапевтів.
- Поведінкова активація: прогулятися парком, з книжкою піти в кав’ярню, записатися на йогу, піти в тренажерний зал, сходити в кіно. Якщо не хочеш, треба встати все одно.
- Залишатися людьми.
Але глобально кожен відповідає сам за себе, і зарплати у людей не виросли. Я зараз як Ляшко: «Зарплати, блядь, дайте людям!». Це смішно, але це правда. Зарплати не виросли, дотацій немає, держава говорить: «Ви молодці. Ми сильні! Ми непереможні!». Блядь, скажіть хтось: «Ми зараз дамо кожному по генератору».
Психіатр і психолог - це теж лікар. Слухай, ми плавно з тобою підходимо до того, що чорний гумор під час війни чи поза нею - це хвороба, яку треба лікувати у психотерапевта. Ні, це частина суспільства, але воно не буде вічне, все одно цікаві жарти будуть перемагати.