Чорний гумор - специфічне явище, але багатьом саме такий гумор подобається. Адже наш світ сповнений цинізму, а отже і сприйняття навіть найпохмуріших явищ - смерть, каліцтва, насильство, злочини, війна та апокаліпсис - часто проходить через його призму. Можливо, так легше. Можливо, так віддаляєшся від причини болю.
Не всі відтінки чорного гумору до душі публіці, але можна з упевненістю сказати, що він мало кого залишає байдужим.
Розглянемо приклади чорного гумору, в яких фігурують карлики:
- - Сьогодні я їхав у переповненому ліфті з жінками, і з ліліпутом, і звернув увагу, що він морщиться. Дискримінація по росту також існує.
- - Нещодавно підшутив над карликом.
- - Запитав сьогодні мого сусіда-карлика, чи не хоче він, щоб я його підкинув до роботи, бо мені все одно по дорозі. А він послав мене нах. Боятися карликів!
- Женився карлик на великанші.
- Обнаружили людину з найдовшим членом. Ним виявився карлик.
Психологічний аспект чорного гумору
Сміх, так само як і сльози, - це захисна реакція на розчарування, виснаження й зневіру. Але сміх кращий тим, що після нього не треба вмиватися, казав американський письменник Курт Воннегут. Ми часто чуємо, що сміх приносить полегшення тим, хто приречений і страждає. Австрійський психіатр Віктор Франкл, який пережив Голокост і описав свій досвід перебування у концтаборі з точки зору психіатра, називав гумор «зброєю душі в боротьбі за самозбереження», що допомагає людині на якусь мить піднятися над будь-якою ситуацією - хай яка вона нестерпна.
Фройд використовував цю ідею, щоб пояснити наше захоплення табуйованими темами.
Теорії гумору
Впродовж останніх кількох тисячоліть мислителі намагалися з’ясувати, що саме змушує нас сміятися. Досить довго комедія мала погану репутацію. Ще античні філософи говорили про сміх як механізм самозвеличення. Платон був одним із найвпливовіших його критиків, називаючи сміх зловтіхою, яка стає на заваді самоконтролю. Він був переконаний, що через сміх людина стає менш людяною.
Томас Гоббс у трактаті «Левіафан» писав, що сміх виникає через споглядання чужих недоліків і усвідомлення власної переваги - ніби «аплодисменти собі». Інакше кажучи, хто сміється, той має владу. В середньовіччі загальноприйнятим було насміхатися з карликів та горбанів. За вікторіанської епохи - з психічно хворих.
Шотландський філософ Френсіс Гатченсон критикував теорію самозвеличення. Він зазначав, що добродій, який їде в кареті й бачить понівечених жебраків, почувається у значно ліпшому становищі, але це відчуття навряд чи назвеш втішанням. Ця ситуація, за словами Гатченсона, радше змусить нас плакати, ніж сміятися.
Німецькі філософи Іммануїл Кант та Артур Шопенгауер писали: в усьому, що викликає жвавий сміх, має бути щось абсурдне. Інакше кажучи, ми схильні сміятися, коли наші очікування не справджуються.
Гумор як соціальний інструмент
Соціолог Крісті Девіс приписував жартам важливу роль у становленні демократії, адже для гумору не існує авторитетів. В часи, коли в британському суспільстві панувала нерівність, гумор, особливо у формі карикатур, був атрибутом британської свободи, що стала прообразом американської свободи на противагу континентальному абсолютизму.
Так, наприклад, і в культурі чехів, які, як і багато інших народів, протягом століть були під чужинським гнітом, простежується дуже своєрідна здатність глушити біль не так сльозами, як сміхом. Сміх ставить на землю тих, кого підняли на п’єдестал. Він позбавляє ілюзій і завищених очікувань, кажуть чехи.
Карел Чапек, автор науково-фантастичної п’єси «R.U.R.», якому ми завдячуємо появою слова робот (з чеськ. robota - тяжка праця), писав, що «гумор - це трюк, з допомогою якого подія піддається зменшенню, ніби ми дивимося на неї крізь перевернуту підзорну трубу».
У 2017 році команда дослідників з Віденського медичного університету попросила 156 людей - 76 жінок і 80 чоловіків середнього віку з різним рівнем освіти - оцінити низку цинічних карикатур. Учасників дослідження перевіряли на рівень інтелекту та агресії, а також розпитували про їхній настрій. Результати здивували науковців.
Важливо пам'ятати, що гумор може бути суб'єктивним, і те, що смішно для однієї людини, може бути образливим для іншої.
Вплив гумору на здоров'я
Водночас 15-річне дослідження норвезьких медиків виявило, що організми людей, які вдаються до гумору, аби вирішити конфлікти та подолати труднощі, тримають під контролем кортизол, який у надлишку послаблює імунну систему. Гумор допомагає впоратися із надмірним стресом та в довгостроковій перспективі - дає тілу сили протистояти інфекціям.
Приклади з кіно
У кіно інколи застосовують чорний гумор, щоб підкреслити абсурдність ситуації або викликати певні емоції у глядача. Ось кілька прикладів фільмів, де використовується чорний гумор:
- Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу (Dr.
- Сім психопатів (Seven Psychopaths).
- Фарґо (Fargo).
- Після прочитання спалити (Burn After Reading).
Ефект Барнума
Ви ж звертали увагу, як часто в гороскопах написано ну-просто-про-вас!)) Барнум зрозумів, що люди схильні примірювати на себе загальні, розпливчаті, банальні вислови, якщо їм цю інформацію подати впевнено. Бажано, як результат незрозумілих дій ритуального чи наукового характеру. Тому люди охоче вірять у віщі сни та прогнози екстрасенсів або новини типу «британські вчені виявили…»
Цей ефект неодноразово перевірявся експериментально - групі людей давали результати попередньо пройденого психологічного тесту. Більшість казала, що то точно про них. А текст у всіх був однаковий. Універсальний.
Монті Пайтон - майстри чорного гумору