Ві́нсент Ві́ллем ван Гог (нід. Vincent Willem van Gogh; 30 березня 1853 - 29 липня 1890) - нідерландський художник-постімпресіоніст, який є однією з найвідоміших і найвпливовіших постатей в історії західного мистецтва. За трохи більше як десятиліття створив близько 2100 художніх робіт, у тому числі близько 860 олійних картин, більшість з яких датовані останніми двома роками його життя.
Картина Джона Пітера Рассела, 1886 рік
Ранні роки та сім'я
Вінсент Віллем ван Гог народився 30 березня 1853 року в селі Гроот-Зундерт у провінції Північний Брабант на півдні Нідерландів. Його батьками були Теодор ван Гог, пастор Нідерландської реформаторської церкви, та Анна Корнелія Карбентус, дочка палітурника. Новонародженого назвали на честь дідуся Вінсента ван Гога (1789-1874, якому присуджено ступінь з теології у Лейденському університеті у 1811 році) та народженого роком раніше старшого брата, який помер у свій перший день життя.
Висловлювались думки, що найменування на честь померлого могло сильно психологічно вплинути на молодого художника, і деякі елементи його мистецтва, такі як зображення пари чоловічих фігур можуть бути наслідком саме цієї події. Практика використання того самого імені не була незвичною в той час.
Так, дід Вінсент мав шістьох синів, троє з яких стали продавцями творів мистецтва, включаючи одного з них - Вінсента. Своєю чергою, дід художника, можливо, був названий на честь дядька свого власного батька, успішного скульптора Вінсента ван Гога (1729-1802). Через чотири роки після Вінсента, 1 травня 1857 року, народився його брат Теодорус (Тео). Був ще один брат Корнеліус та три сестри - Анна, Елізабет і Вільгельміна.
У дитинстві ван Гог був серйозним, мовчазним та задумливим, віддавав перевагу прогулянкам або читанню на самоті. За спогадами Елізабет, юний Вінсент був «скоріше широкоплечим, ніж струнким, злегка сутулим через звичку ходити опустивши голову, з рудим коротко підстриженим волоссям під брилем, який затінював це дивне обличчя».
Сам Вінсент ван Гог зізнавався, що його дитинство було досить похмурим, хоча йому й подобалось блукати полями та сосновим лісом поблизу дому. У 1860 році Вінсент вступив до сільської школи в Зундерті, де було близько 200 учнів та єдиний вчитель - католик. З 1861 року Вінсент та його сестра Анна навчались вдома з гувернанткою до 1 жовтня 1864 року, коли він поїхав до Зевенбергена (за 20 миль від дому), щоб навчатись у початковій школі-інтернаті Яна Провілі. Він страждав через те, що довелось поїхати з рідного дому, і згадував про це уже навіть в дорослому віці.
15 вересня 1866 року Вінсент поїхав до нової середньої школи - коледжу Віллема ІІ в Тілбурзі, де він, серед інших дисциплін, вивчав малювання. У березні 1868 року ван Гог несподівано покинув школу та повернувся додому.
Початок кар'єри
У липні 1869 року п'ятнадцятирічний Вінсент завдяки своєму дядькові-тезці на прізвисько Цент отримав місце артдилера в гаазькій філії художньо-торгової фірми «Goupil & Cie», в якій той був одним із співвласників. Фірма виставляла та торгувала картинами XVIII-XIX століть, а також деякими репродукціями старіших полотен. Вінсент швидко вчився оцінювати картини, хоча й писав у листі до своєї сестри Вільгельміни, що «лише десята частина полотен створюються з віри у мистецтво».
У червні 1873 року його перевели до лондонської філії. Це були щасливі часи для ван Гога: він був успішним у роботі й у віці 20 років вже заробляв більше за свого батька. Він закохався в дочку своєї домовласниці Юджин Лоєр, але коли він нарешті освідчився Урсулі, вона відмовила, пояснивши це тим, що вже таємно заручена з попереднім квартирантом. Після цього Вінсент ненадовго повернувся до батьківського дому, згодом його перевели у Париж, де він провів останні три місяці 1874 року.
Після любовної невдачі ван Гог став більш відлюдкуватим та ревним щодо релігії. На роботі він обурювався тим, що твори мистецтва сприймаються як товар, і висловлював це клієнтам. У 1875 році ван Гог працював у Лондоні, де знову обурив роботодавців, звинувативши їх у тому, що торгівля картинами це організована злочинність.
Опинившись перед необхідністю обрати спосіб заробітку, ван Гог сказав: «Хочу утішати принижених. Думаю, що професія художника гарна, однак вважаю, що професія мого батька - святіша. Я хотів би бути таким, як він…». Він повернувся до Англії, щоби працювати безоплатно тимчасовим вчителем у пансіоні Стоукса біля гавані у Рамсгейті; він пізніше зробив декілька ескізів того краєвиду.
Незабаром власник школи переїхав до Айлворта (Мідлсекс), а про платню практикантові навіть і не згадував. Вінсент вирішив теж перебратися на нове місце, де став помічником методистського священника Джонса у прагненні «усюди проповідувати слово Боже».
Щоб підтримати бажання Вінсента стати пастором, родина відправила його в травні 1877 року до Амстердаму, де він жив у свого дядька Яна ван Гога. Вінсент готувався до вступних іспитів до університету, вивчаючи теологію зі своїм дядьком Йоханесом Стрікером, поважним теологом, який мав публікації в «Житті Ісуса». Для навчання в університеті Вінсент упродовж року вивчав грецьку, латину та математику (він сам назвав цей час «найгіршим у житті»), але провалив іспити і в липні 1878 року повернувся до батьківського дому.
У січні 1879 року ван Гог почав працювати як місіонер у бельгійському шахтарському селищі Вам. Він навчав дітей грамоті, викладав їм Закон Божий, доглядав за хворими, а у вільний час малював. У виконанні своїх обов'язків він заходив досить далеко: жив у бараці, часто спав на соломі, віддавав увесь свій теплий одяг іншим і харчувався залишками їжі. Такий спосіб життя та надмірна ревність Вінсента обурили представників церкви, а коли він став на бік шахтарів під час одного страйку йому заборонили надалі проповідувати.
Вінсент не захотів залишати уподобану місцину і переїхав у найближче село, де прожив рік у злиднях, змальовуючи жахливі умови життя шахтарських сімей. Саме тоді він зрозумів, що «теологія - неймовірне шахрайство» і що його покликання - живопис. Інколи йому вдавалось вимінювати свої малюнки на кусень хліба. Один шахтар надав йому притулок у своєму житлі; Вінсент часто малював надворі на великих куснях паперу, яким не знаходилось місця у тісному помешканні.
Початок творчого шляху
У квітні 1881 року ван Гог переїхав до маєтку батьків у Етені. Влітку він закохався у двоюрідну сестру Корнелію Адріану Фос-Стріккер (Кеє), запропонував їй одружитися, але та рішуче відмовилася. Оскільки на його листи до Корнелії він не отримував відповіді, Вінсент вирішив зустрітися з нею у батьківському домі в Амстердамі. У домі дядька Стріккера Вінсент підніс руку до полум'я лампи і попросив дозволу бачити Кеє стільки, скільки його рука витримає жар вогню. Дядько лише погасив полум'я лампи, і Вінсент був змушений піти, принижений цією ситуацією.
Батько назвав Вінсента, який вважав релігію «лігвом фарисейства», нездарою і вигнав із дому. Ван Гог поїхав у Гаагу. У цей час брат Тео і художник Антон Мауве морально підтримували його й заохочували до подальшої художньої творчості. Мауве навчив його малювати акварельними фарбами та позичив гроші, щоб винайняти невеличку студію біля залізничної станції.
Незабаром Вінсент посварився і з ним, оскільки Антуан не схвалював його стосунків з повією Класіною Марією Горнік (Крістієн або Сьєн). Ван Гог знайшов хвору Сьєн на вулиці, де вона попри вагітність змушена була продавати себе. Вінсент прихистив її з дітьми у себе (останній народився вже при ньому) і навіть висловив намір одружитися, що призвело до остаточного розриву з батьком.
Це було життя сповнене відчаю та злиднів, проте сам ван Гог вважав це ідилією: він міг займатися живописом і використовував Сьєн як натурницю; тому за цей час він значно виріс як художник. 1883 року Вінсент покинув Сьєн та поїхав з Гааги.
5 грудня 1883 року Вінсент повернувся у Нюенен до батьків, які знову дорікнули йому тим, що він живе за братів кошт. Конфлікти з рідними почастішали. Незабаром у приватному житті Вінсента трапилась чергова драма. У ван Гога закохалася сорокарічна сусідка Марго Бегеман. Вінсент освідчився їй в коханні, але батьки сусідки не дали дозволу на шлюб. Марго у відчаї намагалась отруїтися. Її вдалося врятувати, але стосунки між нею та Вінсентом були безнадійно зруйновані.
26 березня 1885 року від інфаркту міокарда помер батько Вінсента. У 1885 році ван Гог закінчив малювати «Їдців картоплі» (нід. De Aardappeleters), яку часто називають його першим шедевром. Над цією картиною Вінсент працював весь квітень, роблячи безліч ескізів для остаточної версії, написаної олією на полотні. На картині зображено родину селян, які вечеряють картоплею при світлі лампи. Художнику вдалось реалістично передати сцену побуту селян.
«Їдці картоплі» (1885)
Вінсент сказав про неї так: «Я намагався підкреслити, що люди, які їдять картоплю при світлі лампи, риють землю тими ж руками, які кладуть у тарілку; … те, як вони чесно заробили свою їжу. Я хотів передати враження від побуту людей, який відрізняється від нашого. Тому я зовсім не очікую, що всім сподобається або всі будуть захоплюватися».
Цю картину було вперше виставлено у серпні 1885 року в Гаазі. Критики нарікали на грубий мазок та викривлення фігур, проте брат Тео був більш завбачливий у своїй оцінці: «Почекайте і побачите чи є у нього талант. Я вважаю, що є. Якщо він досягне успіху у своїй роботі, то стане великою людиною».
Під час свого дворічного перебування у Нюенені ван Гог намалював багато акварелей та близько 200 картин олією. Серед авторитетів ван Гога - французький художник Міллє. У листопаді 1885 року ван Гог переїхав до Антверпена, де поступив до безплатної школи малювання. Там він бентежив керівництво своєю неврівноваженістю. Розчарований, кинув навчання і 27 лютого 1886 року прибув у Париж до брата Тео, який на той час уже декілька років керував французькою філією галереї Гупіля.
Вирішивши вивчати образотворче мистецтво, Вінсент вступив на навчання до відомого живописця Фернана Кормона. Саме там він подружився із завсідником нічних притонів художником-початківцем - графом Анрі де Тулуз-Лотреком. Завдячуючи брату Тео та його зв'язкам в аристократичних колах, Вінсент відкрив для себе імпресіоністів.
Він відвідував численні виставки, на яких виставлялись роботи Деґа, Моне, Піссарро та Сіслея. У галереї Тео Вінсент побачив твори Мане, фактура й колорит яких справили на нього сильне враження. Від Тео він дізнався про Ґоґена, з яким познайомився ближче, але в паризький період більше товаришував з Полем Сіньяком та Емілем Бернаром.
Захоплення ван Гога імпресіонізмом тривало недовго - художник зрозумів, що його живопис має бути абсолютно іншим. Він вирішив, що тільки прозоре повітря та яскраве сонце півдня зможуть надати його по...
Найвідоміші роботи
Роботи включають пейзажі, натюрморти, портрети та автопортрети, і характеризуються сміливими кольорами, а також драматичним, імпульсивним та виразним малярством. Його творчий спадок мав величезний вплив насамперед на французький живопис.
Найвідоміші твори Вінсента ван Гога:
- Соняшники (1887)
- Спальня в Арлі (1888)
- Зоряна ніч (1889)
- Пшеничне поле з круками (1890)
- На порозі вічності (1890)
«Зоряна ніч» (1889)