Українська мова бере свій початок із праслов’янської мови. У праслов'янській мові всі слова вимовлялися із проривним звуком [ґ]. Згодом, через кілька століть, у деяких слов’янських мовах, зокрема в українській, чеській, словацькій, білоруській, звук [ґ] перейшов у [г], який позначає гортанний задньоязиковий.
Ґ, ґ («ґе») - кирилична літера для позначення звука [ɡ], що існує поряд з літерою «г» у деяких абетках: білоруській тарашкевиці, русинській, урумській та абетці діалекту російських циганів.
Літери, тобто графічні знаки, які використовуються для передавання на письмі усного мовлення, об’єднано в алфавіт. Алфавіт або абетка - це сукупність букв, розташованих у встановленому порядку. Український алфавіт складається з 33 літер. Ґ - це п’ята літера української абетки, яку використовують, щоб передати на письмі задньоязиковий дзвінкий звук [ґ]: ґрунт, ґава, аґрус.
Історичний шлях літери «ґ»
Про історію літери ґ можна писати романи. Часом пригодницькі, а часом дійсно трагічні. А все тому, що ця буква пройшла довгий шлях від своєї появи до остаточного утвердження в українській абетці.
Особливе написання «ґ» вперше застосовується у Пересопницькому Євангелії (1556-1561). А в 1619 році її вводить до абетки Мелетій Смотрицький у своїй «Граматиці», запозичивши курсивний різновид грецької гамми (γ), яку в західноєвропейській та польській традиціях вимовляли як проривний звук.
Від 1619 року літера ґ веде родовід в українській абетці, котру як різновид грецької літери де гама офіційно ввів до церковнослов’янської мови видатний мовознавець Мелетій Смотрицький у своїй праці «Граматика слов’янська».
Вона використовувалась і у «Лексиконі» Памво Беринди (1627) - ґвалтъ, ґезъ, ґузы, педаґоґъ, румиґаю. Тривалий час ця літера мала лише курсивну форму, потім оформився її сучасний варіант. З 1830-1840 років, передусім у Галичині, починає більше поширюватися й зрештою переважати літера «ґ». Першим з галицьких граматистів, який увів її до своєї граматики 1834 року, став Й. Левицький.
Коли 1848 р. в Галичині виникла можливість заснування української преси, розвитку шкільництва і з огляду на це обговорення правописних питань, скликаний у Львові Собор учених руських ухвалив: «на звук g уживати букву слідующої форми ґ». Вона з'являється в першій українській газеті «Зоря Галицка» (1848-1857).
Зі скасуванням 1905 року заборони на українське друковане слово й розвиток преси, літера потрапляє у видавничу справу. Вона ввійшла до складу абетки, схваленої комісією Петербурзької академії Наук. Рекомендовано вживати цю літеру «Найголовнішими правилами українського правопису» (1921) і правописом 1928 року.
Літера ґ є в «Першій граматиці живої української мови» Олексія Павловського 1818 року. Згодом радянська влада заборонила друкувати будь-що українською мовою, наклали табу й на літеру ґ. Вживалася літера ґ до 1933 року.
1933 року з ідеологічних міркувань її було вилучено з української абетки, під час реформи українського правопису, проведеного Н. Кагановичем і А. Олінтером.
Під час війни, коли готували нове видання українського правопису, такі авторитети, тонкі знавці мови, як Максим Рильський, Павло Тичина (був тоді наркомом освіти УРСР), намагалися повернути безпідставно вилучену літеру в українську абетку. У наступні роки літератори, педагоги, науковці не раз порушували це питання: дискусії на сторінках журналу «Українська мова і література в школі» (1963), статті Бориса Антоненка-Давидовича «Літера, за якою тужать» (1969) тощо.
Попри відсутність літери в абетці, ґ використовувалася в мовознавчих виданнях як знак транскрипції - для відрізнення фонеми /ɡ/ від /ɦ/. Літера ґ займає п'яте місце в українській абетці, використовується при класифікаційних позначеннях і означає «п'ятий».
У 1990 році, після перебудови й напередодні проголошення незалежності України, літеру "ґ" офіційно повернули до українського правопису. Цей крок мав надзвичайно важливе значення - не лише лінгвістичне, а й символічне. Це була реабілітація української мовної норми, яка понад 50 років залишалася пригніченою. Повернення "ґ" підтвердило прагнення до мовної самостійності й відмежування від російської.
У 2019 році в оновленому правописі вживання "ґ" закріпили офіційно - і нині вона займає повноцінне місце в українській абетці.
Вживання літери «ґ» в українській мові
На думку сучасних дослідників, в українську мову фонема /ɡ/ проникла завдяки численним германізмам. З. В. Рожченко розглядає як запозичення з їдишу, зокрема, такі слова: ґанок, ґвалт, ґрати, ґешефт та ін. (згідно з ЕСУМ, ґешефт запозичене прямо з німецької, ґанок і ґвалт - через польське посередництво, а ґрати - запозичення з польської).
Професор І. Р. Вихованець так описує місце фонеми /ɡ/ в українській фонологічній системі: «Фонема ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що і сприяло закріпленню літери ґ.
Окрім того, звук [k] уподібнюється до дзвінкого [g] у випадках, коли наступний приголосний звук дзвінкий. Наприклад, у словах аякже [айа́ґжеи], якби [йаґби́], повсякденний [поўс'аґде́н: ий], Великдень [веили́ґдеин`] тощо.
У деяких посібниках заявляється про необхідність його відновлення: ґирлиґа - ґирлидзі - ґирлиджка; дзиґа - дзидзі; мамалиґа - мамалидзі; хурдиґа - хурдидзі; Ґриґа - Ґридзі; Ломаґа - Ломадзі; Василеґа - Василедзі (зокрема в запозиченнях відповідно до пропозиції автора передавати g як ґ: Гааґа - Гаадзі, Вінніпеґ - у Вінніпедзі, Гамбурґ - у Гамбурґзі).
Вживання "ґ" регламентується сучасним правописом. Основні випадки:
- у питомих словах: ґанок, ґрунт, дзиґа, ґудзик, ґирлиґа;
- у власних назвах: Ґете, Гемінґвей, Ґданськ;
- у запозиченнях: аґрус, аґент, маґазин (іноді допускається написання без "ґ" згідно з традицією).
Ми зібрали іменники, прикметники, дієслова та власні назви з ґ, що найчастіше вживаються в мові. До речі, саме ці слова входять до програми ЗНО/НМТ з української. Зберігайте їх, щоб запам’ятати перед іспитом.
- Хлопець був ну дуже ґречний.
- Ти що не бачиш? Це не гуси, а ґерґелі!
- Іншомовні назви - Ґданськ, Ґренландія, Ґібралтар, Ґарібальді, Ґете, Верґілій, Ґарсія, Ґеорг, Геґель, Ґреґуар, Ґуллівер.
- Менше слів і більше діла!
Перелік слів з літерою Ґ за Академічним словником 1926-33 рр.
«Словарь української мови» Бориса Грінченка фіксує слово, яке складається тільки з цієї літери - «ґ». Воно є фонетичним варіантом застарілого прийменника «к».
§ 6. 1. В українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда́ , ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґвалтува́ти, ґе́рґіт, ґратча́стий, ґрунтови́й, ґрунтува́ти(ся), ґу́дзиковий, ґу́лька, проґа́вити і т. 2.
§ 122. 1. 2. Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах, як-от ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт і под. (див. § 6) та в похідних від них: ґа́нковий, ґратча́стий, ґрунто́вний і т. 3.
У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови - буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] - буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. § 15. Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний «g» згідно з усталеною традицією вимовляється як [ɦ] (літера «г»); проте збереження «g» у вимові не є порушенням орфоепічної норми.
§ 87. § 15. § 95. 1. 2. 3. Літеру «g» передаємо буквою «ґ» у не засвоєних українською мовою іншомовних словах, а також в іншомовних словосполуках, що транслітеруються засобами української графіки (варваризмах): альтер еґо (лат. alter ego - «друге я»), персона нон ґрата (лат. persona non grata - «небажана особа»), фата морґана (лат. fata morgana - «марево»); Ґран-прі (фр. grand prix - «Велика премія», найвища нагорода на конкурсі, змаганнях); ґудбай (англ. good bye - «до побачення»); «Фольксваґен» (нім. «Volkswagen») - назва автомобільної фірми, «Зюддойче цайтунґ» (нім. 4.
Відповідно до вимови літеру «g» у словах англійського походження передаємо через буквосполучення «дж»: менеджер (manager), Джордж (George); у словах італійського походження - також через «дж»: Джованні (Giovanni), Джотто (Giotto), Джузеппе (Giuseppe); у словах французького походження - через «ж»: кортеж (cortège), Жерар (Gerard), Жорж (Georges).
Відмінність між літерами «г» та «ґ»
Г - це четверта літера української абетки, яку використовують, щоб передати на письмі дзвінкий глотковий звук [г]: гавань, газовик, гайдамак.
Помилки, які часто трапляються і виявляються в тому, що змішують літери ґ для передавання звуку [ґ] та літери г для передавання звуку [г] зумовлені тривалим невживанням цієї літери.
На думку О. Пономарева, не слід вживати ґ у словах грецького походження (бо «греки самі „гекають“»), на місці звуків [g] і [ɦ] у словах зі слов'янських мов («оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах»), а також у словах, давно запозичених з інших мов (газета, геній).
Корисні поради
Варто запам’ятати не тільки слова на букву ґ, але і їхні значення. Наприклад, ґречний - це вихований, ґандж - це недолік, а ґринджоли - низькі й широкі сани.
На сучасних (і старих) лептопах в українській розкладці цієї букви немає і взагалі ніколи не було. То ж, як її знайти? Насправді довго шукати або ж копіювати з гуглу не потрібно.
Операційна система Microsoft Windows має вбудовану підтримку літери Ґ в українській розкладці: її можна набрати, затиснувши Alt-Gr (правий альт, або Control та лівий альт) і літеру «Г»; утримуючи клавіші Shift та Alt-Gr маємо відповідно велику Ґ.
Дистрибутиви GNU/Linux та MacOS X підтримують типову українську розкладку, в якій Ґ розміщене на місці оберненої скісної риски (\) англійської розкладки.
Знання алфавіту часто стає в пригоді в повсякденному житті. Користуючись алфавітом, треба пам’ятати про те, за яким принципом вибудовується послідовність слів, які починаються на ту ж саму літеру. У такому випадку необхідно подивитися на наступну літеру. Ці відомості з графіки стануть у пригоді під час розв’язання тестів. В офіційній програмі ЗНО алфавіт є першою темою, тому нею не потрібно нехтувати під час підготовки до тестування. Допомогти розібратися з усіма розділами, важливими правилами і винятками може репетитор з української мови.