Теодот Мелетійович Галіп - непересічна особистість, яка заслуговує на те, щоб мешканці нашого краю ознайомилися із творчим здобутком і пошанували його пам’ять перш за все за відстоювання українських інтересів, стійку громадянську позицію на дипломатичній службі.

Він був один з перших представників української інтелігенції кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, який цілковито присвятив своє життя на дуже непростому створенню перших кроків будівництва власної держави. І хоч у вузьких буковинських колах літературознавців та істориків це ім’я відоме, він знайшов своє достойне місце на сторінках наукових праць і навіть на фасаді будинку, де він жив, встановлена меморіальна дошка. Але назагал про нього аж не так багато і відомо.

Ранні роки та освіта

Теодот Галіп народився 19 червня 1873 року в глухому буковинському закутку, як він сам називав, «сельці» Волока, що на Вижниччині в сім’ї початкуючого освіченого священника Мелетія. Батько походив з басарабсько-буковинської шляхотсько-попівської родини з Вашківців. В родині батьки сповідували українську культуру і тому й дітей виховували в повазі до культури та історії рідного народу. Як і прийнято було на той час в священицьких родинах, він отримав дуже добре домашнє виховання.

І саме вдома він отримав оті найважливіші уроки - приналежності до українського народу. А то було дуже непросто. Як пише в своїй праці історик Микола Гуйванюк: «У родинному колі буковинський письменник і політичний діяч Т. Галіп еволюціонував від москвофільських до українофільських поглядів.

В одному з листів до О.Маковея він з цього приводу писав: «…В нашій попівській родині багато часу іде на читання і на балакання про те, що читалося. А читаємо здебільшого газети, переважно руські (українські). Балакаючи, ще вживаємо двох мов. Але усі члени родини у вільні хвилини стараються вивчити руську мову докладніше. Ми трохи пізно, але все таки залізно зрозуміли, що ми є русини, і маємо народні обов’язки, і тому у вільні хвилини одушевлені тим відкриттям».

В селі на той час була всього-на-всього однокласна школа, в якій малий Теодот і почав здобувати свої перші кроки в навчанні. Школа знаходилась в найманій хатчині, куди приходили на науку і шляхетські діти. Вчителем був молодий, привітний, жвавий чоловік Партеній Данчул, який вмів зацікавити дітей не тільки наукою, але й дослідженням навколишнього світу. Він ходив з учнями в походи, вчив їх співати, підігруючи на гітарі або скрипці. Організовував «маївки», в яких приймали участь батьки і старші діти.

Чернівецький університет, де навчався Теодот Галіп

По закінченню хлопчиком цієї першої школи родина переїхала жити в Чернівці на вулицю Лілейну, нині вул. І. Франка, № 1, про що свідчить пам’ятна табличка на фасаді. Очевидно, місце проживання родина обрала не випадково, так як навпроти знаходилась І державна цісарсько-королівська гімназія (ліцей № 22 імені Антона Кохановського, донедавна ЗОШ № 1). Тут навчалися обидва синочки отця Мелетія. Мабуть, що таланти сільського вчителя були дуже добрими, так як хлопчика зарахували відразу до четвертого класу, а через рік він вступив в гімназію. Це при тому, що на той час, за ствердженням самого Галіпа, там серед 1000 учнів українців було не більше 150.

Його батько, Мелетій Галіп, який на той час вже свідомо вважав себе українцем, пішов працювати в Чернівецьку консисторію, де захищав інтереси українців. Окрім того панотець очолив товариство «Православна шляхта» та товариство «Український Народний Дім в Чернівцях». Мати Єфрозина була шляхтянкою з роду Гафенків, була освіченою і приймала активну участь в українському жіночому русі, що якраз на той час почав ширитися в буковинському краї.

Вона ближче познайомилася і співпрацювала з Ольгою Кобилянською, Євгенією Ярошинською, Костянтиною Малицькою та іншими буковинськими та галицькими активістками. По закінченні гімназії Теодот Галіп, як і більшість на той час хлопчиків - гімназистів, вступив до Чернівецького університету, де вивчав юриспруденцію.

Громадсько-політична діяльність

Працював адвокатом у Чернівцях, відстоював права бідної верстви. Брав активну участь в організації товариства «Січ» (у 1904-14 рр. голова Союзу Січей на Буковині), у діяльності Української радикальної партії - у 1906-18 рр. очолював її буковинське відділення. Видавав власним коштом та редагував двотижневик «Народна освіта». Був видавцем та редактором у газетах «Народна справа» (1907-08 рр.) та «Громадянин» (1909-10 рр.). У 1911 р. Теодот Галіп був обраний депутатом до Буковинського сейму.

На момент початку Першої Світової війни Теодот Галіп проживає в Чернівцях. На початку серпня 1914 р. він відгукується на оголошення австро-угорської влади про загальну мобілізацію - запасні вояки в термін 24 години повинні з'явитися на збірних пунктах, які були заздалегідь їм повідомлені. Теодот Галіп одягає з власного гардеробу форму австро-угорського лейтенанта та від'їжджає до місцевості Команешті де його призначають комендантом залізничної станції.

Пізніше за наказом майора жандармерії Едуарда фон Фішера разом з буковинськими відділами ландштурму лейтенант Теодот Галіп відступає до гірської місцевості Якобени в південно-західній частині Буковини. В цій місцевості утворюється бригада майора Едуарда фон Фішера, яка складається з шістьох батальйонів піхоти. Ад'ютант Едуарда фон Фішера та в майбутньому міністр внутрішніх справ Протекторату Чехії та Моравії оберлейтенант Йозеф Єжек призначає лейтенанта Теодота Галіпа командиром роти в батальйон яким керував оберлейтенант кавалерії Трове.

Між командиром роти лейтенантом Теодотом Галіпом та командиром батальйону оберлейтенантом Трове виникає недовіра, а командир бригади майор Едуард фон Фішер взагалі не переносить оберлейтенанта Трове. Пізніше батальйон під командуванням оберлейтенанта Трове вирушив в похід. Однак майор Едуард фон Фішер залишає лейтенанта Теодота Галіпа в Якобенах та надає йому інше призначення при штабі бригади. Варто зазначити що приязним стосункам лейтенанта Теодота Галіпа та майора Едуарда фон Фішера ймовірно сприяло їхнє земляцтво - Теодот Галіп народився в с. Волока, а Едуард фон Фішер в сусідньому с. Карапчів.

Через декілька днів майор Едуард фон Фішер передає лейтенанта Теодота Галіпа в розпорядження генерала Шулєра, який командував бригадою угорських ландштурмів. Лейтената Теодота Галіпа призначають командантом обозу та долучають до штабу бригади генерала Шулєра. Однак пізніше внаслідок загальної неприязні до українців інтенданта штабу бригади лейтенант Теодот Галіп повертається до бригади майора Едуарда фон Фішера де призначається ад'ютантом підполковника Томашкевича - офіцера для окремих доручень завданням якого було отримувати на місцевості поблизу розташування бригади інформацію військового та політичного характеру. Подальші відомості про військову службу лейтенанта Теодота Галіпа не збереглись.

Відомо що станом на весну 1918 р. Теодот Галіп в Києві за дорученням буковинського автономного уряду в справі про лобіювання приєднання Буковини до Української Держави, а пізніше до Української Народної Республіки. У 1918 р. Теодот Галіп повернувся до Чернівців та на початку листопада взяв активну участь в організації Буковинського віче - народних зборів, які ухвалили рішення про входження Буковини до Української Держави.

Карта Української Народної Республіки (1918)

У листопаді 1918 р. на Буковину насуваються румунські війська. Ситуація склалась так, що на Буковині на той момент не було українських регулярних військових підрозділів та не було чим швидко озброїти місцеве населення. Таким чином Теодот Галіп перебирається до м. Заліщики (сучасна Тернопільська обл.) де зустрічається з головою буковинського автономного уряду Омеляном Поповичем.

В розмові між собою вони приходять до висновку, що Теодот Галіп повинен їхати до м. Київ та представити положення буковинських українців уряду Української Держави та вимагати від нього допомоги у справі приєднання Буковини до Української Держави. Омелян Попович в якості голови буковинського автономного уряду надає Теодоту Галіпу грамоту на повноваження говорити з гетьманом Павлом Скоропадським від імені буковинських українців. 10 листопада 1918 р. Теодот Галіп в товаристві Іллі Поповича вирушає до м. Київ. Дорога була складна, по дорозі з ними трапляються різні пригоди, однак 27 листопада вони дістаються м. Київ.

В резиденції гетьмана Української Держави Теодота Галіпа приймає осаул Іван Полтавець-Остряниця. Теодот Галіп доповідає йому про ціль свого приїзду. Однак в середині грудня 1918 р. гетьман Павло Скоропадський зрікається влади та до Києва вступають війська головного отамана Симона Петлюри. Таким чином відновлюється Українська Народна Республіка. Після зміни влади Теодот Галіп зустрічається з головним отаманом Симоном Петлюрою та доповідає йому про ситуацію на Буковині.

Головний отаман обіцяє, що через два місяці він відправить військо до Буковини та приєднає її до Української Народної Республіки. Однак в майбутньому цей план так і не був реалізований. Пізніше до Києва прибувають доктор Мирон Кордуба та Осип Безпалко, які мали ширші повноваження щодо представлення інтересів буковинських українців в Києві. Таким чином місія Теодота Галіпа з цього питання була завершена.

Дипломатична служба в УНР

В Києві Теодот Галіп розпочинає службу в Міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки. В січні 1919 р. міністерство закордонних справ Української Народної Республіки вирішує відправити дипломатичну місію в столицю Франції - м. Париж. В Парижі якраз розпочинає свою роботу Паризька мирна конференція, яка повинна визначити повоєнне облаштування Європи.

Теодот Галіп в складі місії вирушає в дорогу, однак місія надовго затримується в швейцарському Берні оскільки виникають проблеми з отриманням дозволу на в'їзд до Франції. Теодот Галіп їде з Берна до Відня де отримує офіційні папери, які він перевозить до Проскурова (нині м. Хмельницький). З Проскурова Теодот Галіп їде до Станіславова (нині Івано-Франківськ) де стає членом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки.

Із Станіславова він їде в складі фінансової місії в питаннях щодо функціонування української валюти закордоном до Праги, а потім до Відня. Згодом Теодот Галіп призначається до складу дипломатичної місії Української Народної Республіки в столиці Королівства Італія - м. Рим. Після ліквідації дипломатичної місії у листопаді 1921 р. переїжджає до м. Відня.

Теодот Галіп: Життя та творчість українського дипломата і письменника

Подальше життя після поразки Визвольних змагань

Пізніше переїхав до м. Хуст (Підкарпатська Русь, Чехословаччина, сучасна Закарпатська обл., Україна) та починаючи з 1923 р. працював там адвокатом. У 1939 р. Теодот Галіп переїжджає до м. Брно, Протекторат Богемії та Моравії. У місті він проживав у будинку по вул. Викладає кримінальне право на факультеті права та суспільних наук Українського Вільного Університету в Празі - науковій установі української еміграції за кордоном.

Помер Теодот Галіп 6 квітня 1943 р. у м. Брно в Протектораті Богемії та Моравії. Там і був похований на Центральному цвинтарі. На жаль, українська спільнота не прослідкувала щодо оплати за його могилу, таким чином надгробок було ліквідовано.

Літературна діяльність

Письменницький талант проявився в Теодота Галіпа ще в юності. Як поет вперше до читача він прийшов в 1894 р. з низкою ранніх поетичних творів. Потім поетичний доробок було видано у двох збірках: «Думки та пісні» і «Дика рожа». Поезія Теодота Галіпа вирізняється тяжінням до філософем, метафоричністю, досконалою інструментовкою вірша.

Його поезія та прозові твори друкувалися, починаючи від 1891 р. у чернівецьких, львівських, варшавських та канадських часописах. Його поезії досить різнобарвні: від модерністських мотивів до імпресіоністських. Як прозаїк, ще будучи студентом, він обрав національні пріоритети. Письменник Іван Франко у своїй рецензії схвально сприйняв повість Теодота Галіпа «Перші зорі»: «Добрі ескізи тої буденщини, серед якої живе і обертається автор».

Перші вірші Г. публікував від 1891 у проросій. ви­да­н­нях «Бесѣда» і «Православная Буковина», від 1894 - в укр. ж. «Зоря», г. «Буковина». Автор повісті про буковин. студентство «Перші зорі» (Чц., 1895), повісті-хроніки нац.-визв. змагань на Буковині «Нерівна гра» («Канадійський фармер», 1928, ч. 28-36), з життя буковин. села «Панки і під­панки» («Час», 1937, 5 січня - 10 лютого), мемуарів «З моїх споминів» («Краківські вісті», 1943, 7 березня - 14 квітня), зб. віршів «Думки та пісні» (Чц., 1901), «Дика рожа» (Станіслав, 1919), лірич. циклу «Хризантеми» («Назу­стріч», 1934).

Поезія Г. вирізняється тяжі­н­ням до філософем, метафоричністю, досконалою інструментовкою вірша. На реаліст. основі творчості Г. по­значився вплив народнопоет. традиції, тогочас. модерніст. шукань.

Вшанування пам'яті

У м. Чернівці Чернівецького р-ну Чернівецької обл. на фасаді будинку в якому письменник проживав в 1907-14 рр. (вул. Івана Франка, 1) йому встановлена меморіальна дошка, також у м. Одна з вулиць в рідному селі письменника - с. Волока Вижницького р-ну Чернівецької обл. названа його іменем.

Меморіальна дошка Теодоту Галіпу у с. Волока

Основні праці Теодота Галіпа

Рік	Назва праці	Тип
1895	«Перші зорі»	Повість
1900	«Домашній писар»	Збірка зразків юридичних документів
1901	«Думки та пісні»	Збірка віршів
1919	«Дика рожа»	Збірка віршів
1928	«Нерівна гра»	Повість-хроніка
1937	«Панки і підпанки»	Твір з життя буковинського села
1943	«З моїх споминів»	Мемуари