Вулиця Староєврейська, розташована у південному приринковому кварталі Львова, має багату історію, що відображена в архітектурі її будівель. Одна з таких будівель, кам'яниця на вулиці Староєврейській, відіграла значну роль в історії міста, пройшовши через різні етапи перебудов та змін власників.

Історія цієї кам'яниці сягає XVI століття, коли було зведено двоповерхову будівлю. Наприкінці XVIII століття на старих фундаментах звели триповерхову кам'яницю в стилі пізнього бароко.

Площа Ринок у Львові - історичний центр міста

Основні етапи будівництва та реконструкції

• 1758 рік - кам'яниця зруйнована.
• 1765 рік - відбудова кам’яниці власником Якубом Морунським.
• 1786-1791 роки - ґрунтовна перебудова будинку в стилі Nutzbau власником Тобіашем Вайґелем.
• 1875 рік - реконструкція даху та оздоблення фасадів.

У 1758 році кам'яниця була зруйнована, але вже у 1765 році її відбудував власник Якуб Морунський. З 1786 по 1791 рік відбулася ґрунтовна перебудова будинку в стилі Nutzbau власником Тобіашем Вайґелем, який перетворився на своєрідний стильовий напрям.

У 1875 році було проведено реконструкцію даху та оздоблення фасадів. Вікна декорували профільованими обрамуваннями з сандриками, самі ж вікна переробили так, щоб відчинялися досередини.

Чорна кам'яниця у Львові

Власники та мешканці

На початку XVIII століття місто продало кам'яницю остришівському мечнику Якубу Морунському за 3 тис. золотих. З 1748 до 1757 року кам'яниця належала Робертам, а потім перейшла до Петра Лубковського, який був жонатий на доньці Якуба Морунського Катерині. У 1786 році Петро і Катерина Лубковські продали свою кам'яницю за 22 тис. золотих ринських.

Тобіаш Вайґель прожив у цій кам'яниці до кінця своїх днів, а в березні 1825 р. його влаштування - 1786 р. з ініціалами T. W. Макс Попс був власником крамниці "Модні чоловічі товари", розташованої на партері на початку XX ст.

Оцінка та вартість будівництва

13 травня 1791 року майстри-будівничі Йозеф Землер і Франц Ґрель провели оцінку кам'яниці. Загальна вартість будівництва винесла 18,200 гульденів. Будівництво було цілковито завершено у 1791 році.

Архітектурні особливості

Кам'яниця у 1791 р. не мала того вигляду, що зараз. Її зовнішній вигляд характеризувався відсутністю декору, за винятком лопаток і скромних горизонтальних членувань. Це можна побачити на будинках цієї ж вулиці під №№ 3, 4, 7, 8.

У 1875 році вікна декорували профільованими обрамуваннями, сандрики, пишні вінцеві карнизи. Кам’яною скульптурою лева з двома тулубами, датованою 1786 р. Оздобні кронштейни зняли 1900 р. почасти тому, що частина з них була пошкоджена.

Сучасний торговий центр у Львові

Історичні назви та використання

На початку XX століття в партері кам’яниці розташовувалася крамниця жіночого одягу, а в радянські часи - магазин "Культтовари". Нині (2014) на партері кам’яниці від вул. Староєврейської - крамниці.

Стиль Nutzbau

Стиль Nutzbau характеризується відсутністю декору, за винятком лопаток і скромних горизонтальних членувань. Приклади цього стилю можна побачити на будинках цієї ж вулиці під №№ 3, 4, 7, 8.

Кав'ярні, ресторани та пам'ять про минуле

Історія львівських кав'ярень: від минулого до сучасностіКав’ярні, кнайпи та ресторації стають місцем пам’яті про втрачене багатокультурне розмаїття, і потенційно вони спонукають до рефлексії над основами колективної ідентичності. Коли ми говоримо про цю комерціалізацію такого історичного знання, ігри з історією, які презентовані в цих ресторанах, то ми мусимо мати на увазі, що тут ідеться не лише про, як то кажуть, «заробляння грошей», не лише для прибутку, це не лише суто практичний інтерес, а тут ми ще маємо цікавіші символічні виміри. Тобто, ті власники кав’ярень, наприклад, з якими мені вдалося поспілкуватися свого часу, виявилися людьми з власною, можна так навіть сказати, «культурною місією». Багато з цих людей мають дуже цікаве ставлення до історії, до пам’яті, до міста, в якому вони живуть, до національної культури. Тобто, вони мають дуже цікаві поняття про символічний вимір культури.

Давня історія Галичини: Білі Хорвати

Особливо актуальним постало питання давньослов’янської історії Галичини в останні роки у зв’язку із розробкою унікальних археологічних комплексів Львівщини - Стільського та Пліснеського городищ. Як свідчить Нестор Літописець, територію сучасної Львівщини населяло плем’я так званих Білих Хорватів: автор повідомляє, що у 907 р. вони у складі війська київського князя рушили в похід на Візантію.

Реконструкція Стільського городища

Стільське городище

У 1987 р. львівським археологом Орестом Корчинським у с. Стільсько Миколаївського району була виявлена унікальна пам’ятка археології - так зване Стільське городище, яке, на думку вченого, і є, власне, столицею держави Білих Хорватів. дослідник заявляє, що Стільське городище, судячи із його площі, було також і найбільшим містом Європи VIII-X ст. - адже площа міста складала 250 га.