Сучасний український гумор не рідко демонструє особистісні якості політичних діячів або зірок шоу-бізнесу. Це може бути цікава і нестандартна зачіска співачки чи манера спілкування одного з депутатів. Особливістю гумору українському доброзичливість. Навіть на перший погляд гострий жарт завжди закінчується доброзичливим фіналом. Українська сатира або короткі анекдоти завжди повинні викликати тільки приємні емоції.
Саме тому складаючи новий жарт, письменники-гумористи прагнуть гармонійно поєднати цікавий сюжет, креатив і власні спостереження. Саме українські анекдоти дозволяють побачити саме те, що ховається на перший погляд. Сьогодні послухати справжні українські гуморески та анекдоти можна, як по радіо, так і по телебаченню.
Традиції та новаторство в українському гуморі
Ви будете сміятися, але класичні літературні твори майже не мають шансів заставити вас реготати. Справа в зміні наших уявлень про смішне: що видавалося таким ще 50 років тому, тепер викликатиме хіба легку посмішку. Чому так? Бо змінюється час, в якому живемо: давніші приводи для сміху зникають, а натомість з’являються нові. Тексти, які здатні викликати в нас щирий радісний сміх чи й відчайдушний регіт, знаходяться значно ближче до нас. Інша справа, що опираються вони на значну традицію, про яку теж не треба забувати. Отже.
Взагалі ж, нова потужна хвиля гумору в нашій літературі підійнялася від початку 90-х, коли впала комуністична система, а разом із нею - заборона сміятися з влади та лицемірно-збоченої моралі, яку вона насаджувала. Напередодні тої епохальної зміни та після краху СРСР з’явилася ціла низка творів, які можна йменувати шедеврами українського сміху.
Видатні постаті та твори українського гумору
Проте справжнім гробокопачем - та що там - цілим похоронним бюро для радянських літератури й способу життя став Лесь Подерв'янський. Можна називати багато його творів, що спершу активно поширювалися в аудіозаписах, а вже потім увійшли до книжок: тут і «Данко», і «Павлік Морозов», і «Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!». Найпопулярнішим, бо філософськи наймасштабнішим був «Гамлєт, або Феномен датського кацапізма». Подерв'янський репрезентує найбільш радикально-нецензурний бурлеск сучукрліту, від якого в найбільш чутливих натур досі стає серце.
Вельми талановитим сміхотуном ще від того часу був і залишається Юрій Винничук - взагалі вся його проза пронизана бурлеском і гумором. А починав він цей трек свого письма як Юзьо Обсерватор - автор колонок, що обс…ервували українську політику періоду Кравчука-Кучми. Звісно, поруч він писав серйозну поезію, як і тепер пише її, водночас із хуліганськими текстами для «Жадана і Собак».
Нарешті, ще один сміхотворець, що стартував того часу - Олександр Ірванець - ще від свого «Любіть Оклахому» турбував маси епатажністю своєї поезії, драми та прози. Але найкращим його твором є ближчий до нас у часі роман у жанрі комічної альтернативної історії «Харків. 1938» (Laurus, 2017). Це про те, якою б могла стати Україна, якби перемогла у 20-ті минулого сторіччя, не було б Голодомору та смерті Хвильового в 1933-му.
Якщо ж відступити в дальший радянський час, коли загалом було не до сміху, то бачимо (й це показово), що твори з гумором активно пишуть у наші двадцяті, а потім вони потроху починають повертатися аж від кінця 60-х, коли тимчасове потепління та трохи свободи.
А що ж це я не згадав про суперпопулярного у 20-ті Остапа Вишню, про діаспорних гумористів Миколу Понеділка, Івана Евентуального та Зою Когут, про популярного від 60-х Павла Глазового? Врешті, де ще раніші Квітка-Основ’яненко з його «Конотопською відьмою» та Степан Руданський з сотнею-другою анекдотичних «Співомовок»?
Ну й завжди треба пам’ятати про Котляревського. Писав про нього окремо, що він не лише сміявся, але маскував тим сміхом важливі для нас і крамольні для імперії речі. Зі сміхом увіткнув ножаку своєї поеми в тіло імперської літератури - а там і не зрозуміли, що відбувається. Натомість веселі козаки Котляревського розплодилися й потроху почали виточувати кров із того паплюжного організму. «Енеїда» була не просто початком нового витка української літератури, але й провісницею майбутнього краху імперії. Проте… це таки, найперше, гумористична поема й гумор там у всіх його відтінках.
Іван Котляревський - основоположник сучасної української літератури, автор гумористичної поеми "Енеїда"
Гумор як зброя: український сміх під час війни
В часі війни сміх здатен бути зброєю, що опоганює ворогів, і терапією, що кріпить дух наших воїнів та донатерського тилу. «Укри» Богдана Жолдака (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015) є збіркою дотепних новелок, в яких українські вояки роздають деенератам та іншій наволочі. Хоча, чому лише вояки - наприклад, там є чудова новелка про маленького хлопчика, що з рогатки збиває вертоліт сєпарів або про клуб авіамоделістів, які влаштовують ліквідацію диктатора. Смійтеся на здоров’я!
«Герої, херої та не дуже» (Білка, 2023) Віталія Запеки - перша спроба написати українського Швейка в сучасних реаліях. Кому ж, як не добровольцю, бійцю батальйону «Полтава» з позивним Спілберг це зробити? Як і в інших своїх книгах - «Цуцик», «Ба-бах на всю голову» - Запека в суворі реалії війни вплітає трагікомічні епізоди чи й просто смішні, майже стендапівські репризи.
Заведіть собі звичку почитувати Котляревського - уривками, хоча б у день сміху. Адже сміх дав нам не зневіритися й вижити впродовж незатишних попередніх століть. І тепер, навіть переживаючи глибокі горе та біль, ми хочемо пам’ятати полеглих героїв і безневинно загиблих усміхненими - в моментах найбільшої радості їхнього життя. Вони були, вони сміялися.
Гумор проти ракет. Як Україна жартує під час війни
Карикатура на вулицях Львова
"Рано вранці 24-го лютого я прокинувся, бо мені подзвонив батько - військовий. Він сказав, що почалася війна. Я далі ліг спати до 9-ї, а потім зрозумів, що так, дійсно, почалася війна". Це уривок з виступу українського стендап-коміка Фелікса Редьки. Він жартує в бомбосховищі, поки його батько воює проти Росії на Донбасі.
Парадокс, але в країні, де президент - комік, українська індустрія гумору довгий час була більше орієнтована на східного сусіда - Росію. Зрозуміла мова і частково спільні теми для жартів призвели до того, що російські стендап-артисти були більш відомі в Україні навіть за вітчизняних. Вони активно гастролювали українськими містами.
Багато гумористичних ТБ-форматів, зокрема і створені продакшн-студією чинного президента Володимира Зеленського "95 квартал", були експортовані в РФ і мали там високі рейтинги.
Війна все змінила. Поки російські військові обстрілюють українські міста ракетами, мешканці цих міст сидять в бомбосховищах і висміюють недолугість своїх ворогів. Одночасно з цим багатомільйонні "інтернет-війська" наповнюють соцмережі гумористичними картинками - мемами. В них висміюється, як українські бойові гуси атакують Кремль, а російські солдати крадуть пральні машинки та унітази в українців.
Знищувати ворога гумором - не винахід України. Колись цю зброю використовували США і СРСР під час Другої світової війни.
Історичні паралелі: гумор як зброя у Другій світовій війні
На фермі переполох. Тварини курять сигари і з подивом дивляться, як з чорного яйця вилуплюється з криком "Зіг Хайль!" качка, що виглядає як Гітлер. Вона розклеює усюди зображення свастики, виголошує палкі промови іншим мешканцям ферми і збирає військо качок-штурмовиків. Качку-Гітлера з його італійськими і японськими союзниками-птахами кінець кінцем перемагає голуб миру, якого вони образили.
В часи Другої світової війни США багато знімали мультфільмів, де висміювали нацистську Німеччину. Один з перших - "Ducktators".
Це американський мультфільм 1942 року під назвою "Ducktators" (гра англійських слів "duck" - "качка" і "diktators" - "диктатори") від анімаційної студії Warner Brothers.
Випуск таких сатиричних пропагандистських мультиків в США в часи Другої світової став масовим. Відомі анімаційні персонажі - Даффі Дак, Багз Банні і навіть Мікі-Маус - боролися з нацистами, допомагали американській армії і закликали купувати військові облігації. Противники мультгероїв завжди були недолугі, смішні і обов'язково програвали в кінці.
У кіно висміювати противника почав Чарлі Чаплін. Його "Великий диктатор" вийшов восени 1940 року, тобто більше ніж за рік до вступу США в Другу світову. Американський комік у своїй картині створив впізнавану пародію на Гітлера. Його персонаж Аденоід Хінкель - диктатор, що мріє захопити сусідню країну і знищити всіх євреїв. Він постійно потрапляє в кумедні ситуації, а в фіналі диктатором замість нього випадково стає подібний єврей-перукар.
Виставка в Берліні, присвячена картині Чарлі Чапліна "Великий диктатор".
Фільм викликав фурор як у Америці, так і у Європі, що до того часу вже відчула на собі загарбницькі плани Гітлера. "Великий диктатор" отримав п'ять нагород "Оскар" і став класикою кіно.
В Радянському Союзі теж випустили декілька радіопередач і анімаційних фільмів, що використовувались як пропаганда проти ворога. Але вони були не такі популярні серед населення, не мали сатиричної основи і впізнаваних персонажів. Зусилля радянських митців були зосереджені на створенні плакатів і карикатур на фашистів і нацистів. Тут найчастіше висміювали зовнішність Гітлера і його манеру розмовляти.
Радянський плакат-карикатура на Адольфа Гітлера, 1941 рік
Сучасні меми та інтернет-гумор
Українці доволі швидко призвичаїлись і опанували головний елемент сучасного інтернет-фолькльору - меми. Зазвичай це картинка з короткою фразою чи простим малюнком, яка висміює подію чи персонажа, використовуючи відомі і поширені символи. Такий гумор доволі жорсткий або навіть "чорний".
До прикладу, після початку вторгнення в українському сегменті фейсбуку і телеграму почали ширитися меми про знищення російської техніки, зокрема, крейсера "Москва", приховування РФ втрат серед військових і крадіжок ними побутової техніки.
Героями українського інтернет-епосу стали безпілотники Байрактар і ракетні комплекси Джавелін, а фраза прикордонників "Русский корабль иди нах..", сказана загарбникам на острові Зміїний, взагалі стала народною.
Перевага такого гумору в його доступності. Будь-який користувач в інтернеті, що має почуття гумору і елементарні навички володіння фотошопом, може за пару хвилин зробити вдалий мем. А потім з почуттям виконаного обов'язку і з задоволенням спостерігати, як його творчість набирає лайки і шери від аудиторії.
Меми про затонулий російський крейсер "Москва" завжди популярні в інтернет-користувачів
Наприклад, рівненський діджей і музикант Micik Gonibez, він же Михайло Юрчук, створив фейсбук-спільноту Goni Memes, де майже щоденно з'являються нові меми про російських військових.
Багато картинок також про "бавовну" або ж "хлопок" (на російському телебаченні замість слова "вибух" вживають слово "хлопок") в обстріляному Бєлгороді та про дует російського і білоруського президентів.
"В мене є вища художня освіта, але меми - це не про малювання, а про емоції, - пояснює ВВС News Україна Михайло Юрчук. - Ці картинки мають викликати у людей певний емоційний флешбек".
DJ Gonibez (Михайло Юрчук) каже, що створення мемів не відволікає його від основної роботи
Він пригадує, що починав цим займатись для себе, щоб відобразити власну реакцію на якусь суспільну подію. Згодом на фейсбук-сторінку почали тисячами підписуватись люди, яким був до вподоби такий жорсткий гумор автора.
В українців, каже Михайло, все завжди було добре з політичним гумором, а зараз він просто переформатувався у військовий. "Гумор і сміх - це психологічна розрядка. Тобто поржав і далі своє робиш. Ну, крім того, це, звичайно, приниження ворога. Страх перед ним зменшується, коли з нього смієшся", - зазначає гуморист.
Стендап в умовах війни: сміх крізь сльози
"На другий день війни мені дзвонить мама і каже: "Батько в полоні". Я кажу: "Чому ти так думаєш?" А вона мені: Фелікс, я його дуже добре знаю, ми ж 25 років разом, були в нас різні ситуації.." Цей жарт 24-річного стендап-коміка Фелікса Редьки викликає сміх і овації аудиторії. Місце проведення стендапу доволі незвичне - це брудне і темне бомбосховище в рідних для Редьки Сумах. Глядачі концерту - це звичайні мешканці міста, які ховаються в укритті на час повітряної тривоги.
Фелікс Редька розповідає жарти про свого батька. Він військовий і зараз воює проти Росії.
Першовідкривач такого екстремального стендапу - Фелікс Редька, худий невисокий хлопець в круглих окулярах, який жартує над війною, російськими військовими і над своїм батьком, що в цей час воює з ворогом. Саме ця тема найбільше заходить публіці, каже він.
"Глядачі найкраще реагують, коли їм зі сцени розказують щось особисте і унікальне. А мені начебто б і мало бути важко про це розповідати, але я пояснюю це собі таким чином, що так влаштований комедійний погляд на світ. Тобто ти всі свої труднощі сприймаєш з гумором. Це, мабуть, захисна реакція психіки - сміятися з важких питань", - вказує Фелікс.
За півтора місяця його стендап набрав на YouTube більше 500 тисяч переглядів, що є дуже високим результатом для вітчизняних гумористів. Вслід за Феліксом Редькою вони теж почали активно виступати в бомбосховищах і фактично зробили це фішкою українського сучасного стендапу.
Вони активно займають нішу, яку утворили російські коміки, каже Фелікс. Майже ніхто з них не висловив публічного засудження російської агресії проти України. Деякі, наприклад, популярний комік Нурлан Сабуров, намагалися пояснити своє мовчання страхом за свою родину в РФ, але зробили тільки гірше.
"У нас утворився вакуум гумористичний, його заповнили наші коміки. Так би мовити, відбулось імпортозаміщення", - пояснює Редька.
Він просить не переоцінювати важливість "гумористичного фронту" в часи війни, але і не нехтувати ним.
"У нас не так багато приводів, щоб просто посміятись в цей важкий час", - вже серйозно додає гуморист.
Етичні межі гумору під час війни
"Росія вторглась в Україну, щоб "побороти фашизм". Але чи ви бачили ці російські війська? На них усюди намальовані літери Z i V, вони постійно роблять заяви, що Україна - це не країна, а українці - не нація. Тобто, який був їх план: щоб спіймати фашиста, треба думати як фашист? Можливо, навіть стати фашистом. Якщо Росія хоче побороти фашизм, вона може просто вбити сама себе". Це вже уривок зі стендапу відомого українського коміка Антона Тимошенка.
Тимошенко викладав окремі жарти в своїх соцмережах і лише, коли побачив схвальні відгуки підписників, то зрозумів, що запит на гумор під час війни у суспільства є.
Водночас, зазначає Антон, він вирішив не "хайпувати" саме на цій темі, а частину коштів від квитків відправляти на допомогу ЗСУ. Власне, стендап англійською він записав, щоб вийти на іноземну аудиторію і закликати її надсилати донати на українську армію.
Антон Тимошенко каже, що з початку війни не бачив сенсу виступати зі стендапом
"Мені багато хто писав, що завдяки цьому стендапу вони стали більше цікавитись подіями в Україні. Бо ця інформація була їм в легкій формі донесена", - зазначає Антон.
Комік визнає, що сильно редагує свій матеріал перед виходом на сцену. Особливо це стосується жартів про українських військових. За необачний жарт на цю тему нещодавно довелося публічно вибачатись українському стендаперу Олегу Грюндіку. Він пожартував під час концерту, що багатомільйонні виплати за загиблих військових ЗСУ їх родини зможуть витратити лише на книги, кінотеатри і спортзали.
Антон Тимошенко каже, що жарт його колеги і справді недоречний, його не треба було казати зі сцени. Сам він намагається такий контент фільтрувати.
"Мій внутрішній редактор це відфільтровує. Якщо в мене є якийсь жарт про наших військових, а особливо про наше ТрО (тероборону, - Ред.), яка сидить в Тернополі і просить 100 штук тепловізорів, то я про це публічно не жартую. Я розумію, що це росіяни можуть використати в інформаційній війні", - пояснює Тимошенко.
| Національна культура | Стиль гумору | Функція гумору |
|---|---|---|
| США, Канада, Угорщина, Сербія, Україна, Німеччина, Мексика, Бразилія | Самопідтримуючий | Спосіб «тримати марку» у складних життєвих ситуаціях |
| Китай, Казахстан, Індонезія | Самопідтримуючий | "Ширма" для життєвих проблем чи стану фрустрації |
Відповідно, стендапер намагається не ризикувати і, як він сам каже, працювати більше по "антиросійській темі", тобто висміювати недолугість громадян РФ. Жарти про ворога завжди викликають сміх аудиторії.
"Коли ти смієшся з ворога, це набагато краще ніж боятись його", - резюмує він.