Великдень - це головне весняне свято, що об'єднує українців спільним святкуванням. Так само як Різдво є значно більшим і ширшим за щедрівки та кутю, Великдень виходить далеко за межі смачної паски й крашанок. А історія свята на теренах України є складною й сповненою перешкод. Однак попри десятиріччя гонінь і заборон, давні українські традиції й звичаї зберігалися та передавалися з покоління в покоління.

«Великдень - це головне весняне свято, що скупчило довкола себе низку обрядів, пов’язаних у далеку давнину з Благовіщенням, св. Юрієм і навіть святами зимового циклу, особливо з Новим Роком. Великдень зберіг просліди передхристиянських обрядів, що в загальному виявляють характеристичну паралельність до різдвяних і новорічних.

Розповідаємо про традиції святкування цього світлого свята. Сьогодні в умовах війни Великдень - це не лише весна, з цим святом пов’язані надії українців на перемогу та відродження України. Христове Воскресіння, Паска, Великдень - найжаданіше свято весни для всіх українців. 2025 року християни відзначають пасху 20 квітня.

Підготовка до Великодня

Тиждень перед Великоднем вважається дуже урочистим, кожний із семи днів пасхального тижня чимось важливий та відрізняється традиціями. Найбільш урочистими є Чистий четвер та Страсна п’ятниця.

За свідченнями істориків, Великодню передує «вербна», або, як її ще називають, «квітна», «шуткова» неділя - коли віряни святять у церкві вербу й б’ють нею одне одного, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля».

В Україні добре розвинене мистецтво крашанок і писанок. Третій відомий символ Великодня - крашанки. Розписані і пофарбовані яйця символізують життя, сонце і воскресіння.

На Великдень в Україні готують ритуальну випічку - паски. У паски додають побільше яєць, щоб тісто було насиченого жовтого кольору - це символізує сонце. Зверху паски прикрашали фігурками птахів і квітів, що позначало весну і родючість. Дріжджова паска-головний символ Великодня.

Під час запікання пасок господині забороняли домашнім ходити біля печі, провітрювати кімнату і грюкати дверима - вважалося, що через протяг тісто не підніметься. Доброю прикметою вважалося, якщо паска високо підніметься і рівномірно пропечеться - це означає щастя і благополуччя для всієї родини.

Усю роботу наші предки намагалися завершити до Чистого четверга, який на Покутті також називали жильним Великоднем, а у східних областях України - навським або мертвецьким Великоднем. Пов’язано це було з культом померлих, що, згідно з віруваннями, сходилися вночі до церкви на службу Божу.

Окрім цього, у четвер українці йшли додому зі свічками, і несли їх так, аби вогонь не згас. Зберігали таку свічку до наступного Чистого четверга.

Чистий четвер є символом духовного очищення, в народних традиціях пов’язаний із обрядами купання. В прадавні часи в Чистий четвер було прийнято купатися в ополонці, озері, річці чи лазні. В наші дні традиційно в Чистий четвер прибирають в домі, все перемивають і, звичайно, купаються.

В Чистий четвер зазвичай печуть паски. Згідно з повір’ям випікати паски господиня повинна наодинці, без чужих очей. Сирні паски найчастіше печуть у Центральній та Східній Україні.

Страсна п’ятниця традиційно є днем скорботи, коли не можна розважатися, багато християн цього дня не їдять і не п’ють. В церквах в Страсну п’ятницю виносять плащаницю (символічну тканину як символ тієї тканини, в яку було загорнуто тіло Христа).

На Західній Україні існує традиція перескакувати у Чистий четвер через вогнище, таким чином очищаючи тіло та душу. На Поліссі замішують тісто на паски, діжку з тістом накривають рушником, згори на неї кладуть гроші та ставлять повище, на стовпчики воріт. За місцевим повір’ям, сонце, що зійде, благословить діжку.

Так, як розповідає видання Ukrainian People, Вербну неділю на Гуцульщині також називали Бечковою, адже вербні гілки, які святять у цей день, - це бечка. У середу або четвер (а часом у суботу) перед Великоднем здійснювали ще один незвичний обряд - «гріли діда». Зранку на пагорбах поблизу хат запалювали вогнища, й діти ходили оселями й виголошували: «Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички».

Окрім цього, у Живний четвер велике значення надавали й іншій стихії - воді. Чимало вірувань були пов’язані з писанкарством, зокрема під час писання не можна було згадувати про померлих. Не менш особливим був і процес випікання пасок: дрова для печі заготовлялися спеціально, а запалювалася вона «живим вогнем» - добутим через тертя паличок. Під час просівання борошна на підлозі лежала сокира, накрита гунею; місячи тісто, господиня мала стояти на ній, вбрана у новий святковий одяг.

У Чистий четвер - саме така назва переважала на Галичині - господарі прибирали в будинку, на подвір’ї, у стайнях тощо. У цей день готували сіль до Великодня, яку потім зберігали протягом року. У Страсну п’ятницю галичани випікали паски, а в суботу - робили крашанки. Найбільше використовували червоний колір, що символізував кров Господню.

Згідно з віруваннями мешканців Полісся, Чистий четвер має дати людині здоров’я на весь рік. Також у четвер на Поліссі розписували яйця - вважалося, що так вони довго зберігатимуться. Робили писанки дівчата на самоті, часом навіть вночі - щоб ніхто не «врік». В оздобленні переважали візерунки червоного й білого кольорів, у розписах зчитувалися рослинні й солярні символи.

Щодо фарбування яєць, то найпопулярнішим способом тут було використання цибулевого лушпиння. Великодні паски було заведено випікати у четвер або суботу. До великодніх кошиків мешканці Полісся клали не лише паски й крашанки або писанки, а й копчені та печені м’ясні продукти, сир, хрін тощо.

Видання Ukrainian People також зазначає, що на Волині в перший день свят господар роздавав кожному по писанці, яку треба було «з’їсти зі шкаралупою, бо шкаралупа свячена».

Від інших регіонів дещо відрізнявся й великодній кошик - люди клали до нього ножа, яким потім розрізали освячену паску.

Чимало українських обрядів, на жаль, все ж було втрачено.

Традиції святкування Великодня в Україні

Святкування Великодня

Святкування Паски починається зі святкової літургії, яка триває проти неділі та закінчується багаторазовим проголошенням «Христос Воскрес!». Священник освічує пасхальні кошики зі стравами, що є знаком, що тривалий піст завершився і можна їсти «скоромне». На Західній Україні після літургії та трапези біля храмів проводять гаївки та різноманітні ігрища.

Традиційно день починали великодньою службою, на яку вдягали святкове вбрання й несли святити паски, крашанки й писанки. Окрім них, святили також шматки масла, сала й сиру, ковбасу, «вудженину», а також вузлики з маком, пшоном, сіллю, перцем, хроном тощо. Після «утрені» всі христосувалися під церквою й обмінювалися крашанками.

Одразу після богослужіння гуцули поспішали додому. «Лише після цього входять до хати, церемоніяльно розбирають «дорінник» над головами дітей і сідають до столу розговлятися. На Гуцульщині у великодній «волочінний понеділок» гурти молоді ходили від будинку до будинку з привітаннями.

З освяченим кошиком поспішають додому за багатий Великодній стіл. Господар чи господиня повинні поставити кошик на порозі дому та тричі сказати: «Христос воскрес», а родина та гості відповісти: «Воістину воскрес». Пасхальна трапеза розпочинається молитвою. Після молитви господар ділить свячене яйце чи писанку на стільки частин, скільки присутніх за столом. Для померлих родичів також залишають частку.

Після Великодня, у провідну п’ятницю й суботу, на Галичині поминали померлих.

В інших регіонах влаштовують «бої», у яких стукаються яйцями та перевіряють їхню шкаралупу на міцність. Після того, як з’їдають свячені яйця, стають до інших непісних м’ясних страв, завершують трапезу пасхою. Свяченій пасці в Україні надається велике значення. В деяких регіонах трапезу на Великдень починають із розрізання паски. Взагалі куштування освячених страв називається розговінням або розговинами.

На Поділлі, Волині та Західній Галичині на сам Великдень, а також в понеділок та вівторок господар ділить паску на стільки частин, скільки членів в сім’ї, після цього три рази обходить стіл із мискою, повною їжі. Сенс цього обряду - щоб у домі все було.

В жодному разі не можна було викидати залишки паски чи іншої освяченої їжі. Паску потрібно обов’язково доїдати, або, в крайньому разі закопувати в такому місці, де ніхто не ходить, щоб не топтатися по ньому. Кістки зі столу також треба було закопати. Бережливо ставилися і до шкарлупи свячених яєць, які за повір’ям також краще було спалити або закопати. Жодної крихти зі свяченої їжі не повинно було впасти, вважали мешканці Східної та Центральної України.

Традиція обливатися у другий день свят (поливний понеділок) поширена по всій Україні, найбільше цієї традиції дотримуються на Західній Україні. На Гуцульщині та Бойківщині прихід поливальників до дівчат давав надію на заміжжя.

На Великдень бажано не робити нічого вдома. В давнину суворо заборонялася будь-яка домашня робота. Можна було лише годувати худоби та птицю.

Традиційно на Паску провідують всіх родичів, ходять в гості до знайомих. Після довгого Великого посту завжди влаштовували народні гуляння та розваги. Вважалося, що в пасхальні дні не можна перебувати в журбі, лютувати чи сваритися. Приносити радість ближньому - основне призначення цього свята.

У Великодній тиждень традиційно поминають покійних. Родичі приходять на цвинтар, на могили померлих, просять у них пробачення. Вважається, що ті, хто помер у Великодній тиждень, потрапить до раю, тому що протягом трьох днів Паски його ворота відчинені (відчинені і царські ворота в іконостасі), і душа одразу відлітає на небо, до раю.

На Великдень не можна ворожити або займатися різними ритуалами та обрядами, не пов’язаними з православ’ям.

Вважалося, що:

• Якщо на Великдень буде гарне сонце, можна очікувати гарний врожай та гарне літо.
• Якщо в перший день Паки мороз чи грім, можна чекати на врожай льону.
• Якщо в перший день Великодня холодно, то холод триватиме ще сім днів.
• Якщо в перший день Воскресіння Христового йде дощ, то дощовим буде останній місяць весни. А опади протягом святого тижня до урожаю жита.
• Кури будуть добре нестися, якщо на Паску ніч була зоряною.

В сам день Великодня прийнято збирати в кошик різні продукти, паски і крашанки. Всією сім'єю йдуть до церкви на богослужіння і святять там продукти. Потім вдома вся сім'я сідає за святковий стіл, а трапезу обов'язково починає з пасхального яйця. На десерт їдять паски і намагаються, щоб жодна крихта не впала на підлогу.

На Гуцульщині в понеділок діти відвідують хрещених та стареньких родичів, «гріють діда», таким чином сповіщають про те, що Великдень вже близько. За таку звістку дітей пригощають булочками з випеченими хрестиками, різними солодощами.

Унікальними традиціями вирізнялася й Наддніпрянщина, де, наприклад, була поширена така великодня страва, як сирна паска.

Ще одним символом Великодня в Україні є верба. Гілки та верби вносять в будинок ще на Вербний тиждень, а потім прикрашають ними будинок до Великодня. Чому саме верба? Справа в тому, що коли Ісус в'їжджав в Єрусалим, місцеві жителі вітали його, кидаючи на дорогу пальмові гілки. Оскільки в Україні не ростуть пальми, то їх замінили верби.

Що не можна робити на Великдень

Існує кілька заборон, які потрібно дотримуватися в священний день. На Великдень не можна:

• лаятися матом і сваритися, особливо за святковим столом;
• у цей день не можна працювати по дому - всі клопоти треба зробити перед Великоднем;
• не можна викидати їжу, яка була освячена в храмі - краще роздати її нужденним або віднести до церкви;
• у таке світле свято не варто згадувати старі образи і відмовляти в допомозі близьким.

Найсуворішим на Великдень вважається заборона на будь-яку роботу.

Регіональні особливості святкування Великодня в Україні

Але традиції святкування Великодня можуть відрізнятися в залежності від регіону. У кожному регіоні України святкування Великодня має свої унікальні особливості, які відображають багату культурну спадщину країни.

Однією з головних традицій великоднього святкування в Україні є готування пасок - традиційного великоднього хліба, який виготовляється з муки, яєць, молока, цукру та інших інгредієнтів. На Великодню неділю у багатьох містах України проводяться ярмарки, де можна придбати різноманітні смаколики та народні ремесла.

Розглянемо деякі регіональні особливості:

Регіон	Особливості
Закарпаття	Паска має круглу форму з отвором в середині, який символізує воскресіння. Виготовлення «кошика Великодня», який містить паску, яйця, масло, сіль та інші продукти.
Полісся	Традиція збирати весняні трави для прикрашання пасок та яєць.
Поділля	Виготовлення спеціального хліба з маком та медом, який символізує здоров'я та добробут.
Київщина (Центральна Україна)	Виготовлення "боярських яєць" - це великі, барвисті яйця, які розмальовують фарбами та прикрашають різноманітними візерунками.

Також, тут є традиція виготовлення «кошика Великодня», який містить паску, яйця, масло, сіль та інші продукти.

Тут є традиція збирати весняні трави для прикрашання пасок та яєць.

Тут є традиція виготовлення спеціального хліба з маком та медом, який символізує здоров'я та добробут.

Тут є традиція розбивати яйця на Великодню ніч та збирати шкаралупи, щоб висипати їх на поле як поживну речовину.

Тут є традиція виготовлення "боярських яєць" - це великі, барвисті яйця, які розмальовують фарбами та прикрашають різноманітними візерунками.

Чи не найкраще українські великодні традиції збереглися на Гуцульщині, де й до сьогодні збереглася велика кількість обрядів.