Плакат (від франц. placard - оголошення, афіша) відомий з найдавніших часів. Він існував у Стародавньому Єгипті, Греції та Римі.
У Росії перший революційний плакат з'явився на початку ХХ ст. У період Російсько-японської та Першої світової воєн він набув значного поширення. Але саме в роки Громадянської війни з'явився та досяг свого розквіту політичний плакат. Радянський уряд потребував пропаганди та агітації своїх політичних ідей і цілей.
Мова художника звучала нарівні з промовою політичного оратора. Ось чому всі агітаційні поїзди: «Жовтнева революція», «Агітпоїзд ім. В. І. Леніна» були оснащені плакатами.
Перші радянські політичні плакати були випущені видавництвом ВЦВК у серпні 1918 р. У створенні плакатів брали участь як художники-професіонали, які мали досвід роботи в живописі, станковій та журнальній графіці, ілюстрації, так і аматори-самоучки. Засновниками радянського політичного плаката були Д. Моор, В. М. Черемних, А. Апсітіс (Апсіт), Н. Когоут, Н. Кочергін, А. Радаков, художники «Вікон РОСТА» В. Маяковський, М. Черемних, А. Левін, І. Малютін у Москві, В. Лебедєв, В. Козлінський у Петрограді. Серед графіків можна назвати Н. Купреянова, С. Є. Круглікова, Л. Лисицького, В. Фалілеєва.
Новий плакат увібрав у себе традиції російської сатиричної графіки, використовував виразні засоби російського народного лубка, ілюстрації, журнальної карикатури. Лаконічність форми, образна і колірна символіка робили його зрозумілим кожному.
Плакатна зброя була настільки дієвою, що, незважаючи на брак обладнання, матеріалів і кадрів у видавництвах і друкарнях, плакати друкувалися в першу чергу. Поступово були вироблені основні жанри політичного плаката: сатиричний і героїчний. Сатиричний плакат висміював ворогів радянської влади: генералів Білої армії, Антанту, куркулів, згодницькі партії і церкву. Героїчний плакат із революційним пафосом закликав до боротьби з ворогами радянської влади, звеличував «нового героя» − робітника, селянина, солдата.
Карикатура "Антанта и Тройственный союз" - это яркое произведение искусства, которое сатирично отображает политическую историю. Рисунок основан на символах и персонажах, связанных с Антантой и Тройственным союзом - двумя военными альянсами, сформированными во время Первой мировой войны. В карикатуре можно увидеть противостояние и соперничество между Антантой, включающей Францию, Великобританию и Российскую империю, и Тройственным союзом, состоящим из Германии, Австро-Венгрии и Италии. Это произведение искусства не только развлекает зрителя, но также позволяет глубже понять сложные политические отношения и период истории, который оно изображает.
Политическая карта мира во время Первой мировой войны
Перша світова війна - це епоха шаленого використання усіляких постерів та листівок із пропагандистськими меседжами. У Великобританії вербувальний комітет створив та розповсюдив близько дванадцяти мільйонів екземплярів 140 плакатів, 34 мільйони листівок та 5,5 мільйона брошур протягом буквально першого року війни. До 1918 року американці випустили понад 20 мільйонів екземплярів 2,5 тисячі плакатів. У серпні 1914 року на адреси німецьких видань надходило близько 50 тисяч пропозицій із воєнними віршами щоденно. Безпосередньо вони, а ще численна кількість журналів, газет, театральних постановок та кіно прославляли війну, наділяючи її пронімецькими сенсами, формували воєнне мислення і виправдовували загальнонаціональне рішення піти на війну. При цьому, всюдисуща провоєнна символіка знаходилася навіть на листівках, котрими фронт переписувався із тилом. До лав видань, що просували подібні ідеї, у Німецькій імперії доєднувалися навіть такі, що славилися інакшими позиціями.
Також кожна країна змальовувала своїх солдатів як воїнів, що воюють зі злом. Це підвищувало імідж армій та заохочувало більшу кількість людей вступати до збройних сил. В тому числі союзники Антанти та Центральні держави, "домальовували" негативні образи ворожих політичних режимів та їх військ. Великобританія описувала численні звірства німецьких солдатів, котрі, за свідченнями очевидців (йдеться про щоденники та особисті розповіді), часто були прибільшені або вигадані британською пропагандою. У пропагандистських цілях і в контексті більш об’ємного у широкому сенсі впливу на свідомість частково використовувався кінематограф. Кінотеатри демонстрували публіці стрічки про перебіг подій на фронті, тамтешню атмосферу й умови. Одну з найголосніших у 1916 році випустили британці. Ця картина не була брехнею і розповідала про воєнні будні, показувала масштабність подій та жахи війни. Її переглянули близько 20 мільйонів людей. На прикладі цієї роботи можна дуже вдало згадати про державну цензуру воєнного часу. Німеччина теж випускала свої фільми.
У Великобританії вербувальний комітет створив та розповсюдив близько дванадцяти мільйонів екземплярів 140 плакатів, 34 мільйони листівок та 5,5 мільйона брошур протягом буквально першого року війни. До 1918 року американці випустили понад 20 мільйонів екземплярів 2,5 тисячі плакатів. У серпні 1914 року на адреси німецьких видань надходило близько 50 тисяч пропозицій із воєнними віршами щоденно. Безпосередньо вони, а ще численна кількість журналів, газет, театральних постановок та кіно прославляли війну, наділяючи її пронімецькими сенсами, формували воєнне мислення і виправдовували загальнонаціональне рішення піти на війну. При цьому, всюдисуща провоєнна символіка знаходилася навіть на листівках, котрими фронт переписувався із тилом. До лав видань, що просували подібні ідеї, у Німецькій імперії доєднувалися навіть такі, що славилися інакшими позиціями.
Коротко кажучи, "тільки збройний конфлікт здатен захистити Німеччину від загрози". Антанта та її союзники теж вели свої власні інформаційні кампанії проти Центральних держав. Франція формувала образ ворога щодо Німеччини іще задовго до Першої світової, в тому числі наголошуючи на необхідності повернення Ельзасу і Лотарингії, що опинилися під владою німців. Британія займалася "перегонами озброєнь" із ними, в тому числі у морському секторі, та супроводжувала її у своєму інформаційному просторі, малюючи опонентів загрозою для власного суверенітету.
Численні дизайни постерів та листівок стали символами того часу й уважаються невіддільною частиною формування тієї реальності. Натомість сучасні технології того часу активно впроваджувалися і модернізувалися, аби досягти максимальної ефективності.
Можна виділити такі теми плакатів:
- Патріотичні заклики
- Вербування до армії
- Висміювання ворога
- Заклики до єдності
- Інформування про події на фронті
Плакати використовувалися для підняття бойового духу, мобілізації населення та створення позитивного іміджу власної країни.
Кожна країна змальовувала своїх солдатів як воїнів, що воюють зі злом. Це підвищувало імідж армій та заохочувало більшу кількість людей вступати до збройних сил. В тому числі союзники Антанти та Центральні держави, "домальовували" негативні образи ворожих політичних режимів та їх військ. Великобританія описувала численні звірства німецьких солдатів, котрі, за свідченнями очевидців (йдеться про щоденники та особисті розповіді), часто були прибільшені або вигадані британською пропагандою. У пропагандистських цілях і в контексті більш об’ємного у широкому сенсі впливу на свідомість частково використовувався кінематограф. Кінотеатри демонстрували публіці стрічки про перебіг подій на фронті, тамтешню атмосферу й умови. Одну з найголосніших у 1916 році випустили британці. Ця картина не була брехнею і розповідала про воєнні будні, показувала масштабність подій та жахи війни. Її переглянули близько 20 мільйонів людей. На прикладі цієї роботи можна дуже вдало згадати про державну цензуру воєнного часу. Німеччина теж випускала свої фільми.
Радянський уряд потребував пропаганди та агітації своїх політичних ідей і цілей. Мова художника звучала нарівні з промовою політичного оратора. Ось чому всі агітаційні поїзди: «Жовтнева революція», «Агітпоїзд ім. В. І. Леніна» були оснащені плакатами.
Перші радянські політичні плакати були випущені видавництвом ВЦВК у серпні 1918 р. У створенні плакатів брали участь як художники-професіонали, які мали досвід роботи в живописі, станковій та журнальній графіці, ілюстрації, так і аматори-самоучки. Засновниками радянського політичного плаката були Д. Моор, В. М. Черемних, А. Апсітіс (Апсіт), Н. Когоут, Н. Кочергін, А. Радаков, художники «Вікон РОСТА» В. Маяковський, М. Черемних, А. Левін, І. Малютін у Москві, В. Лебедєв, В. Козлінський у Петрограді. Серед графіків можна назвати Н. Купреянова, С. Є. Круглікова, Л. Лисицького, В. Фалілеєва.
Новий плакат увібрав у себе традиції російської сатиричної графіки, використовував виразні засоби російського народного лубка, ілюстрації, журнальної карикатури. Лаконічність форми, образна і колірна символіка робили його зрозумілим кожному.
Плакатна зброя була настільки дієвою, що, незважаючи на брак обладнання, матеріалів і кадрів у видавництвах і друкарнях, плакати друкувалися в першу чергу. Поступово були вироблені основні жанри політичного плаката: сатиричний і героїчний. Сатиричний плакат висміював ворогів радянської влади: генералів Білої армії, Антанту, куркулів, згодницькі партії і церкву. Героїчний плакат із революційним пафосом закликав до боротьби з ворогами радянської влади, звеличував «нового героя» − робітника, селянина, солдата.
Карикатура могла стати безпосереднім учасником бою. Шаржі на Гітлера роботи художника Ігоря Кириленка прибивали до дерев’яного щита й виставляли в поле зору нацистів. Ворог відкривав вогонь по малюнках, завдяки чому визначали його розташування і вогневі засоби.
Для журналу "Лісовик" карикатури створював Володимир Шагало - "Вігор Хорват". Газету Коломийського окружного осередку пропаганди оформлював Степан Радиш - "Сизий".
Приклади плакатів періоду Громадянської війни:
| Назва плаката | Художник | Рік | Короткий опис |
|---|---|---|---|
| «Граждане! Сдавайте оружие» | А. Радаков | 1918 | Заклик до громадян здавати зброю для потреб Червоної армії |
| «Год Красной Армии» | А. П. | 1918-1919 | Зображення червоноармійця, який захищає мирне населення |
| «Защищайте Советы! Защищайте свою волю, свою власть» | В. Н. Денисов | 1919 | Заклик до захисту радянської влади від білогвардійців |
| «Запись в Красную армию» | К. | 1918 | Заклик до вступу в ряди Червоної армії |
| «Антанта» | В. Н. Денисов | 1919 | Карикатурне зображення лідерів Антанти, які керують білогвардійськими генералами |
| «Вперед, на защиту Урала!» | А. Петров | 1919 | Заклик до боротьби з армією Колчака на Уралі |
| «Донецкий уголь должен быть наш!» | К. | 1919 | Заклик до захоплення Донецького вугільного басейну |
Плакати відігравали важливу роль у формуванні суспільної думки та мобілізації населення на підтримку різних політичних сил під час Першої світової та Громадянської воєн. Вони були потужним інструментом пропаганди та агітації.