Патріотизм - одна з основоположних цінностей людського суспільства протягом усіх періодів історичного розвитку. Філософи та політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до своєї Батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, яке закріплювалося століттями розвитку відокремлених етносів.
Державний прапор України - символ патріотизму та національної ідентичності
Визначення та Сутність Патріотизму
Отже, хто такий патріот? Патріот - це той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів батьківщини. Патріотизм - складник системи загальнонаціональних цінностей, основа національної ідентичності, державного будівництва і національної безпеки.
Справжній патріот виховує в собі державотворчі, політичні та громадські цінності. Насамперед він:
- Вірний
- Твердий у рішеннях
- Має сильну волю
- Має залізну дисципліну
- Не цурається рідної мови
Патріотизм - це безкорислива любов та відданість своїй Батьківщині. Бути патріотом значить емоційно переживати за свою приналежність до країни, власного громадянства, рідної мови та традицій.
Історичні Аспекти Патріотизму
У Стародавньому світі ці прихильності здобули ідеологічне втілення. Вагома засада конфуціанської етики (разом із вірністю імператорові Стародавнього Китаю) - любов до своєї країни. Полісний патріотизм тісно пов’язаний із поняттям «громадянство» у Стародавній Греції. Під впливом греко-перських воєн і зіткненням із варварським світом полісний патріотизм поступився панеллінському патріотизму, скріпленому єдиною мовою та культурою.
У середньовіччі патріотизм - насамперед відданість вірі, а також служіння сюзерену, а не любов до своєї країни і народу. Термін «патріотизм» закріпився у словнику європейських країн у 18 ст. Поняття «патріотизм», як і раніше, спиралося передовсім на ідею захисту рідної країни. Проте на Заході з кінця 18 ст., у зв’язку з революційними подіями, воно збагатилося новим змістом.
Патріотами називали учасників війни за незалежність в англійських колоніях в Північній Америці, іспанських колоніях в Латинській Америці, Великої французької революції тощо. Ідея патріотизму ставала першорядною і під час гострих громадянських конфліктів, її використовували у боротьбі за владу люди протилежних політичних поглядів. В умовах розвитку індустріального капіталізму, дефіциту ресурсів, формування національних держав та колоніальних імперій патріотична риторика посіла на державному рівні особливе місце у зв’язку з масовим призовом до військ для ведення війн, котрі майже не припинялися.
Патріотична пропаганда, що велась через інститути масової комунікації, сприяла формуванню національної ідентичності, забезпечувала лояльність армійських новобранців. Більшість із цих солдат були селянами з традиційним світоглядом, відірваними від своїх локальних спільнот. Національний патріотизм, на думку Е. Гобсбаума, був одним із головних засобів створення національних держав.
Трансформація Патріотизму в Сучасних Умовах
У процесі демократизації та глобалізації світової спільноти патріотизм трансформується у прихильність до нації-держави, що включає в себе усвідомлення етнокультурних та етноконфесійних відмінностей населення країни. Основоположною умовою утвердження такої форми патріотизму є наявність високої політико-правової культури, домінування державних політико-культурних цінностей над етнокультурними та етноконфесійними. Через концепт патріотизму відображається розуміння існуючого політичного режиму в країні і ставлення до способу організації політичного та соціально-економічного життя з погляду ефективності його функціонування в інтересах більшості населення.
Актуальність патріотичного виховання у період незалежності зумовлюється процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічності патріотичні ідеї покликані сприяти цілісності та соборності країни. У процесі суспільного розвитку патріотизм наповнювався різним соціальним, національним та класовим змістом, мобілізовуючи соціальні практики в різних ідеологічних формах: релігійних, класових, революційних, націоналістичних, громадянських.
Ідея патріотизму ставала першорядною і під час гострих громадянських конфліктів, її використовували у боротьбі за владу люди протилежних політичних поглядів. Значення патріотизму зростає в критичних ситуаціях історичного розвитку: під час війни, загострення соціальних конфліктів, на фоні революційних рухів, боротьби за владу, природних катаклізмів.
Форми Патріотизму
Етнічний патріотизм (націоналізм) притаманний етносам насамперед у період утворення національних держав. Бути патріотом означало говорити мовою своєї етнічної спільноти, сповідувати її релігію і традиції. У крайніх формах етнічний патріотизм може вироджуватись у ксенофобію та шовінізм.
Громадянський патріотизм базується на громадянській ідентичності (єднання політичних націй за принципом «землі»). Бути патріотом означає мати активну громадянську позицію, дотримуватись вимог закону, виконувати свій конституційний обов’язок, нести відповідальність за політичну і соціальну стабільність, міжетнічну згоду та міжконфесійне взаєморозуміння.
Ю. Ґабермас представив ідеї громадянського патріотизму в нормативній моделі «конституційного патріотизму». Згідно з цією моделлю, громадяни держави пов’язані між собою через прийняття демократичних цінностей і прав людини.
Патріотизм в Українській Історії
Система освіти українського козацтва 16-18 ст. засновувалася на принципах народності, демократизму, гуманізму. Патріотизм, готовність віддати життя за свободу країни, чесність, взаємодопомога вважалися найвищими якостями у школах запорізьких козаків. Т. Шевченко, І. Франко, М. Драгоманов, Б. Грінченко, В. Липинський, М. Грушевський, І. Липа (1865-1923) та ін. розвивали патріотичні ідеї у зв’язку з проблемою національного визволення України.
Патріотичні ідеї були засадничими у націоналістичній думці 20 ст. в ідеологів т. зв. інтегрального націоналізму, насамперед Д. Донцова, М. Сціборського. Одним із пріоритетних у радянській ідеології було положення про історичну місію робочого класу в будівництві справедливого безкласового соціалістичного суспільства. Відповідно в УРСР, що перебувала в складі СРСР, поширювалася класова, а водночас і революційна форма патріотизму: «радянський патріотизм», «соціалістичний патріотизм».
Як Проявляється Патріотизм Сьогодні
Дія, яка спрямована на зміни. І розпочати ці зміни потрібно з себе. В першу чергу необхідно поважати себе та інших, вміти відповідати за свої слова та вчинки. ВАЖЛИВО не забувати, що ти представник своєї нації! Ти і є країна. Бути патріотом своєї держави - це означає не просто шукати задоволення в тому, «щоб бути українцем», а в тім щоб з честю та гордістю носити ім’я Українця. Звісно це не означає, що не потрібно ненавидіти тих хто не є українцем. Ні! Патріотизм не має приносити руїну. Тільки об’єднавшись в єдине ціле, ми зможемо піднести культурний і економічний рівень своєї України. Ми є не тільки патріотами, а й творцями нової історії. Історії без трагічних та сумних дат. Історії з чистим та світлим майбутнім. Достатньо лише любити всім серцем землю на якій ми живем.
Ніколи не може бути патріотом той, хто не знає і не поважає символів своєї держави. Бо патріот - це не тільки той, хто добре знає історію і культуру держави. Це той, хто прославив її науковими відкриттями, хто береже кордони України, хто оспівує її в піснях і віршах, хто щоденно невтомно працює для зміцнення своєї держави, для щастя свого народу, хто готовий віддати життя за світле майбутнє України, той, хто молиться за кращу долю нашої неньки України.
Пам'ятка «Правила українського виховання»:
- Будь свідомим громадянином України, гордим, що ти українець. Поважай і люби свій народ, свою землю, історію й культуру.
- Дорожи честю української символіки, знай Гімн України і достойно його виконуй. Шануй пам'ять своїх предків і тих, хто впав у боротьбі за волю України.
- Люби своїх братів, сестер, поважай старших. Підтримуй українські звичаї і традиції своєю участю в них. Виховуй себе ввічливим, культурним, грамотним і сильним.
- Гідно поводься у громадських місцях, на вулиці, не забувай, що ти представник української нації. Поважай культуру, звичаї і мову наших народів.
Критика Патріотизму
Відповідно до конструктивістських теорій (Дж. Кейтеб, Б. Андерсон та ін.) патріотизм розглядається як політико-ідеологічний конструкт, цілеспрямовано сформований елітними групами через механізм винаходу традицій. На думку американського вченого Дж. Кейтеба (народився в 1931), патріотизм - це самоідеалізація, груповий нарцисизм, готовність вмерти або вбити за абстракцію, плід уяви. Ця форма побудови відносин у групі сприяє захисту і процвітанню релігійного фундаменталізму, сепаратизму, етнічної гордості, передбачає наявність ворогів, постійно підтримує міф про реально існуючу загрозу, породжує колективну форму самозамилування і суперечить загальнолюдській моралі.