Гноми - це збірна назва карликових підземних жителів з міфології та фольклору народів Європи. Традиційно гномам приписується мудрість, знання ковальства та шахтарства, охорона підземних скарбів. У різних народів ці істоти мають різні назви. В германських народів вони відомі як дверги, цверги чи дворфи.
Назва «гном» була запроваджена алхіміком Парацельсом у XVI ст. Англійське «дворф» (dwarf) походить від староанглійського dweorg чи протогерманського *đwergaz. У давній скандинавській мові воно виглядало як dvergr, в давньоверхньонімецькій - twerg. Імовірно, вони утворені від індоєвропейського кореня *dheur-, що означає «збиток», або *dhreugh, спорідненим з англійським dream - «сон», «мрія» чи німецьким trug - «обман».
Слово «гном», як вважається, походить з грецької мови і виникло в XVI столітті як похідне від gēnomos (грец. γη-νομος, досл. «житель землі»). Також існує гіпотеза про походження слова від «гносис» (грец. γνώσις), що з грецької мови означає «знання». За нею, Парацельс ввів слово «гном» тому, що гноми знають і можуть відкрити людині точне місцезнаходження прихованих в землі металів.
Міфологічні уявлення про гномів відомі передусім з поетичної та прозової Едди (XIII ст.). З гномами там ототожнюються чорні ельфи, жителі Світу чорних ельфів. Пророкування вельви пояснює походження гномів від крові Бріміра та кісток Іміра, обидва з яких вважаються іменами велетня Іміра, з тіла котрого утворився світ.
Прозова Едда описує, що гномами стали опариші, котрі завелися в тілі Іміра, коли той помер. Бог Одін перетворив частина опаришів на гномів, а частину - на світлих ельфів. Гноми стали майстерними ковалями, що обробляли метали й дорогоцінне каміння, виготовляли коштовності, в тому числі для богів. Поетична й прозова Едди містять понад сотню імен різних гномів.
У поетичній чотирьом з них (Нордрі, Судрі, Аустрі та Вестрі) приписується підтримка неба в різних сторонах світу. У фольклорі германських народів гноми відомі під різними назвами: дворфи, цверги, дверги, кобольди. Зазвичай вони описуються ростом з дитину, але наділеними надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди.
Гноми надзвичайно образливі й примхливі. У надрах землі вони зберігають скарби - коштовні камені й метали; вони майстерні ремісники, можуть виковувати чарівну зброю й інші предмети. Загалом - це добрий і працьовитий народ, але гноми не люблять людей за зазіхання на свої скарби. Вони ховаються в глибоких гірських печерах, там побудовані ними підземні міста і палаци.
Сучасний образ казкового гнома багато в чому визначений творчістю братів Грімм, які в 1812 році випустили «Дитячі і домашні казки». У сучасних фентезійних творах для позначення істот, що відповідають фольклорним гномам, існує два слова - «гном» (англ. gnome) і «дворф», дослівно «карлик» (англ. dwarf, також англ. dwarve), введене Джоном Толкіном. Залежно від конкретного твору, це можуть бути як синоніми так і назви різних істот.
У творчості таких письменників як Нік Перумов, настільних іграх як Dungeons and Dragons, гноми і дворфи є різними істотами, хоч зазвичай і схожими зовні.
Гноми в Хазад-думі
Гноми у творчості Толкіна
Гноми (в українському перекладі - ґноми) (англ. Dwarves, одн. Dwarf, букв. «карлики»; самоназва Кгазад) - раса у легендаріумі Джона Роналда Руела Толкіна, один із Вільних народів Середзем'я, що була створена валаром Ауле. Ця раса була малочисельною і повільно розмножувалася.
Ельфи і багато хто з людей вірили в те що гноми виходять з каменю, що не відповідало дійсності. Це можна пояснити тим, що жінок серед ґномів було дуже мало, вони рідко виходили на поверхню і мало чим відрізнялись від молодих гномів - чоловіків. Жінки гномів, як правило, любили один раз і не завжди виходили заміж, оскільки нерідко мріяли про тих за кого не могли вийти, а на інших і дивитись не стали. Чоловіки теж більше люблять роботу, ніж сімейний затишок.
Також ельфи були впевнені, що після смерті гноми перетворюються на камінь, але самі гноми були впевнені, що їхні душі відходять у окремі зали Чертогів Мандоса, де їх творець Ауле готує для них іншу долю після смерті. Крім свого загальновідомого імені гноми мали друге потаємне і крім весторна говорили своєю важковимовною мовою кгуздул, якої не вчили нікого з сторонніх і серед чужинців лиш лічені одиниці знали її.
У «Багряній Книзі» з неї фігурують лише географічні назви гір біля Морії названі Ґімлі своїм друзям та його бойовий клич у битві при Горнбурзів «Барук Кгазад! Відповідно до «Сильмариліону», Ауле дуже хотів побачити прихід в Арду Дітей Ілуватара (ельфів і людей), а тому, не дочекавшись цього, він створив із каменю власних створінь, котрі, одначе, не мали власної волі та розуму.
Побачивши неприродність свого творіння, Ауле прийшов до Ілуватара із вибаченнями та вирішив знищити свої створіння, але вони раптово почали просити зжалитися над ними. Еру Ілуватар пожалів Ауле та його створінь, і вдихнув життя у кам'яних створінь, вони й стали гномами. Тим не менш, Еру наклав певні обмеження: гноми мали заснути і пробудитися тільки після того, як в Арді з'являться його першонароджені - ельфи. Ауле приспав сімох Праотців Гномів у різних печерах.
Кланы гномів
- Довгобороди або ж Народ Дуріна (англ. Longbeards), які населяли місто - державу Кгазад-Дум (у перекладі з кгуздула Палаци Народу Кгазад) в Імлистих горах. У Війні Останнього Союзу (3429 - 3441 рр. Другої Епохи) гноми цього клану бились на боці елдарів та дунедайн.
- Вогнебороди (англ. Firebeards), які заснували місто Ноґрод у Синіх горах. Коли в кінці Першої Епохи місто було зруйноване ці гноми переселились у Кгазад -Дум. Після 1981 р. Т. Е.
- Широкозади (англ. Broadbeams), які заснували місто Белеґост у Синіх горах. Коли в кінці Першої Епохи місто було зруйноване ці гноми переселились у Кгазад - Дум. Після 1981 р. Т. Е.
- Залізноруки, Жорсткобороди, Чорноволоси та Камененоги жили на сході Середзем'я в горах Орокарни (Червоні).
У Війні Останнього Союзу (3429 -3441 роки Другої Епохи) ці клани гномів, найімовірніше, бились на боці Саурона. Також деякі вигнанці з роду Залізноруків. Всі сім кланів гномів відрядили війська на війну з орками Імлистих Гір (2793-2799 рр. Т.
Малі гноми
Малі гноми (англ. Petty - drawres; на синдарині - Nibin - nogrim) - нащадки мешканців Ноґрода і Белеґоста, вигнані з цих міст за непокору та лінь. У Белеріанді вони з'явились до повернення Морґота, оселившись у печерах Нарґотронда (або як вони називали його Нулкіздін). Згодом вони змаліли ростом.
До зустрічі з Великими гномами елдари не знали хто вони і вбивали їх як диких звірів. Проте згодом дали Малим гномам спокій. Гноми Синіх гір зневажали своїх малих родичів і допомогли Фінроду Фелаґунду вигнати їх з Нарґотронда, де вони будували підземне місто для нолдорів. Новою домівкою малих гномів став пагорб Амон - Руд посеред рівнини Талат - Дірнен. До кінця п'ятого століття Першої Епохи малі гноми вимерли. Останніми представниками цього роду були Мім та двоє його синів Кгім та Ібун.
Ґноми мали багато королівств, але завжди було одне головне королівство, в якому мешкав клан Довгобородів (головний з семи Кланів) та їх ватажок, який був верховним королем ґномів і звали його Королем Народу Дуріна; але його житло змінювалося протягом часу, з різних причин він переміщався то в одне місце, то в інше.
Одне з найсильніших королівств Довгобородів в Третю Епоху існувало в Залізних Пагорбах. Засноване Грором після відходу гномів з Сірих гір, воно стало одним з наймогутніших, і було єдиною перешкодою в планах Саурона щодо проникнення в Анґмар, руйнування Імладріса і Мітлонда, удару в тил Ґондору та Рогана. У Війні Орків і Гномів, гноми Залізних Пагорбів зіграли важливу роль - в битві за Азанулбізар Грор послав свого сина Наїна, і той прибув до важливий момент бою, привівши з собою свіже підкріплення на допомогу основному війську гномів, змінивши хід битви в їх користь.
Крім того, відомо королівство гномів в горах Ереду Луїн (Блакитні гори), з містами Ноґрод і Белеґост, які існували в Першу Епоху аж до Війни Гніву. Ґноми Ноґрода і Белеґа частково брали участь в Битвах Белеріанда. Під час битви Нірнает Арноедіад гноми Белеґа на чолі з їх королем Азагхалом брали участь в битві.
Після того, як Тінґол отримав Сільмарілл, він дав його гномам Ноґрода, щоб ті вставили його в намисто Науґламір. Але гноми, побачивши красу Сільмарілла, забрали його для себе, вбивши Тінґола, а також майже повністю знищивши Менеґрот в Битві Тисячі Печер. У Ноґрод любив приходити Еол Темний Ельф, а також його син Маеґлін.
Після довгих років поневірянь гномів Еребора на чолі з Торіном Дубощитом, вони влаштувалися в новій підгірської фортеці, знову стали селитися у Синіх Горах (Еред-Луін). Багато імен гномів Толкін запозичив з скандинавської міфології. У цьому легко переконатися прочитавши Старшу Едду.
Цікаво, що ім'я «Ґандальф» (Gandalf) в цьому епосі належить не тільки Ґандальфу, а й ґному.
Садові гноми: Історія виникнення
Історія виникнення садових гномів йде в далекі-далекі часи. Інша легенда свідчить, що садові гноми «народилися» в Тюрінгії (східна Німеччина). За повір'ями місцевих селян, збираючи хмиз у лісі, вони частенько з ними зустрічалися і після кожної такої зустрічі у селян наступала світла смуга в житті - все вийшло, всюди їх супроводжували везіння і удача. І щоб залучити до свого дому фортуну «штучно», вони вирізали фігурки гномів з дерева, і «поселяли» їх в саду або біля своїх будинків.
А в англійському Корноуеллі (практично до самого початку XIX ст.), рудокопи вірили, що поруч з ними в штольнях трудяться, живуть під землею, маленькі чоловічки. Робочі розповідали, що нібито чули звуки, які нагадували удари кирки об кам'яні породи. Спочатку гноми виглядали тільки як маленькі старички, з довгою, сивою борідкою, що живуть під землею.
Але з появою казок братів Грімм, В. Гайфа, Е. Гофмана, створився більш узагальнений образ. Свій тріумфальний хід по світу садові фігури почали з містечка Гревенрода. «Батьком» маленьких чоловічків по праву вважається Філіп Грібель. Кажуть, що якось, заблукавши в лісових хащах, він забрів на рудникову штольню.
Трудяги, як раз закінчували вахту, вивели його до дому. По дорозі вони розповідали неудачливому майстру кераміки дивовижні історії про жителів підземного містечка. Цей головний убір дозволяв шахтарям, в погано освітленому приміщенні наглядати один за одним і, в той же час, був своєрідним захистом від гніву «гірських духів», які «ніяк не хотіли віддавати своє добро».
Садові гноми
Як результат цієї зустрічі - у продажу масово з'явилися фігурки гномів в червоних, гострих капелюшках. Слідом за Німеччиною, гномики переселилися до Франції, Великої Британії. Первинно фігурки Грібель в Англію завіз сер Чарльз Ісхем (в середині XIX ст.), Який увірував в їх магічний захист.
Сучасні гномики (завдяки діснеївським мультфільмам) виглядають набагато симпатичніше своїх попередників - у них приємні, тямущі особи, у кожного гнома є своє улюблене заняття. Хтось любить риболовлю, комусь подобається грати на інструменті (музичному), ну а хтось хоче просто «полінуватися» і повалятися на травичці. Найчастіше, виготовляються з полімеру, гіпсу, каменю, дерева та ін. матеріалів.
У народі кажуть, що поки господарі вночі відпочивають, працьовиті гноми оживають і починають в саду активно працювати. Учасники фронту, в основному жителі Франції та Італії, стверджували, що люди «безсовісно і нещадно, експлуатують працю цих бідних маленьких істот». Пізніше в мережі з'являлися фотографії подорожуючих гномів, відпочиваючих десь на пляжі або підкорюючих гірські вершини.
Іноді це «полювання» набувало зовсім «нездорової» форми. У 2008 році був заарештований француз, за те, що він викрав понад сто сімдесят гномів. Інтерес до садових статуеток то падає, то зростає. Ми ж пам'ятаємо, що гноми завжди приносили і приносять удачу.
Декоративні гноми - завжди безпрограшний варіант на вашій ділянці. Вони добре виглядають біля клумб і доріжок, дерев'яних лавок або плетених огорож.
Скандинавські новорічні гноми
Скандинавские новогодние гномики - это маленькие сказочные существа, которые живут в скандинавских странах. Они имеют большой нос, длинную бороду и любят делать добрые дела. Гномики обычно носят красные колпаки и имеют большую любовь к сладостям.
Вы наверняка видели в магазинах с новогодними украшениями забавных гномов в шапочке, натянутой до самого носа. Эти новогодние гномы имеют свою историю. Скандинавские новогодние гномы являются популярными игрушками для детей и взрослых. Они не только украшают дом, но и создают атмосферу праздника и волшебства.
Эти игрушки могут быть сделаны из разных материалов, включая дерево, ткань, пластик и даже металл. Но кто такие скандинавские гномы и почему они так популярны в странах Скандинавии на Рождество? Почему им нельзя посмотреть в глаза и они их прячут?
Поскольку гномы к нам пришли из скандинавского фольклора, то нужно знать, как же зовут их на родине. Ниссе - это имя связано с именем Николая Чудотворца. Вообще слово «ниссе» происходит от старинного датского имени - Нис или Нильс. А нам это имя неплохо знакомо из сказки про Нильса!
В целом, взаимосвязь довольно логична и не вызывает сомнений, но наверняка никто не знает. Скандинавские гномы считаются хранителями домов. «Настоящие» ниссе имеют рост не выше ребенка 10 лет и носят красные шапочки с острым верхом.
Они вызывают положительные эмоции, забавные и милые коротышки. В Скандинавии принято считать, что ниссе живут или в самом доме, в укромном уголке, или под ним, и охраняют всех, кто в нем обитает. В Швеции у гномов другое имя - Tomte. В Норвегии они называются так же - ниссе, а у финнов есть свой гном с именем Tonttu.
Понемногу остальная часть Европы стала перенимать традицию иметь в доме гнома-покровителя, и фигурки появились в продаже в нашей стране. Обычно гномов-ниссе изображают без лица - его скрывает колпачок, который натянут до самого носа и из-за него не видно, что за скромняга не выдает себя.
Существует предание, по которому гномы были кузнецами, мастерами, жившими в подземных городах и много работающими. Известно, что гномы предпочитают оставаться под землей и не выбираться на поверхность. К людям они осторожны, но когда нужно пополнить съестные припасы, они все же выбираются к человеку.
Скандинавський гном
Интересно то, что гномы с первого взгляда практически такие же, как люди. Но одна из скандинавских легенд сообщает нам, что у гномов треугольные зрачки, и если человек заглянет в глаза, то сразу поймет, кто перед ним. А гномы любят оставаться инкогнито. Чтобы люди не догадывались, кто перед ними, гномы придумали натягивать свой колпачок до самого носа, скрывая глазки.
Домовой. Рождественский. Церковный. Корабельный. Лесной. Конечно, выбор гнома связан с родом деятельности человека. Помимо прочего, интерьерный гном - отличное дополнение ко всему разнообразию рождественского декора. Многие встречают в магазине ниссе и не знают, что это не просто сувенирный гном, а и оберег для дома.
Но теперь вам известна история, и вы будете знать, какого заботливого друга приобретаете. Вся новогодняя подарочная упаковка доступна в новогоднем каталоге интернет-магазина Еврогифт в Хабаровске по низким ценам. Вы всегда можете сделать заказ и оплатить его в интернет-магазине Еврогифт.