Твір "Тев'є-молочар" Шолом-Алейхема є визначним явищем єврейської літератури, що викликає захоплення багатьох поколінь читачів, режисерів та акторів. Кожне покоління по-своєму бачить і сприймає події, описані письменником. Шолом-Алейхем, життєрадісний філософ, товариш знедолених і скривджених, прийшов у єврейську літературу саме тоді, коли це було необхідно.
Шолом-Алейхем
Ніхто не був так потрібний народу, як він. Це були тяжкі часи в житті єврейського народу: давались взнаки принизливі обмеження в правах, сумні події погромів, усіх турбувала «межа осілості». Тоді в одній із повістей і прозвучали слова незнищенного життєлюбця: «Ви знаєте, що автор цієї повісті за своїм характером меланхолік і віддає перевагу смішним історіям над сльозливими. Автор прощається з вами, добродушно сміючись і бажаючи вам, щоб і євреї, і всі люди на землі більше сміялись, ніж плакали. Сміятися корисно. лікарі радять сміятися». Це девіз, програма, декларація!
Загальна характеристика твору
Автор: Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабинович)
Рік написання: 1894-1914
Рід: епос
Жанр: новелістична повість
Напрям: реалізм
Тема: розповідь про трагічні події в житті єврейського народу в першому десятилітті ХХ ст.
Ідея: зображення стійкості людського духу перед обличчям життєвих негараздів. Головна ідея: показ “маленької” людини з народу, показ невичерпності і сили народного гумору
Філософські проблеми, які письменник вирішує у творі не являються вселенськими. Але вони розкривають цілий світ мудрості через звичайні побутові теми: мир і злагода у великій сім’ї; як вдало видати заміж дочок; як побільше заробити грошей, від яких залежить існування родини.
Сюжет та композиція
Весь твір складається із серії новел, поєднаних головним персонажем - Тев'є. Це колоритні монологи Тев'є в уявній розмові з Шолом-Алейхемом у різний час. Попри новелістичну структуру твору, "Тев'є-молочар" вирізняється композиційною стрункістю, послідовним внутрішнім і зовнішнім зв'язком між окремими новелами і широким функціональним навантаженням кожної з них.
Головний герой - Тев'є, на початку твору розповідає, що він та його сім'я, у якій підростало сім дочок, жили дуже бідно. Усе змінила одна пригода, коли Тев'є допоміг двом багатим жінкам, які заблукали у лісі, дістатися додому. Отримавши від них гроші та корову, Тев'є з дружиною Голдою вирішили купити ще одну корову та продавати молочні продукти. Їхнє життя покращало, але доля піднесла подружжю нові випробування, бо дочкам прийшла пора виходити заміж.
Експозиція. Тев'є розповідає про своє життя та сім'ю.Зав'язка. Зустріч Тев'є з двома жінками, яких він врятував з біди і отримав від них в нагороду гроші та корову.Розвиток дії. Після того, як Тев'є всміхнулася доля, він сяк-так домігся чогось у житті. Пригода з Менахем-Мендлом. Сватання Цейтл - найстаршої дочки Тев'є. Доля другої дочки - Годл. Хава, третя дочка, тікає з дому. Трагічне кохання Шпринці, четвертої дочки Тев'є. Смерть Голди - дружини Тев'є. Бейлка, його найкрасивіша дочка, виходить заміж за багатія, який хоче відправити Тев'є до Палестини.Кульмінація. Тев'є, як і усіх інших євреїв, виганяють з села.Розв'язка. Тев'є прощає Хаву.
Проблематика твору
Життя не щадить Тев’є та його дочок. Помирає дружина Тев’є Голда. А в довершення усіх злиднів євреїв виселяють за царським указом з їх рідного села, за «межі осідлості». Тев’є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі.
Старша Цейтл, не бажаючи пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Вольфом, одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухот. Інша дочка Тев’є - Годл закохується в революціонера Перчика і вирушає разом з ним на заслання у Сибір. Хава, порушивши заповіти батьків, виходить заміж за неєврея, писаря Федька, та приймає християнство.
За традиційними юдейськими уявленнями, така дочка вважалася померлою і за нею мали справляти траур. Але на самоті Тев’є спадає думка: «А що таке єврей і не єврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А якщо вже створив і тих, і інших, то чому вони мають бути отакі роз’єднані, чому повинні ненавидіти один одного?..» Дочка Шпринця, закохавшись у багатого, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Трагічно складається і доля сумирної Бейлки, яка виходить заміж за нелюбого багатія, аби забезпечити батькові старість.
Філософські проблеми: Життя і смерті, віри, сенс буття, щастя, багатство й бідність, національність. Тев'є вірить у Бога й покладається на нього у всіх своїх справах; хоча інколи дорікає йому за ті випробування, які він йому посилає; ставить йому «незручні запитання».
Морально-етичні проблеми: Уявлення про хороше й погане, правильне й неправильне, добро і зло. Ставлення до далеких родичів і до всіх євреїв як до близьких, до рідних; вияв гостинності; прощення провин та ін.
Психологічні проблеми: Ставлення до інших, до різних подій і неприємностей, до дотримання іншими норм поведінки. Тев’є за свої послуги просить мало й щиро радіє з того, що його високо цінують; думає, як не шокувати дружину відмовою від пропозиції м’ясника; з розумінням ставиться до вибору дочок.
Дочки Тев'є чинять інакше, ніж робили батьки і діди: поривають зі старим, йдуть назустріч новому. Вир нового життя часом просто незрозумілий і лякає Тев'є, проте, чоловік знаходить в собі достатньо сил все це пережити. Найболючішим для нього був наказ урядника виселитися з села, хоч тут жили колись усі його предки. Та Тев'є не впадає у відчай, він ніколи не схилиться перед труднощами, кривдами, злигоднями.
Образна система
"Тев’є-молочник" головні герої: Тев’є, Голда, Цейтл, Голд, Хава, Шпринця, Бейлка
Головний герой - Тев'є, на початку твору розповідає, що він та його сім'я, у якій підростало сім дочок, жили дуже бідно. Хто з героїв повісті є головним, другорядним, епізодичним? А кого можна вважати збірним образом єврейського народу?
Центральний персонаж вистави - Тев’є-молочар - надзвичайно цілісний образ. Батько п’ятьох доньок мріє про те, щоб доля була прихильною до них та обігріла їх своїми найтеплішими променями. Але Бог, з яким Тев’є по-своєму і не без притаманної йому іронії так часто спілкується, хоче іншого.
Шлях Тев’є - шлях страждань, помилок і прозрінь. Надзвичайно глибокий, філософський зміст, із витонченим гумором і дотепно соковитими афоризмами створює трагікомічний жанр вистави, у якій міцно переплелися і сміх, і сльози, і любов.
Гумор у творі
Повість Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» сповнена оптимізму та доброти, хоч і зображує важке життя Тев’є і його родини. У монологах головного героя є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю.
Саме «Тев’є-молочар» - вистава, де крізь сльози лунає сміх, де є місце гумору й дотепу. Ви смієтеся і плачете над долею героїв і тільки потім розумієте, що тепер інакше ставитеся до життя.
У виставі «Тев’є-молочар» розкрито теми, близькі нам усім: щастя, кохання, пошук Бога і свого місця у цьому шаленому світі. Тут удосталь і сміху, і сліз, і злету щастя, і жаху трагедії - трагедії не лише єврейського народу (століттями зневаженого та гнаного звідусіль, проте нескореного, відданого своїм національним традиціям і.
Вистава у виконанні талановитих акторів стала твором вищого пілотажу. Разом із залом сміялася над яскравими жартами, разом із залом тамувала подих у трагічні моменти вистави. Відчувалася присутність важливості і актуальності того, що відбувається на сцені,- як для акторів, так і для глядачів. Три години проминули як одна мить. Актори грали виставу так, ніби це сповідь.