Повість Шолом-Алейхема "Тев'є-молочар" - це глибокий і багатогранний твір, що розкриває трагічні події в житті єврейського народу в першому десятилітті ХХ століття. Водночас, вона сповнена оптимізму та доброти, незважаючи на важке життя головного героя та його родини. У монологах Тев'є є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю.

Шолом-Алейхем

Шолом-Алейхем

Основні аспекти твору

  • Автор: Шолом Алейхем (Шолом Нохумович Рабинович)
  • Рік написання: 1894-1914
  • Рід: епос
  • Жанр: новелістична повість
  • Напрям: реалізм

Тема та ідея

Тема: розповідь про трагічні події в житті єврейського народу в першому десятилітті ХХ ст.

Ідея: зображення стійкості людського духу перед обличчям життєвих негараздів. Головна ідея - показ “маленької” людини з народу, показ невичерпності і сили народного гумору.

Сюжетні лінії та долі дочок Тев'є

Життя не щадить Тев’є та його дочок. Помирає дружина Тев’є Голда. А в довершення усіх злиднів євреїв виселяють за царським указом з їх рідного села, за «межі осідлості».

Тев’є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі. Старша Цейтл, не бажаючи пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Вольфом, одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухот. Інша дочка Тев’є - Годл закохується в революціонера Перчика і вирушає разом з ним на заслання у Сибір. Хава, порушивши заповіти батьків, виходить заміж за неєврея, писаря Федька, та приймає християнство. За традиційними юдейськими уявленнями, така дочка вважалася померлою і за нею мали справляти траур. Дочка Шпринця, закохавшись у багатого, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Трагічно складається і доля сумирної Бейлки, яка виходить заміж за нелюбого багатія, аби забезпечити батькові старість.

Музей Шолом-Алейхема

Музей Шолом-Алейхема в Переяславі

Проблематика твору

Філософські проблеми, які письменник вирішує у творі не являються вселенськими, але вони розкривають цілий світ мудрості через звичайні побутові теми:

  • мир і злагода у великій сім’ї;
  • як вдало видати заміж дочок;
  • як побільше заробити грошей, від яких залежить існування родини.

Основні проблеми твору:

  • Філософські: життя і смерті, віри, сенс буття, щастя, багатство й бідність, національність.
  • Морально-етичні: уявлення про хороше й погане, правильне й неправильне, добро і зло.
  • Психологічні: ставлення до інших, до різних подій і неприємностей, до дотримання іншими норм поведінки.

Тев'є вірить у Бога й покладається на нього у всіх своїх справах; хоча інколи дорікає йому за ті випробування, які він йому посилає; ставить йому «незручні запитання». Тев'є за свої послуги просить мало й щиро радіє з того, що його високо цінують; думає, як не шокувати дружину відмовою від пропозиції м’ясника; з розумінням ставиться до вибору дочок.

Образна система твору

Головні герої:

  • Тев’є
  • Голда
  • Цейтл
  • Годл
  • Хава
  • Шпринця
  • Бейлка

Тев'є - головний герой твору, в образі якого уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи на всі злигодні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму й життєвої сили. Тев'є весь час працює, він фізично й морально здоровий, життєлюбний. Тев'є - батько сімох дочок, у кожної з них своя доля. Вони покидали гніздо Тев'є, і це лишало болісні карби на його серці. Тев'є тяжко переживає і смерть дружини.

Тев'є-молочар

Тев'є-молочар

Письменник підкреслює почуття людської гідності у Тев'є, описує його чесну працю, мудрість, вміння вирішувати різні проблеми. З українськими селянами Тев'є жив у мирі, часто приходив на допомогу, давав мудрі поради. В його монологах каскади цитат з єврейських священних писань, але він перефразовує їх своєю життєвою, а не книжною мудрістю, по-своєму їх коментує. Наводить він і чимало єврейських і українських прислів'їв та приказок. Він дає поради донькам, але й доньки вчать його. Тев'є простакуватий, але водночас шляхетний, добре розуміє людей, цінує красу природи, ніколи не йде проти совісті, порядний, мудрий, працьовитий, дбає про родину і любить її, веселий, ніколи не втрачає надії.

Цитати Тев'є:

  • "...був я, значить, тоді, з ласки божої, серед бідняків бідняк, тричі на день подихав з голоду разом із жінкою і дітьми. Працював я тяжко, як віл, возив колоди з лісу на вокзал, повні вози, хочете - вірте, хочете - не вірте, за два злоти на день, та й то не щодня мав цей заробіток..."
  • "Ви, може, думаєте, я дуже близько взяв до серця те, що втратив свої грошенята? Повірте, що ні! Ми ж знаємо, як сказав Господь у святому письмі: "Срібло і золото мені належить",- гроші - це ніщо, грязь! Головне - людина, тобто, щоб людина була людиною"
  • "Що я, маленький хробачок, який плазує тут по землі, важу проти бога, щоб хизуватися перед ним своїм дурним розумом і давати йому поради, як правити божим світом?"
  • "Тев'є, однак, людина, яка вміє підтримувати жарт. Чорта пухлого в мене дізнається хто-небудь, що діється в моєму серці!"
  • "Але ж Тев'є не баба. Я додержуюсь такої думки, що гнів - це найважчий гріх"
  • "Добре поплакав я тільки один раз, коли моя Голда, хай царствує, лежала на землі, і ще один раз я досхочу наплакався, коли Годл поїхала до свого Перчика, а я лишився на вокзалі сам-один із своєю конякою... І, може, ще разів зо два траплялось, що я трохи, як то кажуть, пускав сльозу, а більше не пригадую, щоб мав звичку плакати."

Голда - дружина Тев'є. Турботлива, любляча, вважає за щастя заможне життя, а не шлюб у любові; дуже релігійна, тому не може простити Хаві її зраду вірі. Тев'є побоюється Голду, хоч і вважає себе розумнішим за неї.

Цитати Голди:

  • "Моя дружина, дай їй боже здоров'я, зразу побачила, що я хильнув, і добре нам'яла мені чуба"
  • "А до того ще є в мене дружина, як то кажуть,- на болячці прищ. Вона мене точить, спокою не дає, щоб я їй одно тільки сказав, чого це така хапанина, такий поспіх. Ну спробуйте, поясніть дурній бабі, що горить! Я мусив задля згоди в сімействі встругнути їй брехню, велику, нечувану і страшну, вигадати якусь спадщину, багату тітку з Єгупця, нісенітницю, аби вона дала мені спокій"
  • "Але ж Тев'є не баба. Я додержуюсь такої думки, що гнів - це найважчий гріх"
  • "Померла моя Голда, царство їй небесне. Була жінка проста, без хитрощів, не заносилася високо, але велика праведниця."

Цейтл - найстарша дочка Тев'є, яку хотіли віддати заміж за багатого і старого вдівця. Цейтл вдалося вмовити батька не робити цього, адже вона кохала кравця Мотла. Дівчина вийшла за нього заміж і була щаслива, хоч жили вони бідно. Цейтл була названа на честь Голдиної бабки.

Цитати про Цейтл:

  • "Подружжя, хвалити бога, живе собі щасливо: він кравцює, ходить у Бойберику з однієї дачі на другу брати роботу, а вона день і ніч в ярмі, варить і пече, пере білизну, маже хату, воду носить. Насилу стягаються на шматок хліба. Якби я не приносив їм іноді трохи сиру й масла, іноді кілька копійок, було б зовсім погано. А поговоріть з нею, то вона каже, що їй, нівроку, добре, краще бути не може, аби, каже вона, її Мотл був здоровий..."
  • "Ось, наприклад, моя старша дочка, Цейтл, закохалась у кравця Мотла-жилетника. Хіба я щось маю проти нього? Щоправда, він проста людина, не дуже-то розуміється на друкованому, але що поробиш? Адже цілий світ, як ви кажете, не може бути освічений! Зате він чесний чолов'яга і працює, бідолаха, до сьомого поту. Вона вже має з ним, побачили б ви, нівроку, повну хату пуцьверінків, і обоє вони добре поневіряються "в багатстві і пошані". А поговоріть з нею, то вона вам скаже, що їй, нівроку, так добре - краще не може бути."

Мотл-жилетник - кравчук з Анатівки, який покохав Цейтл і якось наважився зізнатися Тев'є, що вже давно вони з дівчиною дали одне одному слово, що поберуться. Тев'є мріяв віддати Цейтл за багача, але дав згоду на шлюб з Мотлом, бо хлопець переконав його у своїх почуттях, до того ж був чесний і працьовитий.

Цитати про Мотла:

  • "Я вам хотів розказати, що я кохаю вашу дочку, і ваша дочка мене кохає; вже понад рік, як ми дали одне одному слово. Уже кілька разів,- каже він,- я збирався з вами переговорити, але все відкладав на пізніше, поки зберу кілька карбованців, стягнуся на машину, а потім ще приодягнусь як годиться…"
  • "Мотл-жилетник, щоправда, таки кравець, але він досить порядний парубійко, працьовитий хлопець, може прогодувати жінку, а до того чесна людина"
  • "Надумав мій старший зять Мотл-жилетник, кравець з Анатівки, і, не при вас кажучи, раптом, ні сіло ні впало, звалився та й помер! Був дужий, здоровий, і така біда! …дістав сухоти, почав кахикати, кахикав-кахикав, поки виплюнув останній шматок легенів. …Добрий чолов'яга був, хоч і простий, не сильно вчений, але чесний, без хитрощів, любив мою дочку - душі не чув!"

Годл - дочка Тев'є, друга після Цейтл. Закохалася у бідного студента Перчика, що навчав грамоти дітей Тев'є. Після весілля Перчик кудись поїхав, бо займався революційною діяльністю, та за це його посадили у в'язницю.

Цитати про Годл:

  • "Мені самому якось незручно хвалити своїх дітей, але ж я чую, що люди кажуть: "Красуні". І найвдаліша - старша, Годл звуть її; вона друга після Цейтл… Та й вродлива ж, кажу я вам, друга дочка моя, Годл… І як на те, ще й голову має на плечах: пише і читає єврейською і російською мовами, а книжки... книжки ковтає, мов ті галушки"
  • "Мені згадалась, розумієте, ця ж таки Годл, коли вона була ще зовсім крихіткою... немовлям... Я носив її на руках... на руках носив її... Пробачте, пане, що я так... Зовсім, як баба!.. Коли б ви знали, чуєте, яка ця Годл, яка... Коли б бачили, які вона листи пише... Вона в мене ось тут у серці... Глибоко, глибоко... Я навіть не можу вам цього всього змалювати..."
  • "Ну, а про другу дочку, про Годл, мені вам не треба розповідати, ви вже самі все знаєте. Її я втратив навіки! …Почитали б ви листи, які вона мені пише,- вони серце крають. Ведеться їм там,- пише вона мені,- дуже добре. Він сидить, а вона заробляє."

Перчик - син папіросника Перчика, бідний студент, у якого закохалася Годл.

Цитати про Перчика:

  • "Дивує мене тільки ось що: чого тобі, злидареві, так кортить учитися? Правда, лиха година його не взяла, він має на плечах розумну толову, таки дуже розумну голову. Перчик зветься він, цей шибеник. У нього і вигляд, як у перчини. Побачили б ви його - жевжик, маленьке, чорняве, миршаве, але ж премудростей набрався достобіса, а язичок - вогонь і полум'я, сірка і порох"
  • "Одне тільки не подобалося мені: він часто зникав. Говорить проти бога, месії і ще проти декого... Головним чином - проти декого... І плани якісь недоладні, кручені, якісь дивні витівки, все шкереберть, догори ногами."

Хава - дочка Тев'є, третя після Цейтл і Годл. Хава закохалася в представника іншої віри. Батько попереджає доньку, щоб вона трималася від православного писаря подалі, адже кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків. Заради коханого Хава покидає сім'ю, а батько наказує більше не згадувати про Хаву, наче вона померла.

Цитата Хави:

  • "Озивається тоді до мене Хава: - Хто був його батько, не знаю і не хочу знати, для мене всі люди рівні."

Тев'є-молочар: аналіз твору та його актуальність

Екранізації та постановки твору

Класик єврейської літератури Шолом-Алейхем і його легендарний «Тев’є-молочар» викликають захоплення вже не в одного покоління режисерів, акторів і глядачів. Кожне із них по-своєму бачить і сприймає події, описані видатним єврейським письменником.

  • П’єса Григорія Горіна «Поминальна молитва» за творами Шолом-Алейхема за часів СРСР була візитівкою Московського театру Ленком.
  • У Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. К. Саксаганського поставили виставу, написану в трагікомічному жанрі, де крізь сльози лунає сміх, де є місце гумору й дотепу.
  • Постановка вистави «Тев’є-тевель» за п’єсою Г. Горіна «Поминальна молитва» Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка з Богданом Ступкою у ролі Тев’є з грудня 1989-го до 2012 р. викликала захват глядачів.