Мовностилістичні засоби українських байкарів ще дуже мало досліджені. Окремі статті, переважно літературознавчого характеру, та принагідні висловлювання не змінюють становища. А проте байка в розвитку української літератури мала певне значення, зокрема важливою є її роль у збагаченні мови художньої літератури народно-розмовними елементами. Байки більшою мірою, ніж твори інших жанрів, відзначаються певною системою мовних засобів і прийомів слововживання. В цьому розумінні можна говорити про стиль байки.
Леонід Іванович Глібов народився в с. Веселому Подолі на Полтавщині в родині поміщицького управителя. Закінчив Полтавську гімназію та Ніжинський ліцей вищих наук. Працював учителем, був редактором газети "Черниговский листок". За просвітницьку діяльність переслідувався урядом. Ще з юного віку складав поезії російською мовою, але невдовзі почав писати байки українською (упродовж життя створив понад 100 байок). У них порушував проблеми людської та суспільної моралі. Автор ліричних творів ("Журба", "Вечір", "Пісня"), що стали популярними піснями.
Основною ознакою байки є її алегоричність. Так, наприклад, в байці "Лисиця-жалібниця" в першій її частині розповідається про жорстокий вчинок лицемірної Лисиці, а в другій автор вказує, що такі Лисиці бувають і між людьми і їх треба стерегтись. У першій частині байки розповідається про певну подію, тому цю частину називають оповідною.
Нещадно грабували народ поміщики-кріпосники. Але не кращі були за них і чиновники, які служили по різних царських установах. Ці людські п'явки самовіддано захищали інтереси багатіїв, покривали їх злочини, спільно з ними грабуючи простих людей. Антинародну суть діяльності судових чиновників викриває Л. І. Глібов у своїй байці "Щука".
Щука - хижачка. Живучи у ставку, вона заїдала і обдирала слабкіших за себе. Ця пройдисвітка нікого не боялась, бо потайки посилала Лисиці хабарі. Коли є Щуку притягай до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю і не помилилася - Лисиця врятувала її. Судові чиновники, або хабарники, щиро боронять інтереси тих, хто більше заплатить.
Однією з найбільш яскравих байок Глібова, спрямованих проти кріпосницького хижацтва, є байка "Вовк та Ягня". У цій байці автор розкриває взаємовідносини між кріпаками і кріпосниками. У образі Вовка змальовано жорстокого кріпосника-самодура, безсоромного насильника; в образі ягняти - кріпака-селянина, який майже без протесту підкоряється волі свого пана. У байці автор засуджує зажерливість і свавілля поміщиків-кріпосників, глибоко співчуває важкій долі поневоленого народу. Кріпаки і кріпосники - непримиренні вороги. Усі ви - вороги мої.
Отже, стислою розповіддю, винятково простим і в той же час глибоким змістом, тонким натяками байки викривають вади у стосунках між людьми, у характерах і вчинках окремих людей і в той же час прищеплюють нам непримиренність до свавілля, зла і несправедливості.
Кажуть, що нахабство - друге щастя. Про тих, хто користується таким девізом у житті, в алегоричній формі говорить Л. Глібов у бай ці “Муха й Бджола”. Бджола - трудяща людина, яка не може без праці. хоче жити чесно заробленим. Муха - це та людина, що живиться чужою працею, нахабно забирає придбане, зроблене іншими, ще й хизується при цьому. Таких людей-нероб зневажали раніше й зневажають тепер.
Аналіз байки “Муха й Бджола”
Жанр - байка
Рік написання - 1864 - 1872
Тема: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила свого життя та покритикувала іншу.
Ідея: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби.
Основна думка: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі - непрохані гості.
Мораль байки: треба бути працьовитим.
У байці “Муха та Бджола” засуджуються нероби та ледарі. Дія в байці Л. Глібова “Муха і Бджола” відбувається улітку.
Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті.
- Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов панночка.
- Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші, святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці?
- Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою.
- Розв’язка: мораль байки.
У творі через алегоричні образи змальовано ледачих і працьовитих людей.
Бджола -працьовита, відповідальна, економна (вміє раціонально використовувати час). Бджолі навіть ніколи перепочити: з ранку до вечора вона у праці, у «клопотах у полі». Праця - це її життєва необхідність, без неї вона не мислить свого існування. І тому Бджола зневажає ліниву Муху. Бджола у Глібова - носій працелюбності, справедливості, носій позитивного начала. В образі Бджоли втілено людину, яка вбачає своє щастя в праці. Для неї сенс життя - приносити радість.
Муха - ледача, хвалькувата, безпечна, настирлива, безтурботна. Глібов наділяє її такими рисами, як хвалькуватість, зухвалість, чванливість, безсовісність. Муха є символом неробства.
Яку людську ваду уособлює образ Мухи (байка “Муха і Бджола”)? Лінощі
Художні засоби:
- Епітети: «Муха-ледащиця», «погана доленька», «чорної години», «праця бідная»,
- Метафори: «вітрець тихесенько гойдає», «за тиждень би головоньку схилила».
- Порівняння: «гойдає, мов панночку», «не те, що клопоти у полі і праця бідная твоя»,
Прислів’я до байки “Муха й Бджола”:
Цієї байки Л. Глібова стосується таке прислів’я: “Без труда - нема плода”, а також:
- До роботи плачучи, а до танців скачучи.
- Добре працюватимеш - честь і славу матимеш.
- Лінь гірше хвороби.
- Вродилось ледащо нінащо.
- Лінивому все ніколи.
- Як без діла сидіти, то можна й одубіти.
Питання та тести до твору “Муха та бджола”:
- У чому вбачала смисл свого життя Муха?
- Яка пора року зображена в байці «Муха й бджола»?
- Чого навчає байка "Муха і Бджола"?
1. Як Л. Глібов називає Муху? а) Дармоїдкою; б) ледащицею; в) легковажною. 2. Для чого Муха «майнула у садок»? Щоб: а) сховатися від пекучого сонця та перепочити в холодочку; б) зібрати мед з духмяних квітів; в) подивитися на квіти та почути голосок зозулі. 3. Про що думала Муха, примостившись на красолі? а) Про гарне життя на волі; б) про красу і чарівність літнього саду; в) про власну мудрість і працьовитість.4. Чий голосок хотіла послухати Муха в байці “Муха і Бджола”? а) зозулин б) соловейка ; в) жайворонка5. Як Муха назвала Бджолу? а) Ненею; б) душенькою; в) трудягою. 6. Що запропонувала Муха Бджолі, зустрівшись із нею? а) Перепочити; б) свою допомогу; в) послухати пташок. 7. Яка, за словами Мухи, доленька у Бджоли? а) Нещасна; б) щаслива; в) погана. 8. Що було для Мухи складним? а) З ранку до вечора працювати; б) доглядати власних немовлят; в) шукати їжу для себе. 9. Бджола образила Муху, сказавши їй, що вона: а) ледача і безтурботна; б) сідає на страви, через що її ганяють; в) не має привабливого вигляду. 10. З ким порівнюється Муха? а) З королівною; б) з господинею; в) з панночкою.11. В яких заходах Муха «не брала участі»? а) У хрестинах; б) у весіллі; в) у бенкеті.12. Коли Муха майнула у садок?
Чесно кажучи, байки Леоніда Глібова - це справжні перлини української літератури. У байці описується суд над Щукою, яка довгий час знущалася з мешканців ставка. Щука безкарно їла рибу й завдавала шкоди всім навколо. Нарешті її притягнули до суду, але що сталося далі? Ось така “справедливість”: жертви залишилися без захисту, а винуватиця отримала свободу. Мораль проста, але напрочуд важлива: коли у владі й правосудді керують нечесні люди, справедливості годі чекати.
Персонажі байки "Щука":
- Щука: уособлює тих, хто зловживає владою або своєю силою.
- Судді: символізують продажність і лицемірство.
Глібов використовує гумор як інструмент, щоб показати серйозні проблеми. Хіба ситуації, подібні до описаної в байці, не трапляються й сьогодні? Школярам і студентам “Щука” нагадує, що справедливість - це не просто слово, а цінність, за яку треба боротися. Чи не здається вам, що образ Щуки можна легко перенести на будь-яку несправедливу ситуацію в житті? “Щука” Леоніда Глібова - це більше, ніж просто байка. Це дзеркало, у якому кожен може побачити знайомі проблеми.
Леонід Глібов своїми творами зробив великий внесок у розвиток української літератури. Безперечно, головна його заслуга - байки. Саме в них найкраще відбився світогляд письменника - демократа, гуманіста, прозвучала гостра критика кріпосницької дійсності і тих нових відносин, які зароджувались у суспільстві. Відомо більш 100 байок, кожна з яких додає свою рису до загальної картини цього суспільства, створеної митцем. Завдяки народному колориту, гострій ідейній спрямованості, високій художній майстерності, твори Л. Глібова увійшли до класичної спадщини байкарства, поставили його ім’я поряд з іменами Езопа, Крилова, Сковороди.
Витоки байкарської спадщини Глібова можна знайти в оточуючій його дійсності. Вже ранні байки талантливого письменника відображали стосунки кріпаків і кріпосників, банкрутство кріпатства як суспільне явище, хижацький егоїзм, несправедливість суду, чиновніцьке засляння. У своїй творчості письменник яскраво відобразив ці картини знущань, втілив ідею засудження такого устрою, піднесення громадянської свідомості. В образах хижаків тваринного світу байкар розкриває перед читачем характери реальних поневолювачів народу, досягає широких узагальнень, надає типовості зображуваному.
Байка «Вовк і Кіт» розвиває традиційний байкарський сюжет. Але народний колорит, що досягається мовною майстерністю Глібова, збагачує розповідь, і це дозволяє підкреслити наростання народного гніву проти хижаків - вовків, які постають перед загрозою видимої смерті: «А дуже Вовкові не хочеться умерти (бо ще він не нажився, бач!)». У байці відчутний іронічний тон оповідача, спрямований проти суспільного хижацтва. Особливої гостроти набуває прислів’я: «Хоч сядь, та й плач», яким підкреслюється назрівання конфлікту. Таке вживання прислів’яв, використання динамічних зворотів народної розмовної мови надає оригінальності стилю Глібова. Прихованою рогрозою гнобителям звучать останні рядки твору:Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали!
Безправне становище накріпаченого селянства знайшло своє художнє відображення і у найвідомішій з байок Глібова «Вовк і Ягня». Автор викриває хижацьку психологію поміщиків - кріпосників. Вовк, як уособлення агресивної, грубої сили, тримає себе хозяїном життя, звинувачує бідне Ягня в усіх гріхах, готуючи розправу. Майстерною є мовна характеристика персонажів, побудована на контрасті. Лютий Вовк:«Нащо се ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій?» І несщасне, беззахисне ягня: «Ні, паночку… Водиці я не сколотив».Елементи ліризму лише загострюють сатитичне спрямування: тривогу за долю скривджених. Непротивлення злу і насильству не допомагає вижити. Люди, які підкоряються силі, не можуть звільнитися від гніту. Перед читачем не окремий епізод, а своєрідне узагальнення тогочасного суспільства, де…нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є.Саме так набуває виразності демократично - гуманістичне спрямування байки, сюжет якої творчо інтерпретувався письменниками різних епох.
Зразком викривально - сатиричного твору може бути байка «Щука», у якій справедливий гнів оповідача спрямовано на кріпосницький суд. Сатиричне слово автора гостро висміює суддь, байкар спрямовує іронію проти хабарництва, яке пишним квітом розцвіло у кріпосницьких судах:Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле…Таким чином, Глібов в алегоричній формі показував безправність простої людини перед законом, для якого значення мають тільки гроші.
Змінювались часи, а разом з ними змішувались і теми байок видатного українського майстра слова. Але незмінною залишалась ідея викриття недоліків самодержавного суспільства. Байки, написані Глібовим під час реформи та в перші роки після скасувння кріпатства, сповнені цього ж викривального пафосу. В багатьох байках письменник змальовує занепад кріпасницького господарства, висміює поміщиків, які не змогли пристосуватись до нових умов («Охрімова свита», «Мірошник»). Скориставшись сюжетом відомої байки І. Крилова «Мельник», письменник спрямував вістря сатири саме на викриття кріпосників. Твір починається характеристикою Мірошника. Колись він був добрим хозяїном; мав хороший млин, але поступово занедбав господарство. Ледачий Мірошник, «що не гаразд за діло брався», більше спав. Навіть коли вода прорвала гребло, не порухнувся. В дидактичній частині байки автор розкриває використану алегорію, наголошуючи на марнотрастві і виродженні панівних верств.
Після скасування кріпатства самодержавство вишукує нові форми для визиску і серед нихземства. У байці «Ведмідь - пасічник» висміюються вибори до цих органів. Дотепну характеристику лісовому «електорату» надає автор: «У темнім лісі, за горами, зібравсь усякий звір». Вони обирають пасічника, і хитра Лисичка дає пораду: «Ведмедика кликнуть!». Малі й великі пани знаходяться у цьому питанні спільну мову, хоча всі знають, що Ведмідь тягатиме мед. Так і сталося. Давній злодій почав хозяйнувати на громадській пасиці за старою звичкою. Тут автор зазуджує не лише злодійнуватого Ведмедя, але й тик, хто йому потурає. Нарешті, його притягли - таки до суду і «покарали»: замкнули на зиму в берлозі з медом. У байках Л.Глібова нового періоду творчості відображені суперечності капіталістичного суспільства. Наповнюючи алегоричні образи реальним життєвим змістом, він збагачує їх новими інтонаціями, вводить у нові сюжети нових героїв.
У байці «Цуцик» автор одразу дає повну характеристику обоїх героїв. Патлатий Цуцик живе у панських покоях, цілком задоволений: «Живу я в горницях, на килимах катаюсь, частенько з паночками граюсь». Він завдяки підлабузництву пробивається нагору, байдужий до страждань друга. На контрасті побудовано характеристику Бровка, дворового пса. У нього справді собаче життя:«Двір сторожу і день і ніч, А як не в лад загавкаєш на пана, То ще й під боки натовчуть».Але таке становище не вбиває у ньому почуття гідності. Він усвідомлює своє рабське становище, його протест виражае лише у пошепки вимовленому: «Щоб ти сказився!». На думку автора, система породжувала й такі негативні явища в суспільстві, як улесливість і лакейське прислужництво.
Проблемі змісту людського життя присв’ячена байка «Мальований стовп». Перед читачем не просто алегорія, а глибокий роздум письменника над вічним питанням. Є різні шляхи, можна перекотиполем прожити, можна залишити по собі пам’ять, можна мальованим стовпом простояти на життєвій дорозі. Твір починається ідилічною картиною, коли «нічна тиха, мов гарівниця тая, прибралося у зорі золоті». Між вербами стоїть одинокий стовп і згадує своє минуле. Колись він теж був деревом, перемовлявся з червоною калиною. Але часи пройшли, і тепер він лише вестовий стовп на дорозі. Алегорія досить прозора, оскільки байку звернено до людей службі, чиновників, що забувають про своє коріння і перетворюються на такі стовпи:Нехай вона на буде Мальовним Стовпом.
Л. Глібов відомий не лише як байкар, а й як поет - лірик, що залишив кілька творів - перлин укр. поезії («Пісня», «Журба»), які стали народними піснями. Він відомий своїми публіцистичними виступами, фейлетонами, водевілями. У своїй творчості митець зумів органічно поєднати м’який гумор, гостру сатиру і глибокий ліризм. Майстерно використавши творчі надбання попередників, він підніс укр. сатир. байку на новий художній рівень. Байки Л.Глібова є не лише досконалими мистецькими творами, але й виявом тонного психологізму та розуміння їх автором людської душі.
У численних байках Леоніда Глібова головними персонажами виступають звірі, птахи, предмети, природні явища тощо. Але за цими героями байкаря криються реальні риси характеру людей, їх вади і їх проблеми. В алегоричній формі Л. Глібов таврував дармоїдів і лиходіїв, пияків і любителів сварки, лицемірів і злодіїв. На жаль, і в наш час ми ще. можемо нерідко зустріти поруч таких людей. Зустріти і впізнати знаменитих глібовських персонажів, що народилися у далекому XIX столітті. Викриваючи негативні явища життя і спотворену мораль деяких людей, байкар утверджує доброзичливість, справедливість і милосердя. Це саме ті духовні цінності, яких не вистачає нашому суспільству і сьогодні. Я гадаю, вони завжди, для будь-якого часу, вважатимуться головними, а тому і байки Л. Глібова теж завжди будуть актуальними.
Наприклад, байка «Лисиця-жалібниця» засвідчує, що Лисиця на словах жаліла пташенят, а насправді їх поїла. Вона звинувачує котів як зажерливих пройдисвітів, під якими розуміються негідні люди-крутії. Глібов нищівно викриває лицемірство і брехливе, уявне милосердя, таврує жорстокість. Бездушний бюрократизм, якого немало і в наш час, висміюється у байці «Мальований Стовп». Стовп - символ тупості, глупоти й байдужості, а живий навколишній стан літньої ночі символізує народ. Поет співчуває омертвінню людської душі та самотності. А байка «Солом’яний дід» нагадує нам намагання сьогоднішніх урядових чиновників-хазяїнів приборкати народні невдоволення. Тодішню несправедливість суспільного устрою викрив Глібов у байці «Вовк та ягня», але її текст можна розглядати із сучасних позицій: «Вовк, може, їсти захотів!..»
Нижче наведено таблицю з основними темами, ідеями та мораллю деяких байок Леоніда Глібова:
| Байка | Тема | Ідея | Мораль |
|---|---|---|---|
| Муха й Бджола | Зустріч та розмова Мухи і Бджоли. | Уславлення працьовитості та засудження ледарства. | Треба бути працьовитим. |
| Щука | Суд над Щукою. | Викриття несправедливості та хабарництва у судовій системі. | Коли у владі нечесні люди, справедливості годі чекати. |
| Вовк і Ягня | Взаємовідносини між Вовком і Ягням. | Засудження кріпосницького хижацтва та співчуття до важкої долі народу. | Нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого кусає та ще й б'є. |
| Лисиця-жалібниця | Лицемірство Лисиці. | Викриття лицемірства та жорстокості під маскою милосердя. | Не довіряй лицемірним жалібникам. |