Образ крилатих слів уперше знаходимо ще в епічних поемах Гомера (IX ст. до н. е.). Але терміном «крилаті слова» вони стали лише у XIX ст., коли німецький мовознавець Георг Бюхман (1822-1884) видав у 1864 р. першу їх збірку.
Після нього книжки цього типу на матеріалі різних мов було опубліковано в Англії, Франції, Росії та інших країнах. У кожній мові склад крилатих слів досить різноманітний як за походженням, так і за структурою.
Крила́ті слова́ - сталі словесні формули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова). Це висловлювання видатних осіб, цитати з літературних творів, які набули узагальненого змісту, назви історичних і міфологічних подій, що набули переносного значення, власні імена історичних, міфологічних і літературних персонажів, які стали символічними, та ін.
Вони зберігають більш чи менш прозорий зв'язок із літературним або конкретно-історичним першоджерелом виникнення і мають велику популярність серед мовців. У вітчизняній науковій літературі використовують ще кілька назв для цієї категорії сполук: літературна цитата, фразеологічна цитата, крилата фраза, крилатий вислів, крилатий вираз, ептонім. Найбільшого поширення набула назва «К. с.», яку вперше вжито у поемах Гомера, а термінологічного значення набула після виходу в світ книги «Geflügelte Worte» («Крилаті слова», Берлін, 1864) німецького лінгвіста Г. Бюхмана, в якій автор відносить до них усі види слів, словосполучень і висловів, що мають певне джерело, є загальновідомими та поширеними у мові.
Основними ознаками К. с. більшість дослідників вважає їхній зв'язок із літературним джерелом («печатка авторства»), стійкість і популярність завдяки їх влучності, художній виразності й афористичності. Чим відоміше джерело К. с., чим оригінальніша думка, закладена у ньому, тим більше шансів у К. с. закріпитися у мовній системі.
За своєю будовою крилаті слова дуже різноманітні. Вони можуть охоплювати кілька рядків тексту або обмежуватися навіть одним словом. Але спільною їх особливістю є здатність концентрувати в собі основний зміст того контексту, з якого вони вийшли: міфу, літературного твору, політичної чи історичної події: Катерина, Фауст, Едем, Стікс, Дантове пекло, Кастальське джерело, Незлим тихим словом, Є ще порох у порохівницях.
На відміну від звичайних цитат, покликаних з усією повнотою й точністю відтворювати певне місце тексту, літературні цитати - крилаті слова можуть переосмислюватися, вживатися з іншим підтекстом та ін. У них часто спостерігається заміна компонентів, розширення або звуження обсягу, наповнення новими відтінками значень.
Однією з яскравих прикмет крилатих висловів є їх варіантність. Переважна їх більшість може вживатися в різних контекстах у формах, які так чи інакше відрізняються від вихідної форми (наприклад, поряд із власним іменем Дон Кіхот, що стало крилатим словом, набувши узагальненого значення, широко вживаються похідні форми: донкіхотство, донкіхотський, донкіхотствувати). Усі вони об’єднуються спільністю семантики і творять цілу групу крилатих слів.
До речі, наявність похідних форм крилатого вислову - найпереконливіше свідчення про його поширеність у мові. Так само й найпоширеніші цитати з літературних творів та історичних документів, як правило, обростають різноманітними варіантами з пропущеними, доданими чи зміненими словами.
В українській мові особливо поширені крилаті вислови з творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та ін.
За джерелами, що поповнюють фонд К. с. української літературної мови, за ступенем їх поширення в ін. мовах світу дослідники виділяють:
- вислови різноманітного походження, що є спільним культурним фондом європейської та світової цивілізації (до цієї групи належать К. с. античних, релігійних джерел, вислови з європейських мов тощо, напр.: «Усе тече, все змінюється», «Ювеналів бич», «Глас вопіющого в пустелі», «Камо грядеши?», «Мавр зробив своє діло, мавр може йти» й ін.);
- вислови давньоруського джерела, засвоєні здебільшого сх.-слов'ян. мовами («Лисиці брешуть на щити», «Мертві сраму не імуть», «Іду на ви»);
- вислови, що виникли на власне українському національному ґрунті: «Всякому городу нрав і права» (Г. Сковорода), «Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть» (І. Котляревський), «І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь» (Т. Шевченко), «Слово, чому ти не твердая криця?» (Леся Українка) та ін.
Помітну роль у збагаченні української мови К. с. відіграла творчість Л. Костенко, П. Тичини, Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка й ін.
В українській мові особливо поширені крилаті вислови з творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та ін. Крилаті слова є досить популярними серед мовців. Крім того, крилаті вислови нерідко використовують в оригінальній формі, тобто без перекладу.
Статті книжки мають однотипну будову. Вони починаються довідкою про походження крилатого вислову, далі подається первісне значення вислову, розкриваються особливості його переносного вживання.
На відміну від інших видів крилатих слів, цитати, як правило, не тлумачаться: їх зміст говорить сам за себе. Спеціально пояснюються лише випадки переосмислення цитат.
Завершується стаття ілюстративною частиною - уривками з творів художньої літератури, публіцистики, наукових праць, листування українських письменників та вчених.
У мові відбувається постійний процес оновлення складу крилатих слів: з’являються нові вислови, а частина тих, що існували протягом певного часу, виходить з активного вжитку й переходить до мовного пасиву.
Свого часу, після зруйнування ще у 20-ті роки нашого століття системи класичної освіти в СРСР, випали з повсякденного вжитку десятки, коли не сотні, крилатих слів грецького й латинського походження. Внаслідок атеїстичної політики держави стали забуватися вислови біблійного та євангельського походження, які протягом століть широко використовувалися в нашій мові.
Натомість у щоденний обіг завдяки всеохопній системі комуністичної пропаганди увійшли цитати з творів «класиків марксизму-ленінізму» та чергових генсеків компартії. У наш час, після здобуття Україною незалежності спостерігаємо зворотний процес: в українську мову повертаються вислови, народжені античною культурою, й цитати зі Святого Письма.
Автори прагнули врахувати динаміку цих мовних процесів і відбити її у збірці. Порівняно з попередніми виданнями в ній істотно збільшено частку крилатих слів, які прийшли до нас з античного світу, зі Старого й Нового Заповітів. До книжки увійшли крилаті слова, авторами яких є українські письменники та громадські діячі, що їх навіть згадувати було заборонено, радянською цензурою.
Ще більших змін зазнав ілюстративний матеріал книжки. Оновлення його насамперед мало на меті ввести в обіг тексти заборонених у попередню добу авторів (близько 80 осіб).
Крилаті слова та вислови - незвичайне мовне явище. Вони зосереджують у собі великий потенціал образності, у гранично стислій формі виявляють істотні риси явищ та подій, які характеризують, і часто стають окрасою тих текстів, у яких вони виступають.
Приклади крилатих висловів та їх походження
Розглянемо кілька прикладів крилатих висловів, їхнє походження та значення:
| Крилатий вислів | Походження | Значення |
|---|---|---|
| "І все-таки вона крутиться!" | Фраза, яку нібито виголосив Галілео Галілей, будучи вимушеним відректися перед інквізицією від свого переконання. | Використовується, коли хтось продовжує вірити у щось, незважаючи на протилежні докази чи обставини. |
| "Та він же зовсім голий!" | Вислів з казки Г.К. Андерсена "Нове вбрання короля". | Використовується, коли хтось відкрито говорить правду, яку інші бояться визнати. |
| "Акела промахнувся" | Ця фраза з твору "Книга джунглів" 1894 р. Джозефа Редьярда Кіплінга. | Означає втрату лідерства або авторитету. |
Крилаті вислови, поширені в українській мові, неодноразово виходили в збірниках. Наприклад:
- «1000 крилатих виразів української літературної мови» А. Коваль і В. Коптілова (1964)
- «Крилаті вислови в українській літературній мові» А. Коваль і В. Коптілова (1975)
- «У світі крилатих слів» В. Коптілова (1976)
- «Крилаті латинські вислови» Ю. Цимбалюк і Г. Краковецької (1976)
- «Крилате слово» А. Коваль (1983)
- «Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові» А. Коваль (2001)
Крилаті слова у сатиричному романі О. Чорногуза "Претенденти на папаху" розглядаються як стилістична роль крилатих слів як засобу гумору в художньому тексті. Так, О.Чорногуз, обираючи форму оповіді у романі "Претенденти на папаху", зупинився на своєрідному коментареві описуваних подій, а також дій, вчинків, поведінки, манер героїв. Крилаті слова в авторському мовленні, що нагадує внутрішній монолог, - це насамперед оцінний засіб.
Водночас подібні вислови виразно підкреслюють ставлення автора до зображуваного. Авторська модальність підкреслюється завдяки переосмисленню крилатого вислову. Значно частіше зустрічаються крилаті слова у мові персонажів - переважно як характерологічний засіб, який дозволяє закцентувати увагу читача на особливостях поведінки героя в певній ситуації, на певних аспектах осмислення ним цієї ситуації, зрештою, виділити героя з-поміж інших дійових осіб твору.
Таким чином автор підкреслює, з одного боку, намагання "графа" (як він себе величає) похизуватися - незалежно від аудиторії і ситуації - своїм інтелектом і вченістю, незважаючи на те, що він не закінчив вищого навчального закладу і не має диплома, а з іншого - це спосіб зайвий раз привернути до себе увагу. Крім Сідалковського, умінням переплітати мовлення вельми розумними і досконалими та привабливими за формою висловами О.Чорногуз наділив персонажів роману. Таким чином, за задумом автора, висміюється псевдовченість і псевдоактивність нікому не потрібного закладу, в якому нібито проводилися соціологічні дослідження попиту на шапки, а насправді це були аферисти, котрі оббирали державу.
Джерелами крилатих висловів, використаних О.Чорногузом, є:
- Біблія та Євангеліє
- грецька і римська міфологія
- антична творчість
- вислови відомих людей
Значну частину крилатих слів у романі "Претенденти на папаху" становлять запозичення без перекладу - варваризми. Основне навантаження їх у тексті - привернення уваги співрозмовника. Автор, як правило, подає ці вислови без перекладу, що, безперечно, утруднює сприйняття тексту пересічним читачем, не знайомим з іншомовним виразом.
О. Чорногуз часто позбавляє крилаті вислови їх "канонічної" форми, вдаючись до різноманітних способів їх трансформації (розширення меж крилатого вислову або скорочення його до натяку, зміна форми якогось компонента, заміна компонентів іншими лексемами - інколи від фрази залишається тільки структура). Трансформовані вислови більш виразні, більш гострі, більш іронічні, бо більш інтелектуально місткі.
Окрім того, крилаті слова і вислови, часто трансформовані, часто авторські новотвори, - одна з визначальних рис творчої манери О. Чорногуза.
Крилаті слова є досить популярними серед мовців. Крім того, крилаті вислови нерідко використовують в оригінальній формі, тобто без перекладу.