Вже понад рік українське суспільство слідкує за подіями в країні. Окреме місце в новому мережевому фольклорі посідає гумор. Щодня в інтернеті з'являються нові гумористичні записи в блогах, твіти, коментарі, "фотожаби" та карикатури на тему конфлікту. Вільний доступ до інтернету дає змогу кожному бажаючому поділитися власними гумористичними творами.
Проте серед користувачів виокремилася певна група людей, що систематично публікують свої роботи. Один з авторів карикатур, Георгій Ключник, тисячами збирає "лайки" шанувальників власної творчості. А почалося все, за словами самого художника, зі спонтанного пориву.
"Коли почався Майдан, я думав, чим можу допомогти. Матеріально можу, а чим ще? Почав карикатурою займатися, - згадує в розмові з DW карикатурист. - Як тільки побили дітей, я бігом намалював, як міліціонери викладають з тіл на снігу напис "Міліція з народом". Аби не накопичувати в собі такий негатив, художник і почав малювати свої злободенні карикатури.
Соціальний психолог, доктор психологічних наук Вадим Васютинський в розмові з DW теж звернув увагу саме на такий ефект "народної гумористичної медицини". "Для психологів це досить прозоре і зрозуміле явище, - каже Васютинський. Як наголосив Васютинський, є різні варіанти розвантаження: "Можна напитися, можна читати в ЗМІ лише приємні й позитивні повідомлення, а є і спосіб висміювання усього того, що не подобається, що лякає. От Жора Ключник, як він сам себе називає в соціальних мережах, і висміює.
Найвідомішим своїм творінням художник вважає "Путіна на горошині". Карикатурист каже, що за сатиру над російським лідером на його адресу вже надходили навіть погрози. "Є погрози, є і статті про мене, які пишуть російські "брати". Був цілий форум, де вони описували, який я поганий. Писали, що я занадто дрібний, аби знищити Путіна, але просили братів-новоросів, щоб вони мене знищили", - розповідає художник і додає: "Я сміюся з цього".
Погляд крізь призму іронії, за словами соціального психолога Васютинського, дає змогу абстрагуватися від трагічного українського сьогодення і оцінити ситуацію зі сторонньої точки зору. Замість мольберта - монітор, замість пензля - мишка. Свої малюнки український карикатурист Ключник представляє як маленькі історії і вважає їх власною зброєю проти ворога.
"Це не картинки, а маленькі історії. Ідеальна карикатура та, що не має тексту, а сама розповідає історію. Текст можна написати і його забудуть, а влучну картинку людина пам’ятатиме дуже довго.
Погодьтеся, що читати у газеті або інтернеті статтю, "приправлену" вдалою карикатурою, куди цікавіше, ніж просто сухий текст. І хто з нас часом не сміявся над влучним сатиричним малюнком? Політична карикатура - особливий жанр журналістики. Не випадково на виставці політичної карикатури, що відбулася днями в Берліні, з Білорусі, Росії, України і Німеччини були присутні представники організації "Репортери без кордонів", які наголошували: карикатуристи - невід'ємна частина журналістики, причому "небезпечної" її частини. Це показав і напад на "Шарлі Ебдо". Нерідко чують карикатуристи погрози на свою адресу. А успіх міряють за ступенем затролювання й лайки на їхню адресу у мережі.
"Реакція влади - поява політичних тролів, які працюють на неї. Розумієш, що влучив у ціль, за реакцією: з'являються погрози, лунає "крик болю" і ти відчуваєш - є влучання", - говорить найвідоміший російський творець карикатур на Путіна Сергій Йолкін. Свого "клієнта" він малює практично всі 16 років, що той стоїть біля керма.
"Метаморфоза від офіцера до монарха дає величезне поле для того, щоб отримати задоволення. Путін - людина, яка в силу своїх професійних особливостей може володіти мімікою. Вона небагата, але його дії настільки захоплюючі, що малювання його в різних ситуаціях з непроникним обличчям розвідника і безумними діями створюють простір для творчості.
В Україні, де свобода слова тощо, ситуація з політкарикатурою, як ні парадоксально, часом навіть складніша, ніж у сусідній державі. З владою зброєю карикатури воюють не так щоб сильно. "Дві минулі революції не дали очікуваної свободи, хоча повинно бути навпаки", - каже Костянтин Казанчев. Він очолює Асоціацію українських карикатуристів. Причому, проблема тут в тому, що суспільство поляризоване, і карикатура часом може бути сприйнята не як сатира, а як знущання над національними почуттями, каже Казанчев. Тому працює самоцензура, страх перед «націоналістично налаштованими елементами».
Український Президент взагалі рідко з'являється на карикатурах. І до того ж, якщо звернути увагу, всі вони - неукраїнських художників. Особисто Казанчеву малювати Порошенка ніколи і не замовляли. А ось Януковича - да, причому готовий сюжет, але автор відмовився. «Я давно говорив: дійде до того, що попросять намалювати Януковича в трусах. І що ви думаєте? Попросили. Коли вийшов закон при ньому про доступність інформації, попросили намалювати Януковича і Азарова в трусах.
Взагалі ж повинно бути в об'єкті карикатури щось таке, впізнаване, якась деталь, яка відразу вказує на персонажа. Ну ось, наприклад, Обаму найчастіше малюють з великими вухами, трошки довготелесим, трохи розгубленим. Путін, той завжди маленький. "Багато шуму з приводу політики, а він завжди якийсь маленький. Меркель - та "більш гармонійна дама". "То чи більше поваги, то зачепитися нема за що", - розмірковує український художник.
І справді, карикатури на німецьку канцлерін жодного разу не потрапляли в призи на конкурсах шаржів в розділі політичних діячів, які проводяться World Press. Є, звичайно, для художників-карикатуристів певні табу, найчастіше ті, які вони самі собі визначили. Наприклад, Йолкін вважає неприйнятним іронізувати над такими темами як расові, гендерні проблеми, біженці, інваліди - "хворі місця, які чіпати неправильно". Вважає неприпустимим жартувати з приводу того, що творить Росія в Україні. "Я вважаю, що Росія порушує деякі правила поведінки міжнародної. Тому я, як представник цієї країни, жартувати з цього приводу вважаю неприпустимим. Це болюче питання. Я вважаю, що це недобре.
Багато українських карикатуристів війну малюють, це не табу. Не всі друкують, це так. І Крим малюють анексований, і досить багато, і є дуже цікаві роботи в цьому плані. Чимало своїх табу у німецьких карикатуристів. А ось у Франції, як всі тепер знають, традиції дещо інші. Там, принаймні, окремі видання, вважають не просто дозволеним, а й корисним жартувати треба всім без винятків.
Сьогодні карикатура перебирається все більше зі сторінок друкованих видань в інтернет. Але проводяться виставки цих веселих і часом злих малюнків. Наприклад, Асоціація карикатуристів України, некомерційна громадська організація, з 2012 провела понад 20 виставок. Є і постійно діюча. Виставку, що пройшла у Берліні, організувала німецька неурядова організація "Декабристи" (iDecembrists e.V.) за підтримки МЗС ФРН у співпраці з Cartoonlobby e.V., Асоціацією українських карикатуристів, n-ost, "Репортерами без кордонів", colta.ru і ARTGESCHOSS.
Українську политкарикатуру на тему "влада" представляли Костянтин Казанчев, Олег Локтєв, Ігор Лук'янченко, Євген Самойлов і Олег Гуцол. Зараз Казанчев виношує ідею зробити виставки, які називалися б «віч-на-віч». Наприклад, Німеччина-Україна, коли наші художники малюють на німців, а вони - на нас. Українська карикатура, щоб ви не сумнівалися, посідає 5-6 місце в світі. Карикатуристів, відомих у країні не так багато, осіб 40-50.
«Путіна, здається, можу намалювати з закритими очима лівою ногою» Художник і музикант з Рівного, лідер українського гурту «OT VINTA» Юрій Журавель малює політичні карикатури ще з часу Помаранчевої Революції. Зараз, каже, робить це активніше, бо така вимога часу. Адже війна прикувала увагу всього світу до України. Мені дає натхнення наш народ, який щодня твердо і наполегливо рухає війну до перемоги. Все це на поверхні. Головне зразу помітити і намалювати. Звичайно, все це я замішую особистими емоціями, а їх на час гарячої фази вистачає.
Юрій Журавель зобразив майже всіх визначних політиків, які впливають на процеси в Україні. Найбільше, звичайно, дісталося Путіну. -Зараз, здається, вивчив Путіна настільки, що зможу намалювати його з закритими очима лівою ногою собачим лайном. Мої малюнки швидко поширюються соціальними мережами. Їх використовують іноземні ЗМІ, такі як «Шерлі Ебдо», «ZDF» та інші, російські опозиціонери: Невзоров, Ходорковський, Шедерович.
Хвилю використання моїх малюнків на футболках, філіжанках, сумках вже давно не спинити. Мабуть, люди їх люблять, якщо вони такі популярні. Часто бачу їх на білбордах по всій країні і на плакатах міжнародних акцій за кордоном. Помітно, що мої роботи зачіпають і орків (росіян, - ред.). Вони активно коментують їх. Це дуже приємно. Нині Юрій Журавель готує книгу зі своїми карикатурами під назвою "Сториця", яка буде адаптована для міжнародного читача.
Карикатура це зброя, яка допомагає нам так само боротися, як і журналістам - слово. Тільки у них зброя - перо, у нас - олівець. До речі, ніхто ніколи не ущемляв мене через мої карикатури, навіть коли я зображав українських політиків, найчастіше з них - Порошенка. Наприклад, мене вразило, що відбулося зомбування росіян телебаченням. Ми розірвали стосунки з багатьма друзями, знайомими з Росії, тому що вони дивилися телевізор.
Українці, каже Олександр Барабанщиков, дуже позитивно сприймають його роботи. Це було помітно і під час нещодавньої міжнародної виставки карикатури в Одесі під назвою «Русскій воєнний корбаль пішов на…». У ній взяли участь 40 карикатуристів з 12 країн світу. На створення карикатур надихає саме життя. Оскільки я живу в Білорусі, то тут політичних карикатур практично не малюю. По-перше, їх тут ніде друкувати, по-друге, репресивна машина тут діє з розмахом: за будь-який малюнок проти чинної влади можна порапити за ґрати. Якщо не висовуєшся - то тебе не чіпають. Хоча серйозні побоювання таки маю, бо російські спецслужби тут почуваються як удома.
З початком російської агресії проти України, за словами Олега Гуцола, попит зарубіжних партнерів та видань на роботи українських карикатуристів значно зріс. Тож його карикатури друкували датська газета «Berlingske», французька «Шарлі Ебдо», українська парламентська «Голос України».
Так званим "героєм" карикатур став, головним чином, президент Росії Володимир Путін та його найближче оточення пропагандистів. "Антигероєм переважної більшості карикатур і шаржів став керівник Кремля Путін (нерідко в сусідстві з Гітлером і Сталіним). Серед робіт немало присвячених його "підспівувачам" - Володимиру Соловйову та Дмитру Кисельову - оскаженілим пропагандистам, які отруюють мізки українцям окупованих територій. Дісталося "на горіхи" і Сергію Лаврову", - йдеться у повідомленні.
Подивитися на виставку зібралися мешканці з усього міста та сусідніх населених пунктів, одягнуті у вишиванки та із українською символікою. У день свята Незалежності України побачити на карикатури прийшли більше двох тисяч українців. "Ми - українці, сильний і вільний народ. Ми здолали Гітлера - тому покладемо край і Путіну. Наша воля і наш дух - непереможні. Така виставка сьогодні надзвичайно важлива, адже карикатура пробуджує почуття гумору і закликає з посмішкою сприймати ті речі, які відбуваються навколо", - висловив переконання 80-річний мешканець Сєвєродонецька Всеволод Рогожний.
Художник з Кропивницького Анатолій Кімнатний створив карикатури про президента Російської Федерації Володимира Путіна. Їх можна подивитися у кропивницькому музеї мистецтв. Нині це три малюнки. На першому Володимир Путін зображений в образі Хитуна-Бовтуна, персонажа з книги Льюїса Керрола "Аліса в Задзеркаллі". Він сидить на кремлівській стіні та тримає у руках ракети. "Ідея в тому, що положення Путіна на світовій арені досить хитке. Його весь світ не поважає. А у вірші є продовження, що він впав і його ніхто не може зібрати".
На другому малюнку Путін на тарілці ріже територію України, в той час як на задньому плані лежить купа російських солдат. "Це сатира. Тут гумору немає. Це спроба показати брехню, і цей термін "спецоперація". Хотілось показати справжню її ціну".
На третьому малюнку Путін намагається відкусити територію України, але її президент Володимир Зеленський показує йому "дулю". Малюючи, художник намагався досягти схожості із плакатами часів Другої світової війни. "Тоді зображували російських солдатів у вигляді піднесеному, героїчному. А образ Гітлера був нікчемний. А зараз ситуація схожа, але перевернута з ніг на голову".
За словами Анатолія Кімнатного, виставка персональна. Проте охочі можуть запропонувати свої роботи та доповнити виставку.
На карикатурі художник зобразив лавку, на якій вальяжно сидить Володимир Путін. Поруч із ним - президент США Джозеф Баден, але у помітно більш скутій позі. На іншій карикатурі, опублікованій виданням, художник метафорично зобразив американського лідера Джозефа Байдена, який намагається розмовляти одночасно із президентами РФ та України, передаючи слова одного другому.
У Києві нагородили українських лауреатів міжнародного конкурсу карикатури імені Ходжі Насреддіна, який проводився у Туреччині. Серед них був і художник-карикатурист Радіо Свобода Олексій Кустовський, чиї роботи на антивоєнну та філософську тематику були відзначені журі конкурсу.
Художник каже - справжня карикатура має бути промовистою без слів. - Вона має бути, по-перше, зрозумілою. Карикатура повинна сприйматися фактично за 8 секунд, і вона повинна бути смішною. Але мені більше подобається карикатура філософська. - Це найвищий гатунок карикатури, фактично. Зрозуміло, що карикатура зі словами має право на існування. Сильно використовуються слова у політичній карикатурі, там вони необхідні. Це зовсім інша історія.
Звичайно, існують різні народи, традиції та культури. Десь заборонено малювати смерть, десь ще якісь свої нюанси існують. - Це один із найпотужніших конкурсів світу. Зараз відбувся 36-й конкурс карикатури. Є спеціальний приз, яким номінують найкращу роботу на тему Ходжі Насреддіна. У своїй роботі я використав турецьку склянку, яка називається «бардак», усередині - Ходжа Насреддін. Його ім’я у нас асоціюється з мудрістю. Друга робота - антивоєнна. Здебільшого тематика конкурсу за весь час його існування фактично наполовину складається з антивоєнних робіт. Тут бачимо солдата, такого пацифіста, який грає на саксофоні-генералі.
Але Ви займаєтесь й політичною карикатурою. - Я не скажу, що я фанат політичної карикатури. Одна з моїх робіт отримала першу премію. - У нас було декілька українських міжнародних конкурсів, де одна з моїх робіт отримала першу премію. - Карикатурний образ Путіна зрозумілий на міжнародному рівні? - Звичайно, зрозумілий.
Найвідоміші автори карикатур на Путіна
В Україні та за її межами є чимало талановитих карикатуристів, які не бояться висміювати політичних лідерів, зокрема Володимира Путіна. Ось декілька найвідоміших імен:
- Георгій Ключник: Український художник, чиї роботи збирають тисячі лайків у соціальних мережах.
- Сергій Йолкін: Російський карикатурист, який вже багато років малює Путіна, висміюючи його політичні метаморфози.
- Юрій Журавель: Український художник та музикант, чиї карикатури активно поширюються в соціальних мережах та використовуються іноземними ЗМІ.
- Олексій Кустовський: Художник-карикатурист Радіо Свобода, лауреат міжнародних конкурсів, чиї роботи відзначаються філософським підходом та антивоєнною тематикою.
Приклади карикатур та їх значення
Карикатури на Володимира Путіна часто відображають його в різних гротескних образах, підкреслюючи певні риси характеру або політичні дії. Ось декілька прикладів:
- Путін в образі Хитуна-Бовтуна: Символізує хитке положення Путіна на світовій арені.
- Путін, який ріже територію України: Відображає брехню та справжню ціну "спецоперації".
- Путін, якому Зеленський показує "дулю": Символізує опір України російській агресії.
Вплив карикатур на суспільство
Карикатури відіграють важливу роль у формуванні суспільної думки та вираженні протесту. Вони допомагають людям:
- Абстрагуватися від трагічних подій: Погляд крізь призму іронії дозволяє оцінити ситуацію зі сторони.
- Виражати свою позицію: Карикатури стають зброєю проти ворога, способом заявити про свою незгоду.
- Об'єднуватися: Спільний сміх над карикатурами створює відчуття єдності та підтримки.
Карикатури на Путіна є важливим елементом сучасного українського мистецтва та журналістики. Вони відображають реалії війни, висміюють агресора та підтримують дух українського народу.
