В останні роки зростає інтерес до минулого, зокрема до життя українців в УРСР. Багато молодих людей, які не жили в той час, мають уявлення про Радянський Союз, сформоване на основі розповідей старшого покоління, де спогади часто зводяться до смачного морозива та піонерського галстука. Однак, реальність була набагато складнішою та багатограннішою. Одним із способів критики недоліків та відхилень у соціалістичному способі життя були карикатури в пресі, зокрема в сатиричному журналі "Перець".

Розглянемо, як за допомогою карикатур журнал "Перець" викривав кризові явища в економічному житті УРСР та як ці явища позначалися на добробуті населення.

У середині 1980-х рр. економіка була вже не в змозі задовольняти матеріальні потреби суспільства. Нескінченні вихваляння нестримного піднесення життєвого рівня різко контрастували з реальною дійсністю. Дедалі зростали ціни, знижувалася купівельна спроможність карбованця. Величезним лихом став дефіцит. Поступово з продажу зникали одна категорія товару за другою. Особливо це позначилося на постачанні продовольства. Узвичаїлася сумна практика імпорту зерна. До хліба приєднали інші продукти - аж до картоплі включно. З полиць крамниць зникали рибо- і м'ясопродукти, молочні вироби тощо.

Запроваджені О. Косигіним в 1965-1967 рр. ринкові елементи в управлінні промисловістю, такі як показник прибутковості, стимулювання ефективної праці робітників і службовців, більша самостійність підприємств у розпорядженні продукцією і прибутком, не змогли докорінно змінити ситуацію. Однак командна економіка не була придатна до залучення досягнень науково-технічного прогресу. Новітню техніку й прогресивні технології доводилося «впроваджувати» як щось чужорідне, вольовими зусиллями. Нарощування виробничих потужностей супроводжувалося нагромадженням застарілої техніки. Тож криза, яка насувалася на СРСР, була зумовлена вичерпанням ресурсів екстенсивного розвитку за неможливості розвиватися інтенсивно.

З початку 1970-х рр. командна економіка не була придатна до залучення досягнень науково-технічного прогресу. Новітню техніку й прогресивні технології доводилося «впроваджувати» як щось чужорідне, вольовими зусиллями. Нарощування виробничих потужностей супроводжувалося нагромадженням застарілої техніки.

Занепад радянської індустрії загальмувала світова енергетична криза 1970-х рр. Коли ціни світового ринку на енергоносії зросли мало не вдесятеро, мобілізаційні можливості командної економіки були використані для швидкого нарощування видобутку нафти й газу, а також для будівництва нафто- та газогонів від Західного Сибіру через Україну до Західної Європи. У неосвоєній, малопридатній для життя місцевості зосереджувалися величезні матеріальні й трудові ресурси, зокрема сотні тисяч будівельників з України.

Сільське господарство України традиційно було розвинутим. Проте ситуація в аграрному секторі погіршувалася швидше, ніж у промисловості, хоч нові керівники країни після усунення М. Хрущова намагалися її поліпшити. Проте через панування державної власності й колгоспники були не зацікавлені в результатах своєї праці. Це, а також безвідповідальні рішення партійних і радянських інстанцій призводили до постійного дефіциту сільськогосподарської продукції. Неспроможність домогтися від колгоспів високої врожайності спонукала державні органи наполягати на постійному розширенні посівних площ. Надмірна розораність призводила до активізації ерозійних процесів. Отже, багатомільярдне фінансування сільського господарства виявилося неефективним.

За рівнем життя республіки СРСР мало чим відрізнялися одна від одної (лише в республіках Балтії він був помітно вищий). У світовому ж реєстрі за показником життєвого рівня Радянський Союз перебував у групі слаборозвинених країн, на місцях після п’ятдесятого. За чверть століття розрив в оплаті праці між промисловістю і сільським господарством скоротився, а її рівень зріс. Проте держава постійно запізнювалася з «отоваренням» виплачених грошей. Упродовж 1971-1985 рр. грошова маса в обігу зросла втричі, а виробництво товарів народного споживання (разом з імпортом) - удвічі. Це зумовило зниження купівельної спроможності рубля. У ринковій економіці невідповідність товарної маси грошовій виявилася б у формі інфляції, тобто знеціненні грошей, інакше кажучи - зростанні цін. В економіці з фіксованими цінами інфляція виявлялася у формі дефіциту товарів. Найдефіцитнішими були продовольчі товари. В Україні дефіцит продовольства відчувався не так гостро, як в інших республіках.

В Україні дефіцит продовольства відчувався не так гостро, як в інших республіках. У добу «застою» темпи житлового будівництва залишалися незмінними. За 1965-1985 рр. в Україні було споруджено 7 млн 300 тис. нових квартир. 33 млн людей поліпшили свої житлові умови. Однак житлова проблема й далі відчувалася гостро - надто високими виявилися темпи урбанізації. Сотні тисяч людей роками стояли в чергах на одержання квартири. Якість безплатного житла була вкрай низькою, а квартири - невеликими за площею.

За кількістю медичного персоналу і лікарняних ліжок у розрахунку на душу населення республіки Радянського Союзу посідали перші місця у світі. Однак медицина фінансувалася за залишковим принципом. На підготовку лікаря витрачалося вдесятеро менше коштів, ніж у країнах Заходу. Радянські дипломи там не визнавали. Технічна оснащеність лікарень була незадовільною.

В умовах дефіциту особливого значення набували зв'язки та знайомства. Щоб «дістати» дефіцитний товар, треба було мати знайомих «з лапою». Працівник райкому партії або інший чиновник давали вам, як знайомому, записку, з якою можна було зайти з чорного ходу магазину і вам відпускали потрібний вам товар. Таку ж записку міг написати директор взуттєвого директору меблевого магазину, і вам відпускали потрібний вам стілець. Дефіцитом могло бути що завгодно, і книга, і квитки в театр.

Несуни були всюди, тягли все, потрібне і непотрібне, і начальники, і робітники. Люди писали анонімки на сусіда, на суперника, на успішну людину, на кого завгодно. В партком, в міліцію, в прокуратуру, і анонімки розглядалися. Анонімки заборонив Горбачов в 1988-му році.

За виконання плану давали премії. А за перевиконання тим більше. Тому повсюдно займалися приписками. На папері писали, що так і так, зроблено стільки-то роботи. В результаті отримували гроші за невиконану роботу, плюс ще й премії.

Ще не було ні партії зелених, ні захисників екології, а радянські підприємства щосили забруднювали навколишнє середовище.

Можна було скаржитися на начальників, на чиновників у вищестоящі організації, але ваші скарги спускали для розбирання тим же начальникам, що геть-чисто відбивало у радянських людей віру в справедливість.

Наведені приклади лише частково відтворюють картину життя в УРСР часів "застою". Карикатури журналу "Перець" були своєрідним дзеркалом, яке відображало абсурдність та парадокси радянської дійсності. Вони викривали не лише економічні проблеми, але й моральні деформації, які були наслідком тотального дефіциту та всевладдя партійної номенклатури.

Карикатури як інструмент критики радянської дійсності

Карикатури з журналу "Перець" висміювали різні аспекти радянського життя, зокрема:

• Неякісну продукцію та дефіцит товарів;
• Бюрократію та корупцію;
• Безгосподарність та розкрадання державного майна;
• Невідповідність між офіційною пропагандою та реальним станом речей.

Журнал публікував такі карикатури з метою критики недоліків системи та спонукання до їх виправлення. Однак, в умовах цензури та обмеженої свободи слова, карикатури були лише частковим відображенням реальності та не могли докорінно змінити ситуацію.

Звичайні робітники не могли запобігти кризовим проявам, що стали об’єктом сатиричного викриття, оскільки економіка була централізованою та контролювалася партійними органами. Будь-які спроби критики чи протесту могли призвести до негативних наслідків.

Розглянемо деякі приклади карикатур з журналу "Перець" та їхній зміст:

Карикатура, що висміює низьку якість товарів народного споживання.

Карикатура, що висміює бюрократію та тяганину при отриманні житла.

Карикатура, що висміює розкрадання державного майна.

Ці карикатури, хоч і з гумором, відображали серйозні проблеми, з якими стикалися радянські люди в повсякденному житті. Вони були своєрідним способом висловити невдоволення та протест проти існуючої системи.

Вплив кризового стану економіки на суспільну мораль

Кризовий стан економіки справляв деморалізаційний вплив на радянське суспільство. Дефіцит товарів та послуг, неможливість задовольнити базові потреби призводили до розчарування, апатії та втрати віри в ідеали комунізму. Зростала корупція, хабарництво та спекуляція. Люди змушені були вдаватися до різних хитрощів та махінацій, щоб вижити в умовах тотального дефіциту.

Наслідки деморалізації радянської доби відчуваються в Україні й сьогодні. Корупція, недовіра до влади та низький рівень соціальної відповідальності є одними з найсерйозніших проблем, які гальмують розвиток країни.

На завершення, анекдот з тих часів:

Питання: Яка різниця між капіталізмом і соціалізмом?

Відповідь: При капіталізмі людина експлуатує людину, а при соціалізмі навпаки.

Карикатури журналу "Перець" як дзеркало радянської епохи

Таблиця: Зміни в чисельності населення міст і сіл в УРСР (1959-1989 рр.)

Рік	Міське населення (%)	Сільське населення (%)
1959	45	55
1970	55	45
1979	62	38
1989	67	33

Адміністративний поділ УРСР 1987