Український гумор здебільшого проявлявся в літературі та усній народній творчості. Протягом століть українська комічна культура змінювалася, проте можна відмітити спільні риси українського гумору крізь століття. «Те, що змушувало іронізувати українців над собою та над своїм життям тоді, є причиною для комічного і зараз.
Слово гумор має давньогрецьке коріння. В античній медицині стан людини описувалося співвідношенням чотирьох рідин - крові, флегми, жовтої та чорної жовчі - які вони називали «гумор» (див.: гуморальний). Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити. В основі лежить протиставлення кількох частин буття, вхоплених гумористом з контексту історичного розвитку.
Вміння сміятися над важкими моментами знижує рівень негативних емоцій та створює позитивні відчуття. Гумор також є важливим поштовхом до політичних змін в суспільстві. Маріам Найєм пояснює, що це форма бунту проти авторитаризму в ситуації, коли інші форми відсутні.
«По-перше, гумор звільняє від страху перед імперією. Саме сміючись над чимось, ми змінюємо ієрархію взаємовідносин, де ми (зверху) сміємось НАД чимось (знизу). Цей метод допомагає і в психології. Варто лише згадати закляття “Ріддікулус” як основну форму боротьби зі страхом у всесвіті Гаррі Поттера, де саме перетворення чогось страшного на щось смішне є головним спосіб зцілення від страху. «Сміх є інструментом боротьби, а не способом придушенням болю.
З одного боку, в епоху глобалізації відмінності між культурами стають все більш зрозумілими і гумор стає універсальнішим. З іншого - у кожної соціальної групи є певні рамки, куди гумор не пускають. Гумор часто не є універсальним і не переноситься з однієї культури в іншу, зазвичай через те, що залежить від деталей конкретного культурного оточення.
Почуття гумору - здатність людини розуміти гумор. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. Інструмент гумору - це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх. Однак, якщо жарт висловився на адресу будь-якої людини, то він може нести не тільки радість, а й бути актом агресії, оскільки людина може побачити в ньому зловмисну образу і приниження. Тому жарти зазвичай допускаються тільки по відношенню до добре знайомих людей, які сприймають його як прояв довіри до них самих, що дає можливість подивитися на себе з боку в критичному світлі.
У цьому випадку відносини людей зміцнюються ще більше. За вищезгаданих причин сміх може бути як злим, так і добрим.
Уже за часів козацтва можна простежити прояви українського гумору. Зокрема, прикладом є обрання нового прізвища чоловіку, який вступив до лав війська. Здебільшого це робили інші козаки, тому в Січі часто зустрічалися Скачистрибайло, Неїжборщ та Печиборщ, Задерихвіст та Крутихвіст.
Одним із сучасних проявів гумору є меми, які мають територіальну та ментальну приналежність до певної нації. «Гумор є соціальним маркером, який ділить своїх та інших. Найкращим прикладом є сучасні українські військові меми: деякі з них можуть бути зрозумілими лише українцям, а людям з-за кордону можуть здатися недоречними або навіть табуйованими.
Під час інформаційної війни гумор певною мірою виконує роль опору. В українському інтернеті можна побачити меми, які обігрують смерть російських загарбників. «Гумор - це завжди дещо більше, ніж просто посміятись.
Приклад сучасного українського гумору - меми про війну
Види Комічного в Українській Літературі
Існують різні форми гумору: іронія, оксюморон або гра слів, пародія, сатира, сарказм, анекдот, жарт, каламбур і так далі.
- Гумор - різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні.
- Іронія - приховане кепкування, уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною.
- Сатира - різке осміювання, критика всього негативного. Сатира - гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами.
- Сарказм - глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм - уїдлива, зла, гірка насмішка.
- Гротеск - тип художньої образності, в основі якого лежить крайня міра умовності у відтворенні життя, коли зображувана дійсність постає неймовірною, аномальною, дивною. Для гротеску характерне навмисне карикатурне спотворення форм і сутності предметів, поєднання реального і фантастичного, трагічного і комічного, нормального й абсурдного. Як засіб художнього узагальнення, гротеск розкриває алогізм життєвих явищ, а отже, широко застосовується в сатиричних творах.
- Бурлеск - гумористична переробка певного твору, що характеризується невідповідністю змісту формі: «високий», героїко-патріотичний зміст передається зниженим, іноді вульгаризованим стилем і навпаки - буденний, «низький» - високим, піднесено-героїчним.
Приклади в Літературі
Твір «Енеїда» Івана Котляревського ліг в основу української літературної мови. За жанром текст комедійний, бо «Енеїда» - це травестія. Поема Котляревського розповідає про трагічну для українства подію - руйнування української «Трої» - Запорізької Січі. «Це важливий культурний момент. Саме через подібний жанр "Енеїда" змогла бути надрукована. Яскравий зразок - поема І. Котляревського «Енеїда», яка була переробкою однойменної епічної поеми римського поета Вергілія. Зберігається основний сюжет оригіналу, але в образах богів, греків та троянців відтворено типові українські характери.
Іван Котляревський
Тарас Шевченко у творі «Сон» вказав, що це «комедія». «В поемі використаний художній прийом сну-подорожі, де ми мандруємо над Сибіром, Україною і Санкт-Петербургом та стаємо свідками руйнівних політик російського царизму. Сатиричною є поема Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля…»). Приклад іронії, близької до сарказму, в поемі Т. Шевченка: А тюрм, а люду!.. Аж загуло!.. Ура!.. ура!.. ура!
Тарас Шевченко
Сатирична народна творчість нашого народу була способом відображення реалій, в яких жив пригнічений та колонізований народ. Головним підґрунтям для жартів здебільшого є реальне життя та проблеми в ньому.
Наприклад, у п’єсі І. Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички - вона зна - і повчися у неї.
| Вид комічного | Ознаки | Приклади |
|---|---|---|
| Гумор | Добродушний, жартівливий тон | Твори Леся Мартовича |
| Іронія | Прихована насмішка, подвійний смисл | «Енеїда» І. Котляревського |
| Сатира | Гостра критика, висміювання вад | «Сон» Т. Шевченка |
| Сарказм | Уїдлива, зла насмішка | Твори Тараса Шевченка |
| Гротеск | Перебільшення, поєднання реального і фантастичного | Твори Миколи Гоголя |
| Бурлеск | Гумористична переробка, невідповідність форми і змісту | «Енеїда» І. Котляревського |
«Збережений фольклор дає можливість зрозуміти, що раніше люди вважали смішним. Це також формує розуміння культурного контексту того часу. Крім цього, завдяки усній народній творчості можемо дізнатись важливий соціальний фактор - що обʼєднувало людей. Оскільки щось може бути комічним для нас, як для групи, тільки коли у нас є спільне розуміння смішного.