Якщо ти любиш пожартувати й посміятися, то із задоволенням читатимеш жартівливі вірші, гумористичні оповідання. Українську художню прозу неможливо уявити без вагомої літературної спадщини Григора Тютюнника. Письменник у своїй творчості обрав жанр традиційний для нашої літератури - оповідання, повість. Правдивість зображуваних людських характерів, художня майстерність у відтворенні їхніх вчинків, емоцій - це те, чим найбільше приваблює він читача.
Григір Тютюнник
Життєвий шлях Григора Тютюнника
Народився Григір Тютюнник (1931-1980) на Полтавщині. У юні роки на долю Григора випало багато тяжких випробувань. Він знав, що таке біль, поневіряння, холод і голод, несправедливість. Це й ставало темою багатьох його творів.
А тему своїх творів Григір Тютюнник чітко сформулював сам: «Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом, для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їхніх виявах». Твори Григора Тютюнника вирізняються своєрідним баченням світу, є сяючою перлиною в українській літературі. Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармони у всьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, - а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовного убозтва.
Вагомий вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат - письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова - найпотрібнішого, найвиразнішого, - тривале обдумування кожного твору (і згодом, досить часто, - попередня, до викладу на папері, "апробація" їх в усних розповідях).
Гумористичні мотиви в творчості
Літературне читання знайомить нас з гумористичними творами автора. В основі гумористичних творів лежить комічне ставлення до певних явищ життя, вмінні побачити смішне в буденному.
У селі нашому, Шилівці, й досі не можуть без веселої усмішки згадати Павла Васильовича, старшого батькового брата. Він умів перекривити, скопіювати мало не кожного шилівця й шилівчанку, беручи від кожного найхарактерніше й трактуючи його в найкумедніший спосіб. Це викликало захоплення й сміх.
Згадуючи про батьківську хату, автор зазначає, що то було найзручнішим місцем для посиденьок, “закурацій”, а отже й для балачки часом аж до перших півнів. Тим паче, що всі Хтудули - так нас прозивали в селі по дідові - завжди мали на столі дерев’яне коритчатко з січеним тютюном, уміли гарно перекривляти, себто копіювати односельців, і взагалі любили побалакати.
Григір Тютюнник майстерно використовував гумор для створення яскравих і запам'ятовуваних образів. Його гумористичні твори змушують не тільки сміятися, але й задумуватися над важливими життєвими питаннями. Розглянемо деякі приклади з його творів.
Приклад 1: "Дід Арсен"
Одним з найвідоміших гумористичних творів Григора Тютюнника є оповідання про діда Арсена, прозваного Бушлею. В цьому оповіданні автор змальовує колоритного старого рибалку, який не може всидіти вдома жодного літнього ранку. Ось як описується його ранній підйом:
Не було ще такого літнього ранку, - хіба вже каміння з неба, - щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню круглу бляшану баночку з великими й малими рибальськими гачками, вудки в руки і - гайда до річки.
Гумор тут виникає з опису звичок діда, його нестримної любові до риболовлі та кумедних ситуацій, в які він потрапляє. Наприклад, як він кашляє в тумані, розганяючи рибу, або як його лякає їжак з газетою:
Тільки-но вибухає Арсен своє «кахи!», так поперед нього або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим хмизом, тікаючи... Іти Арсенові недалеко: до того місця, де верба у воду впала, як він був ще молодий.
Одного разу Арсен пристояв біля повітки, обмірковуючи, що його робити: прийти до річки в отаку рань - поплавків на воді ще не буде видно, до того ж попереду Крута балка. На підході до неї Арсен, обзиваючи себе «боягузом» та «як малою дитиною», стишив ходу й ступав майже нечутно. Аж раптом попереду, неподалік од Арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. Незабаром з балки виповзло на стежку щось біле, як шмат полотна. Цоп - стала, хрокнула тихенько. Арсен підступив до неї кроків зо два-три, маючи вудки напоготові, придивився пильненько і раптом затіпався од хрипкого старечого реготу. - То це ти, парубче, лякаєш діда, ге ж? - похлинаючись реготом, вимовив Арсен. Їжак сердито хрокнув, обминув старого й поволік газету до села.
Слідом за ним, поклавши вудочки на плече, потупцяв і Арсен. - Чого це ти сьогодні так рано вернувся? - Та... - сховав очі під кошлатими бровами Арсен. - Води прибуло багато. Який же кльов, як вода прибуде?
Приклад 2: "Однокрил"
У творі "Однокрил" комічні ситуації виникають завдяки спостереженням автора за поведінкою тварин та їх взаємодією з людиною.
Днів зо три Кузьці роботи на розсаднику немає, тому що гайворони спершу бояться опудал. Налетять із лісу великою крикливою зграєю, тільки замахнуться сісти на лан, аж гульк - «Данило» порожніми рукавами на них махає, «дід Миколайчик» ляскає полами піджака, а «баба Оксьонша» так лопотить фартушиною, що годі підступитися... Однак минає день-другий, гайвороння звикає до опудал, любісінько походжає поміж ними та вишукує здобич: набачить молоденький пагін, що тільки-но виткнувся з землі,- хвать його дзьобом, як обценьками, смик - і трощить. Отоді Кузьці роботи та роботи. Ховаючись за деревцями, він тихо, інколи навіть поповзом, підкрадається до найбільшого гурту і з лютим гарчанням кидається до першого-ліпшого птаха.
Кузька поліз під поріжок, де йому вже було послано сіна, і скоро заснув. Уві сні йому ввижався великий чорний птах, що підступився до нього покрадьки й цілився своїм залізним дзьобом просто в око. Прокинувся він аж тоді, коли сонце сховалося за гору. Кузька потяг носом повітря, і враз йому забулися і живий гайворон, і той, що снився: повітря смачно пахло димком і кашею. Кузька облизнувся, струснув сіно, що набилося йому в шерсть, і пішов до вогнища. Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею, що вичахала під кущем, стояв гайворон з опалим на землю крилом і доставав дзьобом пахуче їстиво.
Кадр з мультфільму за твором Григора Тютюнника
Висновок
Твори Григора Тютюнника - це не лише відображення складності людського життя, але й дзеркало, в якому відбивається народний гумор і мудрість. Його гумористичні оповідання змушують нас сміятися, співчувати і замислюватися над вічними цінностями.